Красноокнянський районний суд Одеської області

Справа № 506/684/15-ц

Провадження № 2/506/257/15

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.12.2015 смт.Красні Окни

Красноокнянський  районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Бурдинюк О.С.

секретаря                   Гушкан Є.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Красні Окни Одеської області цивільну справу за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

Встановив:

31.08.2015 року ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” (далі – ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” або ОСОБА_1) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ОDY0GA00000004 від 13.03.2008 року.

У ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованоість у розмірі 114222,03 грн., зазначаючи, що заборгованість станом на 03.12.2015 року становить 144222,03 грн., яка складається з наступного:21534,51 грн. - заборгованість за кредитом;33385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;88745,43 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором,обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 13.03.2008 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” з відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ОDY0GA00000004 про надання кредиту у сумі 22710,00 грн. на термін до 13.03.2018 року. Відповідно до умов договору відповідач ОСОБА_2 повинна була надавати Банку грошові кошти щомісячно для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами згідно умов договору. Однак відповідач ОСОБА_2 не виконала своє зобов’язання, а саме: не здійснювала погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та строки. У 2012 році ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та 21.08.2013 року Красноокнянський районний суд Одеської області прийняв рішення звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме житловий будинок, загальною площею 68.4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, с. Флора, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк». Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - житлового будинку, загальною площею 68.4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, с. Флора, становить 30000,00 грн. 00 коп. Отже, різниця між поточною заборгованістю та ціною реалізації предмету іпотеки становить 114222,03 грн. Крім того, у забезпечення виконання зобов’язання ОСОБА_2 за кредитним договором № ОDY0GA00000004 від 13.03.2008 року між ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 13.03.2018 року, згідно якого поручитель зобов’язується відповідати за виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором № ОDY0GA00000004. Позивач зазначав, що відповідно до умов договору поруки, а саме п.5, позивачем було направлено на адресу відповідачів письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань за договором ODY0GA00000004 .Згідно з п.6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначені в письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. Таким чином, сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів солідарно.

Представник позивача у судовому засіданні 24.11.2015 року позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. У судове засідання, призначена на 10.12.2015 року, повідомлений належним чином, до суду не з’явився, в матеріалах справи наявна заява, згідно якої просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з’явилася, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, за адресою місця реєстрації, про поважність причини неявки суд не сповістила, з заявою про відкладення розгляду справи не зверталася.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні 24.11.2015 року заперечувала проти позову у частині вимог щодо стягнення заборгованості по кредиту відносно неї як з поручителя, вважаючи його необґрунтованим та просила вважати договір поруки припиненим, у зв"язку з чим застосувати позовну давність. У судове засідання, призначена на 10.12.2015 року, повідомлена належним чином, до суду не з’явилася.

Представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні 24.11.2015 року позов не визнав у частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3, надав письмові заперечення, у яких посилався на постанову ВСУ від 29.01.2014 року у справі №6-155цс13, вважаючи, що позивач пропустив строк пред’явлення вимоги поручителю, у зв"язку з чим просив визнати строк позовної давності пропущеним та відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача ОСОБА_3 Що стосується вимог до відповідача ОСОБА_2 залишив це питання на розсуд суду.

У судовому засіданні 24.11.2015 року відповідач ОСОБА_3 та її представник також піддавали сумніву підпис відповідача ОСОБА_3 на договорі поруки, однак, в подальшому відмовилися від призначення почеркознавчої експертизи (а.с. 121 зв.) та наполягали на застосуванні наслідків пропуску позовної давності.

Оскільки у судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, при цьому представник позивача та представник відповідача ОСОБА_3 - адокат ОСОБА_4 надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд прийняв рішення про завершення розгляду справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 13.03.2008 року ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” з відповідачем ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № ОDY0GA00000004 про надання кредиту у сумі 22710,00 грн. на термін до 13.03.2018 року на наступні цілі: у розмірі 20200 грн. – на споживчі цілі та 2510 грн. – на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,00% від суми наданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту щомісячно в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.8.2 даного договору.

ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК” свої зобов'язання за договором  виконав у повному обсязі та надав відповідачу ОСОБА_2 кредит у розмірі, встановленому договором.

Згідно п. 8.1. кредитного договору ОСОБА_2 зобов’язалася повертати кредит частками, щомісячно сплачуючи грошові кошти у сумі 348,39 грн. згідно Графіку погашення кредиту (Додаток 2 до кредитного договору) для погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі по кредиту, відсоткам, винагороді, комісії.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконувати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно ч.1 ст.1048 позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Однак відповідач ОСОБА_2 не виконувала свої зобов’язання по поверненню кредиту, сплаті нарахованих відсотків за користування кредитом, винагороди та комісії.

