ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/553 14.05.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

За зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»

про визнання недійсними положень договору

Суддя ?Хрипун О.О.?

Представники сторін:

Від Позивача Парненко А.А., Науменко А.В. -предст.,

Від Відповідача Галантернік Л.І., Перебийніс О.Ю. -предст.,

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд» та просить стягнути з Відповідача на користь Позивача заборгованість у сумі 406 049,74 грн., 31 394,45 грн. неустойки, 7 464,68 грн. інфляційних втрат, 4 293,40 грн. -3% річних від суми заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 в частині перерахування лізингових платежів, обумовлених Графіком внесення платежів.

Відповідач письмових пояснень по суті спору не надав, повноважний представник Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з мотивів його необґрунтованості.

31.03.2010 Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд»подано до загального відділу канцелярії Господарського суду міста Києва зустрічний позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»про визнання недійсними положень пункту 10.1.6 та пункту 9.9 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007, укладеного між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 вказаний зустрічний позов прийнято для сумісного розгляду з первісним.

В обґрунтування заявлених зустрічних вимог Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд» зазначило наступне. Позивач за зустрічним позовом вважає, що положення п. 10.1.6 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007, яким передбачено, що Лізингоотримувач зобов'язаний за власний рахунок та власними силами здійснювати технічне обслуговування, поточний ремонт та відновлювальний ремонт предмету лізингу, суперечать ч. 2 ст. 808 Цивільного кодексу України, згідно з якою обов'язок щодо ремонту і технічного обслуговування предмету договору лізингу покладено на продавця (постачальника) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником). Позивач за зустрічним позовом вважає, що таким відступленням від вимог закону порушуються його права як споживача щодо гарантійного ремонту та обслуговування, в тому числі заміни комплектуючих, які вийшли з ладу не з вини Лізингоотримувача, та в межах гарантійного строку.

Положення п. 9.9 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 щодо розміру пені у вигляді 1% від поточного боргу Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним з посиланням на статтю 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Крім того, Відкрите акціонерне товариство «Мостобуд»вважає безпідставним нарахування інфляційних втрат, оскільки витрати Відповідача за зустрічним позовом, що пов'язані з виконанням та обслуговуванням Договору, не містять валютних складових, тому закріплення Договором курсу Євро як базового розрахунку є забезпеченням ризиків останнього щодо втрат від інфляційних процесів.

Відповідач за зустрічним позовом проти заявлених зустрічних позовних вимог заперечував та зазначив, що Договір фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 в повній мірі відповідає вимогам законодавства, встановленим Цивільним кодексом України та Законом України «Про фінансовий лізинг»до відповідного виду договорів.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.02.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(далі -Позивач, Лізингодавець, ТОВ «Ласка Лізинг») та Відкритим акціонерним товариством «Мостобуд»(далі -Відповідач, Лізингоодержувач, ВАТ «Мостобуд») укладено Договір фінансового лізингу № 675/02/2007 (далі -Договір), відповідно до умов якого Лізингодавець зобов'язується придбати у свою власність обладнання (далі -майно) відповідно до встановленої Лізингоодержувачем специфікації продавця: тип: Обладнання; марка, модель: бетонозмішувальна установка Штеттер H1 TZ з кишеньковим розподілювачем; рік випуску 2007; специфікація продавця: Додаток до договору купівлі-продажу від 28.02.2007, та передати його без надання послуг по технічній експлуатації Лізингоодержувачу як предмет лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а Лізингоотримувач зобов'язується прийняти його на умовах даного договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що передача Лізингодавцем майна, а також необхідних приналежностей та документів, які є невід'ємною частиною майна, і прийняття його Лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання Акта здачі-приймання майна.

Обладнання, що є предметом фінансового лізингу в кількості 1 одиниці передано ВАТ «Мостобуд»за видатковою накладною № РН-0000425 від 14.11.2007 на суму 2 348 342,95 грн. Факт одержання обладнання уповноваженим працівником ВАТ «Мостобуд»підтверджується довіреністю серії ЯНН № 818256 від 14.11.2007.

