Справа № 352/1610/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2526/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів: Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Мельник О.В.

за участю представників : ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області до Загвіздянської сільської ради, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – відділ Держгеокадастру в Тисменицькому районі про скасування рішення, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області Торованина В.Д. на ухвалу Тисменицького районного суду від 12 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тисменицького районного суду від 12 жовтня 2015 року закрито провадження у справі за позовом прокуратури Тисменицького району Івано-Франківської області до Загвіздянської сільської ради, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача – відділ Держгеокадастру в Тисменицькому районі про скасування рішення у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На дане рішення прокуратура Івано-Франківської області подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм процесуального права. На думку апелянта судом не було враховано, що одним із відповідачем в даній справі є фізична особа, а тому у відповідності до ст. 15 ЦПК України даний спір повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства. При цьому, апелянт вказує на те, що суд не взяв до уваги правову позицію Верховного Суду України, зі змісту якої вбачається, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність подальше оспорювання правомірності набуття фізичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватись у порядку цивільної юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне. Окрім того, апелянт вважає помилковим висновок суду про те, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки прокурор звернувся до суду з позовом про скасування рішення сільської ради в порядку ст. 36-1 ЗУ «Про прокуратуру».

З цих підстав ухвалу суду першої інстанції апелянт проси скасувати, а справу направити в суд першої інстанції для продовження розгляду.

В судовому засіданні представник Прокуратури Івано-Франківської області вимоги підтримала з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі. Сільський голова с. Загвіздя з доводами апеляційної скарги погоджується в повному обсязі.

Представник ОСОБА_5 доводи апеляційної скарги не визнав, просить її відхилити, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обгрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження, оскільки між сторонами виник публічно-правовий спір; будь-які права ОСОБА_5 оскарженням рішення не порушуються, оскільки ні право користування, ні право власності на цю ділянку відповідач ще не набула.

З таким висновком суду погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Виходячи з ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

З 01 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України (далі – КАС України), який визначив повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Частиною 2 ст. 4 КАС встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб’єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Колегія суддів зауважує, що в п.1 рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 року роз’яснено, що положення пункту 1 частини першої статті 17 КАС України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень, пов’язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

При цьому, зазначене положення щодо підсудності справ відображено у судовій практиці, зокрема, в постанові Верховного Суду України від 24.02.2015 року, ВСУ дійшов висновку, що у разі прийняття суб’єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

З матеріалів справи вбачається, що вимога прокуратури Тисменицького району полягає у визнанні незаконним рішення суб’єкта владних повноважень – Загвіздянської сільської ради щодо надання громадянину дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Питання передачі земельної ділянки у власність чи оренду ОСОБА_5 не вирішувалося. Більше того, зважаючи на процес врегулювання спору по встановленню межі м. Івано-Франківська та с. Загвіздя, рішення Загвіздянської сільської ради від 27.06.2013 року про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва чинності не набрало ( рішення від 17.11.2014 року, а.с 44).

Таким чином, з урахуванням суті спору та п.7 ч.1 ст.3, ст.17 КАС України вирішення спору, що виник між сторонами, відноситься до адміністративної юрисдикції, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що зазначена справа підлягає вирішенню в порядку саме адміністративного, а не цивільного судочинства.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з’ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку. Ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування постановленої в даній справі ухвали немає.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 312-315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області Торованина В.Д. відхилити.

Ухвалу Тисменицького районного суду від 12 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Стягнути з Прокуратури Івано-Франківської області в дохід держави 1124 грн. судового збору, сплату якого було відстрочено.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

ОСОБА_6