За умовами цього кредитного договору банк має право у випадку порушення позичальником зобов'язань, передбачених цим договором, змінити умови договору - зажадати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати винагороди, комісії й відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за цим договором у повному обсязі шляхом направлення відповідного повідомлення; при цьому, щодо зобов'язань, строк виконання яких не настав, вважається, що строк настав у зазначену в повідомленні дату; на цю дату позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, у повному обсязі, виконати інші зобов'язання за договором (п. 2.3.3 кредитного договору).

В цей же день 13.03.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитором) і ОСОБА_3 (поручителем) було укладено договір поруки № ОDY0GA00000004, за умовами предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_3 перед кредитором за виконання ОСОБА_2 (боржником) зобов'язань за кредитним договором від 13.03.2008 року № ОDY0GA00000004, відповідно до якого кредитор надав боржнику кредит в сумі 22710,00 грн., а боржник зобов'язаний виконати зобов'язання щодо повернення в строк з 13.03.2008 р. по 13.03.2018 р. включно грошової суми та інших зобов'язань боржника за кредитним договором (п. 16 договору поруки).

У разі невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед банком як солідарні боржники (п. 4 договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу з вказівкою невиконаного зобов'язання і поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, вказані в письмовій вимозі кредитора на протязі 5 днів з моменту отримання вимоги (п. п.5, 6 договору поруки).

За п. 11 вказаного договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання (13.03.2008 р.) і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором, а за п. 12 цього договору порука за цим договором припиняється по закінченню 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

У ході розгляду справи також встановлено, що рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 12.08.2013 року було задоволено позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок загальною площею 68,4 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: Одеська область, Красноокнянський район, с. Флора, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 13.03.2008 року № ОDY0GA00000004 у розмірі 74 898,06 грн., з яких 25 383, 47 грн. є простроченою кредитною заборгованістю.

Дане рішення набрало законної сили 02.09.2013 року.

Зі змісту цього рішення та матеріалів цивільної справи № 1517/1130/2012 видно, що банк звернувся до суду з цим позовом 27.12.2012 року у зв'язку з невиконанням боржником своїх зобов'язань за кредитним договором і мало місце звернення банку щодо дострокового стягнення кредиту та інших належних платежів, і 74898,06 грн. є загальною заборгованістю ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 24.10.2012 року.

З повідомлення ПАТ КБ «Приватбанк» від 13.07.2015 року № 30.1.0.0/2-715 на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що останні інформуються, що за кредитним договором від 13.03.2008 року № ОDY0GA00000004 прострочена заборгованість складає 121817,79 грн. і запропоновано відповідачам у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення погасити прострочену заборгованість, а у разі несплати простроченої заборгованості у вищевказаний строк буде виставлена вимога повернення суми кредиту в повному обсязі, нараховані проценти, комісії та штрафні санкції, а також попереджено про намір звернутися до суду.

На підтвердження направлення даного повідомлення відповідачам ПАТ КБ «Приватбанк» надав поштовий реєстр згрупованих поштових відправлень – рекомендованих листів претензій до боржників (а.с.9-10).

Станом на 03.12.2015 року наявна заборгованість за кредитним договором у розмірі - 144222,03 грн., яка складається з наступного: 21534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 88745,43 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Разом з тим, як зазначив позивач, обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - житлового будинку, загальною площею 68.4 кв.м., що розташований за адресою: Одеська обл., Красноокнянський р-н, с. Флора, становить 30000,00 грн. 00 коп.

Отже, різниця між поточною заборгованістю та ціною реалізації предмету іпотеки становить 114222,03 грн.

Розмір даної заборгованості та порядок її нарахування сторонами не оспорювався.

Розглядаючи вимоги позивача у частині стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_3 як з поручителя суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

На підставі ч. 1 ст. 252, ч. 1 ст. 253 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями, годинами. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Як зазначалося вище, за п. 11 вказаного договору поруки № ОDY0GA00000004 цей договір вступає в силу з моменту його підписання (13.03.2008 р.) і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором без конкретизації цього положення, але за п. 12 цього договору чітко встановлено, що порука за цим договором припиняється по закінченню 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

На підставі аналізу вказаних пунктів договору поруки, суд приходить до висновку, що п. 12 договору поруки стосується часу дії договору поруки з встановленням чітко визначеного початку дій цього договору, а п. 11 цього договору встановлює кінцевий строк дії самої поруки (строк її припинення) - на протязі 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду України Від 06.11.2013 р. у справі № 6-116цс13 в частині, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України), визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України і, що в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України) і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки основним кредитним зобов'язанням від 13.03.2008 року № ОDY0GA0000000 строк повернення кредиту боржником ОСОБА_2 було встановлено - 13.03.2018 року то припинення поруки має бути відповідно до ст. 559 ч. 4 ЦК України визначено - 13.03.2023 р.

