АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/7358/15 Справа № 202/20756/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Волошин М.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Волошина М.П.,

суддів - Куценко Т.Р., Демченко Е.Л.,

при секретарі - Прудченко В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості, –

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , ПАТ «Акцент-Банк» про стягнення заборгованості.

У позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 300 574, 20 дол. США зі сплатою відсотків за користування у розмірі 10, 80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2027 року.

В порушення умов договору свої зобов’язання належним чином ОСОБА_2 не виконала, у зв’язку з чим станом на 20 лютого 2012 року має заборгованість 361112, 77 доларів США, що еквівалентно 2874677, 14 гривень, яке складається з наступного: - 8003, 71 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом; - 1057, 38 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом; - 352051, 68 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором.

Крім того, зобов’язання за вказаним договором № DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_3 договору поруки № DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року та ПАТ «Акцент-банк» договору поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року у зв’язку з чим він є солідарним відповідачем за пред’явленим до стягнення боргом.

З урахуванням всіх обставин позивач просив стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 359861, 21 доларів США за кредитним договором, стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ПАТ «Акцент-Банк» солідарно 10 000 грн., стягнути з ОСОБА_2 витрати на юридичну допомогу у розмірі 3 200 грн. та стягнути з ОСОБА_2Ю, та ОСОБА_3 судовий збір за подання позовної заяви 3 441 грн.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин справи просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив з того, що позивачем на надано доказів видачі кредиту, відсутня деталізація розрахунку заборгованості та докази належного повідомлення боржника щодо здійснення по примусовому стяганню боргу та також не надано оригінал кредитного договору.

Проте погодитись з такими висновками суду не можна.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору № DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 300 574,20 доларів США зі сплатою за користування ними відсотків у розмірі 10,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 10 грудня 2027 року.

Зобов'язання позичальника були забезпечені шляхом укладання з відповідачем ОСОБА_4 договору поруки № DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року та ПАТ "Акцент - Банк" договору поруки № 167 від 20.10.2010 року.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов зазначеного кредитного договору заборгованість за ним станом на 20.02.2012 року склала 361 112,77 дол. США, в тому числі:

-заборгованість по процентам за корисутвання кредитом - 8 003,71 дол. США;

-заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 1 057,38 дол. США

-пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором - 352 051,68 дол.

США.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до ст.. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.

Відповідно до ч.1ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач свої зобов’язання за договором виконав, а відповідачі належним чином їх не виконують, у зв’язку з чим і виникла вищевказана заборгованість, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Стягуючи заборгованість з відповідачів за кредитним договором у іноземній валюті, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України -гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в прядку, встановлених законом (стаття 192 ІДК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якшо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

У зв'язку з наведеним вище слід дійти виновку про те, що не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року № 3795-УІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У справі, яка є предметом перегляду, кредитний договір укладено сторонами 11 грудня 2007 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про стягнення кредитної заборгованості з відповідачів у іноземній валюті.

Вирішуючи питання про розмір такої заборгованості, судова колегія виходить із її розрахунку, наданого банком, однак вважає за можливе зменшити розмір пені, як її складової частини, виходячи з наступного.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя ст.. 551 ЦК України з урахуванням положень ст.. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої ст.. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків. (Правова позиція Верховного Суду України у справі № 6-100 цс14)

Таким чином, враховуючи, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, колегія суддів вважає за можливе зменшити суму пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором з 352051, 68 доларів США до 300 574, 20 доларів США.

Отже, з урахуванням зменшеної суми пені, стягненню на користь позивача з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підлягає заборгованість в сумі 309 635, 29 доларів США, з яких: заборгованість по процентам за користування кредитом – 8003, 71 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом - 1057, 38 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором – 300 574, 20 доларів США.

Також на користь позивача з відповідачів підлягає солідарному стягненню сума заборгованості в розмірі 10 000 грн.

Вимоги про стягнення витрат на оплату правової допомоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.  

За змістом ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч.2 ст. 84 ЦПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем не надано, згідно вимог ст. 57 ЦПК України, відповідного розрахунку, який би підтверджував, які саме фактичні витрати понесені стороною на надання правової допомоги та хто саме надавав таку допомогу.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 листопада 2014 року - скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNHLGK00000810 від 11 грудня 2007 року станом на 20 лютого 2012 року, яка становить 309 635, 29 доларів США, з яких:

заборгованість по процентам за користування кредитом – 8003, 71 доларів США;

заборгованість по комісії за користування кредитом - 1057, 38 доларів США;

пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором – 300 574, 20 доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 10 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» у рахунок відшкодування судових витрат по 1 147 грн. з кожного.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: М.П.Волошин

Судді: Е.Л.Демченко

ОСОБА_6