Україна
Харківський апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«15»червня 2009 р. Справа №08/41-09
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:
головуючого судді Шепітько І.І., , суддів Камишевої Л.М., Лакізи В.В.
при секретарі –Сємєровій М.С.
за участю представників:
позивача –Ярошенко Н.Б., довіреність у справі
відповідача –Бурик Т.В., довіреність у справі
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль”Харківської обласної дирекції, м. Харків (вх.№1343Х/1-10)
на рішення господарського суду Харківської області від 29 квітня 2009 року у справі №08/41-09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Роял Моторз”, м. Харків
до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” Харківської обласної дирекції , м. Харків
про визнання недійсними додаткових договорів, -
встановила:
В лютому 2009р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Роял Моторз”, м. Харків звернулось в суд з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Райффайзен банк Аваль” Харківської обласної дирекції , м. Харків про визнання недійсними додаткових договорів (угод) №1 від 19.11.2008р. та №2 від 05.02.09р. Також просив стягнути з відповідача 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 29 квітня 2009 року (суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсними додаткові договори (угоди) №1 від 19 листопада 2008 року та №2 від 05 лютого 2009 року до кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24 квітня 2007 року, укладені між ВАТ “Райффайзен банк Аваль” в особі Харківської обласної дирекції та ТОВ “Роял Моторз”. Стягнуто з ВАТ “Райффайзен банк Аваль” в особі Харківської обласної дирекції на користь ТОВ “Роял Моторз” 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29.04.2009р. по справі №08/41-09 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права.
Позивач відзив на апеляційну скаргу відповідача не надав.
Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2007р. між ВАТ “Райффайзен банк Аваль” Харківської обласної дирекції та ТОВ “Роял Моторз” було укладено генеральну кредитну угоду №629, відповідно до п.1.1. якої банк (відповідач) зобов’язався надавати позичальникам (позивачу) кредитні кошти в національній валюті України, та/або доларах США, та/або Євро в порядку і на умовах визначених окремими кредитними договорами, укладеними в рамках цієї Угоди (які після підписання стають невід’ємними частинами). (а.с. 23)
Пунктом 1.2. було встановлено, що загальна сума наданих Банком (відповідачем) кредитних коштів в рамках цієї угоди на будь-який час її дії може перевищувати суму 32000000,00 грн. та/або еквівалент суми в доларах США, та /або еквівалент цієї суми в Євро (ліміт кредитування).
25.04.2007 року ВАТ “Райффайзен банк Аваль” Харківської обласної дирекції та ТОВ “Роял Моторз” уклали кредитний договір №010-2/02/1-475-07 (укладений у відповідності до умов Генеральної кредитної угоди №629 від 25.04.2007р.), відповідно до п.1.1. вказаної угоди кредитор (відповідач) на положеннях та умовах цього договору та у відповідності до Генеральної кредитної угоди №629 від 25.04.07р. відкриває Позичальнику (позивачу) невідновлювальну кредитну лінію на суму 5544554,46 доларів США стороком до 25 квітня 2012 року. (а.с. 29)
Пунктом 1.2. вказаного договору сторони погодили розмір кредитної ставки, а саме, 10,5% річних, а також встановили, що вказана відсоткова ставка підлягає щорічному перегляду банком.
До вказаної вище угоди сторонами підписано додаток №1, а саме графік погашення кредиту.
19.11.2008р. сторони уклали Додаткову угоду №1 до кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24.04.07р. та погодились про зміну відсоткової ставки, встановленої п.1.2. кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24.04.07р. з 10,5% до 12% річних у доларах США.
05.02.09р. сторони уклали Додаткову угоду №2 до кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24.04.07р. про збільшення процентної ставки до 13% річних.
Додаткові угоди №1 та №2 підписані та скріплені печатками, при цьому з боку ТОВ “Роял Моторз” угоди підписані директором товариства Климашко І.Р.
В позовній заяві ставиться питання про те, що додаткові угоди №1 та №2 були підписані директором ТОВ “Роял Моторз” Климашко І.Р. за його власної ініціативи та без погодження на те учасників загальних зборів товариства, що суперечить вимогам п. 24 ст. 5.3. Статуту ТОВ “Роял Моторз”.
Відповідно до ст. 1.5. Статуту ТОВ “Роял Моторз”, зареєстрованого 09.07.08р. за №14801050009015633, учасниками товариства є «БУДМЕН ФАЙНЕНС ЛІМІТЕД», розмір частки якого становить 99,98% статутного капітулу, Моргун М.Є., частка якої становить 0,01% статутного капіталу, Жуков Ю.Є., якому належить 0,01% статутного капіталу.