Разом з тим, банк реалізував своє право вимоги щодо дострокового стягнення кредиту та належних йому платежів за вказаним кредитним договором шляхом пред'явлення 27.12.2012 року до суду позову до ОСОБА_2 щодо дострокового звернення стягнення кредиту та належних йому платежів за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки – житловий будинок та земельну ділянку.

Тобто, суд виходить з того, що пред'явлення вимоги банку до боржника і поручителя може реалізовуватися як шляхом направлення/вручення їм особисто вимог про погашення боргу, так і шляхом пред'явлення до них позову (окремо чи солідарно).

Таким чином, банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України та умов основного кредитного договору (зокрема, п. 2.3.3 кредитного договору) скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання з 13.03.2018 р. на 27.12.2012 року - час звернення до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки ж банк скористався правом на повернення кредиту достроково і змінив дату виконання основного зобов'язання на 27.12.2012 р. шляхом звернення до суду з позовом до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок дострокового повернення кредиту та інших належних платежів у повному обсязі, то з урахуванням подальшого звернення до суду 31.08.2015 р. з позовом до ОСОБА_2 та її поручителя ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості (усіх належних платежів) на користь ПАТ КБ «Приватбанк» солідарно з відповідачів на підставі вищевказаних кредитного договору та договору поруки, за наявності в договорі поруки строку її припинення - після закінчення 5 років з дня настання строку повернення кредиту за кредитним договором, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання припиненим договору поруки № ОDY0GA00000004, укладеного 13.03.2008 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» (кредитором) і ОСОБА_3 (поручителем), з підстав заявлених у запереченнях представника ОСОБА_3 –адвоката ОСОБА_4 (у зв'язку з тим, що у договорі поруки не встановлено строк її припинення і кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя).

Доводи представника відповідача про невстановлення вказаним договором поруки строку припинення поруки спростовуються вищевказаним та матеріалами справи, у зв'язку з чим за наявності встановленого за вказаним договором поруки строку припинення поруки не можуть враховуватися посилання представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 на правові позиції Верховного Суду України у постанові від 29.01.2014 р. у справі № 6-155цс13, за якою визначено з посиланням на ст. 559 ЦК України, що у разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, чого не має у даній справі.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 про визнання строку позовної давності пропущеним та відмови позивачеві у задоволенні позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача ОСОБА_3 з посиланням на ст. 559 ЦК України (припинення поруки), так як позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). При цьому відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у своїй Постанові №6-170цс13 від 17.09.2014 року, і такий висновок є обов'язковим для всіх судів України (ч.2 ст. 214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України).

Разом з тим, у ході розгляду справи було встановлено, що договір поруки не припинив свою дію.

Інших підстав для застосування позовної давності за вимогою до відповідача ОСОБА_6 судом не встановлено.

Таким чином, заборгованість підлягає стягненню з відповідачів солідарно у відповідності до ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Як вбачається зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно з ч.1 ст.549 цього Кодексу у разі порушення зобов’язання боржник зобов’язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Однак, оцінюючи розмір нарахованої пені, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, - розмір неустойки (пеня, штраф) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.          

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірність із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом, відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постанові від 03 вересня 2014р. (справа № 6-100цс14), ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.

Таким чином, суд може з власної ініціативи застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення пені, за умови, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір збитків.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за кредитом складає - 21534,51 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 33385,56 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом - 556,53 грн., а пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 88745,43 грн.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, а саме: враховуючи, що розмір пені, нарахованої позивачем, значно перевищує розмір збитків, та виходячи з засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що розмір неустойки (пені) підлягає зменшенню з 88 745,43 грн. до 55 476, 60  грн. (розміру заборгованості за кредитом, відсотками та комісії).

Таким чином, з відповідачів солідарно підлягає стягненню заборгованість станом на 03.12.2015 року на загальну суму 80953,20 грн., а саме: 21534,51 грн. - заборгованість за кредитом; 33385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 25 476, 60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором (55 476,60 грн. - 30 000 грн. ціна реалізації предмету іпотеки) .

Задовольняючи позовні вимоги позивача, відповідно до ст.88 ЦПК України, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Згідно п.39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах судову» у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № ОDY0GA00000004 від 13.03.2008 року станом на 03.12.2015 року на загальну суму 80 953 грн. 20 коп. (вісімдесят тисяч дев’ятсот п’ятдесят три гривні двадцять копійок), а саме: 21534,51 грн. - заборгованість за кредитом;33385,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;556,53 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;25 476,60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

В іншій частині позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у сумі 856 грн. 66 коп. (вісімсот п’ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок). 

Стягнути з ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_1 “ПРИВАТБАНК” (р/р 29092829003111, МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати у сумі 856 грн. 66 коп. (вісімсот п’ятдесят шість гривень шістдесят шість копійок). 

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення, - протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію судового рішення, протягом двох днів з дня його складання, надіслати особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні,  рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

СуддяОСОБА_7