Відповідно до п. 2.3 Договору вартість майна, яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ВАТ «Мостобуд», складає суму еквівалентну 334 536,00 «у.о.», в тому числі ПДВ у розмірі 20% - 55 756,00 «у.о.», виражена у гривнях України. Вартість майна (включаючи ПДВ), яке передається ТОВ «Ласка Лізинг»до ВАТ «Мостобуд», в гривнях складає суму авансів, внесених відповідно до п. 6.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, зазначену в «Графі 4»Графіка внесення платежів (далі -Додаток № 1 до Договору) по «Курсу 1»та викупну вартість, зазначену в Додатку № 1 до Договору по «Курсу 1».

Відповідно до п. 6.5 Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений в Додатку № 1 до Договору.

Порядок та строки внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів (п. 6.6 Договору).

Згідно з п. 6.8 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в обсязі і в строки, встановлені в Графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або одержання рахунків Лізингодавця, а також, незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування, ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Додатковою угодою № 675/02/2007-ДС/3 від 01.10.2008 до Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 сторони виклали в новій редакції Додаток № 1 «Графік внесення платежів».

Відповідно до вказаного Графіку внесення платежів Відповідач повинен був провести лізингові платежі за 18, 19, 20, 21, 22, 23 та 24 періоди відповідно 28.02.2009, 31.03.2009, 30.04.2009, 31.05.2009, 30.06.2009, 31.07.2009, 31.08.2009 по 5 462,21 у.о.

Згідно з п. 6.1 Договору сторони погодили, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, відображена в гривнях та дорівнює одному Євро по курсу згідно з пунктом 6.1.1 Договору.

Пунктом 6.1.1 Договору визначені такі поняття:

- «Курс 1»- курс, встановлений НБУ для одного Євро станом на 08.06.2007;

- «Курс 2»- курс, встановлений НБУ для одного Євро на дату, визначену для проведення чергового лізингового платежу відповідно до Графіку внесення платежів (Додаток № 1 до даного Договору).

Відповідно до п. 6.1.2 Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті в гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу вираженого в «у.о.»згідно з «Графою 3»Додатку № 1 до Договору на відповідну дату здійснення платежу та «Курсу 2», збільшеного на 0,7%. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, відображена в гривнях та розрахована як добуток відповідної суми в «у.о.», зазначеної в «Графі 4»Додатка № 1 та «Курсу 1».

Однак, в порушення умов Договору та Графіку внесення платежів, за періоди лізингу з 28.02.2009 по 31.08.2009 Відповідач лізингові платежі не оплатив, у зв'язку з чим, Позивач за первісним позовом просить суд стягнути з Відповідача за первісним позовом 406 049,74 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Заборгованість за користування предметами лізингу по Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 Відповідачем за первісним позовом не погашена, доказів протилежного суду не надано. Розрахунок суми боргу наданий до матеріалів справи та містить посилання на положення Договору, що були підставою для здійснення нарахувань.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строки виконання зобов'язань по оплаті лізингових платежів встановлені в Графіку внесення платежів та за сумами, які складають заборгованість, заявлену до стягнення, є такими, що настали.

Враховуючи відсутність доказів, що спростовують доводи Позивача за первісним позовом, зазначені у позовній заяві (докази внесення лізингових платежів відповідно до погодженого графіку), суд визнає обґрунтованими заявлені вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 406 049,74 грн.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.5 Договору у випадку, якщо Лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплату встановлених Договором платежів, то Лізингодавець вправі вимагати сплати неустойки у розмірі 0,1% від фактично простроченого платежу за кожний день прострочення, а Лізингоотримувач зобов'язується її сплатити.

Оскільки штрафні санкції, сплата яких вимагається Позивачем відповідно до положень п. 8.5 Договору застосовуються саме у зв'язку із затримкою перерахування коштів у строк, обумовлений Договором, тобто за несвоєчасно виконане зобов'язання щодо оплати лізингових платежів, останні обраховуються у відсотковому відношенні від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, суд приходить до висновку, що встановлена Договором відповідальність передбачає обчислення неустойки у вигляді пені.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сума пені, що заявлена до стягнення з Відповідача за первісним позовом, розрахована Позивачем за первісним позовом відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та положень ч. 6 ст. 232 ГК України виходячи з облікової ставки, встановленої НБУ у відповідний період з урахуванням виникнення зобов'язання щодо оплати по сумах, які складають суму боргу та за період прострочення, і підлягає стягненню з ВАТ «Мостобуд»в сумі 31 394,45 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Твердження Відповідача за первісним позовом, що закріплення Договором курсу Євро як базового розрахунку є забезпеченням ризиків ТОВ «Ласка Лізинг»щодо втрат від інфляційних процесів є безпідставними та спростовується наступним.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 № 519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, обумовлений Договором, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування -з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також суд враховує, що положення ст. 192, ст. 533 ЦК України, Указу Президента України від 25.08.96 № 762/96 «Про грошову реформу в Україні»передбачають виконання грошових зобов'язань у гривні, зокрема, згідно з п. 6 останнього, безготівкові розрахунки (включаючи перекази), а також бухгалтерський облік усіх операцій та складання звітності юридичними особами та іншими суб'єктами господарювання в усіх сферах діяльності здійснюються лише у гривнях.