Статтею 62 Закону України Про господарські товариства встановлено, що у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.
Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).
Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства.
Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
З матеріалів справи вбачається, що п.7 п.п.5.7.6. Статуту товариства визначено, що Директор товариства без довіреності (доручення) представляє товариство у відносинах з установами, товариствами, підприємствами, організаціями, органами державної влади в Україні та за її межами, має право першого підпису на банківських документах, веде переговори від імені товариства, укладає договори, угоди, контракти в межах своєї компетенції та відповідно до рішень Зборів в порядку, визначеному цим Статутом.
При цьому, статтею 5.3 Статуту визначено компетенцію зборів товариства, зокрема п. 23, п. 24 встановлено, що загальними зборами учасників товариства погоджуються до їх укладення договори поруки, гарантій, а також до їх укладення угоди про кредитування та позики.
З матеріалів справи вбачається, що при розгляді питання щодо погодження додаткової угоди №1 до кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24.04.07р. та додаткової угоди №2 до кредитного договору №010-2/02/1-475-07 від 24.04.07р збори учасників товариства, як то передбачено Статутом позивача, такої згоди не надали, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників ТОВ “Роял Моторз” №19 від 17.01.2009р. та протоколом загальних зборів №20 від 20.12.2009р. (а.с.66-67)
Позивач направив на адресу відповідача лист №157 від 19.02.09р. в якому зазначив, що додаткові угоди №1 та №2 були підписані директором ТОВ “Роял Моторз” Климашко І.Р. за його власної ініціативи, без погодження на те учасників товариства, а установа банку перед підписанням зазначених угод не взяла до уваги вимоги Статуту товариства та не переконалося в об’ємі повноважень директора товариства , у зв’язку з чим учасники товариства відмовляються від виконання умов, визначених в додаткових угодах. У зв’язку з чим учасники товариства вимагали зробити перерахунок сплачених відсотків за період з 19.11.2008р. по час звернення з листом та відшкодувати їх на поточний рахунок товариства.
В листі від 24.02.2009р. №02-02/941 на адресу позивача, відповідач вказав про те, що сплата товариством процентів за користування сумою кредиту у відповідності до умові, визначених додатковими договорами до кредитного договору, свідчить саме про схвалення товариством додаткових угод до кредитного договору, укладених представником (тобто директором) підприємства, можливо, і з перевищенням наданих йому повноважень. Тому, з урахуванням приписів ст. 241 ЦК України, якою передбачено, що наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов’язки з моменту вчинення цього правочину, відповідач вважає, що правові підстави для визнання додаткових договорів №1 та №2 відсутні.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути визнана недійсною як така, що не відповідає вимогам закону. Оскільки сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника другої сторони відповідних повноважень, то її засновані на цій угоді вимоги до другої сторони (від імені якої укладено угоду) задоволенню не підлягають. При цьому припущення про те, що сторона, з якою укладено угоду, знала або повинна була знати про відсутність у представника юридичної особи або керівника її відособленого підрозділу повноважень на укладення угоди, грунтується на її обов'язку перевіряти такі повноваження.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на ст. 241 ЦК України, якою передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права, обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Колегія суддів вважає необґрунтованим таке посилання апелянта, оскільки відповідно до п.7 п.п.5.7. Статуту директор товариства має право укладати угоди, договори, контракти, але ж в межах своєї компетенції. Оскільки п. 5.3. Статуту встановлено, що договори поруки, гарантій та угоди про кредитування погоджуються на зборах учасників товариства до їх укладення, колегія суддів вважає, що директор товариства. укладаючи додаткові угоди №1 та №2 діяв не з перевищенням своїх повноважень, а взагалі без надання йому таких повноважень.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Протоколами загальних зборів учасників ТОВ “Роял Моторз” №19 від 17.01.2009р. та №20 від 20.12.2009р., а також листом позивача №157 від 19.02.2009р. підтверджується, що додаткові угоди, відповідно до Статуту не були схвалені загальними зборами засновників та загальними зборами не було вчинено дій які б свідчили про їх схвалення.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає позовні вимоги законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 29 квітня 2009 року у справі №08/41-09 вважає таким, що прийняте у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні, у зв’язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України судова колегія, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення .
Рішення господарського суду Харківської області від 29 квітня 2009 року у справі №08/41-09 залишити без змін.
Головуючий суддя Шепітько І.І.
Суддя Камишева Л.М.
Суддя Лакіза В.В.