З аналізу наданого Позивачем за первісним позовом розрахунку вбачається, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних ним проводились на суму заборгованості вираженій в гривні України по лізинговим платежам за відповідний період на курс НБУ для визначення умовних одиниць по відношенню гривня/Євро саме на день нарахування суми лізингового платежу.

Оскільки зобов'язання з оплати лізингових платежів у Відповідача за первісним позовом виникли у гривні, розрахунок інфляційних втрат та 3% річних проведений на суму заборгованості в гривні, при якому сума заборгованість у такій валюті визначена Позивачем за первісним позовом на момент виникнення зобов'язань з оплати лізингових платежів, а тому первісні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню. Суд погоджується з розрахунком суми боргу з урахуванням індексу інфляції, наданим Позивачем за первісним позовом, і вважає його обґрунтованим. Сума 3% річних розрахована ТОВ «Ласка Лізинг»відповідно до періодів прострочення і підлягає стягненню з Відповідача в силу положень закону.

Стосовно зустрічних позовних вимог про визнання недійсними положень пункту 10.1.6 та пункту 9.9 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007, укладеного між сторонами, суд зазначає наступне.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України). Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. ч. 1, 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором фінансового лізингу.

Закон України «Про фінансовий лізинг»визначає поняття «фінансового лізингу», згідно з яким останній є видом цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 6 цього Закону договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Пунктом 10.1.6 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 передбачено, що Лізингоотримувач зобов'язаний за власний рахунок та власними силами підтримувати предмет лізингу у справному стані, здійснювати технічне обслуговування, поточний, капітальний та відновлювальний ремонт предмету лізингу на умовах, встановлених продавцем майна та вказаних продавцем майна або Лізингодавцем.

Частина 2 статті 808 Цивільного кодексу України передбачає, що ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).

З аналізу положень пункту 10.1.6 Договору вбачається, що оспорюваний пункт Договору встановлює сторону, за рахунок якої здійснюються відповідні дії з технічного обслуговування предмету лізингу, а стаття 808 ЦК України визначає порядок оформлення виконання таких дій та встановлює суб'єкта відповідальності за стан та якість предмета лізингу.

Зазначене виключає невідповідність пункту 10.1.6 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 положенням ст. 808 Цивільного кодексу України.

Крім того, Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсним положення п. 9.9 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 щодо розміру пені у вигляді 1% від поточного боргу Лізингоотримувача за кожен день прострочення в разі порушення відповідних зобов'язань по Договору.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, суд зазначає, що умови Договору, зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, ніж це встановлено законом, не суперечать викладеним вище вимога Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та є обов'язковими для сторін і можуть виконуватись в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що Договір фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007, включаючи його положення, серед іншого закріплені в п. 10.1.6 та п. 9.9, за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу, укладеним у повній відповідності до ст. 203 Цивільного кодексу України та Закону України «Про фінансовий лізинг».

Таким чином, доводи Позивача за зустрічним позовом суперечать наявним доказам, встановленим обставинам справи та спростовуються чинним законодавством, а відтак позовні вимоги щодо визнання недійсними положень пункту 10.1.6 та пункту 9.9 Договору фінансового лізингу № 675/02/2007 від 28.02.2007 задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд»(01033, м. Київ, вул. Панківська, б. 5, код 01386326) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, б. 5, корпус 2, код 33104543) 406 049,74 грн. заборгованості, 31 394,45 грн. неустойки, 7 464,68 грн. інфляційних втрат, 4 293,40 грн. -3% річних від суми заборгованості, 4 492,02 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У зустрічному позові відмовити повністю.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун