Справа № 2-а-5015/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.12.2011 м.Пологи

Суддя Пологівського районного суду Запорізької області Лінник Г.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Пологи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,

ВСТАНОВИВ:

19.10.2011 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного Фонду України в Пологівському районі про зобов’язання здійснити перерахунок пенсійних виплат, згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

Позивач вказав, що народився у 1943 році і відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”від 18.11.2004 року є дитиною війни, згідно до ст. 6 зазначеного закону з 01.01.2006 року йому повинна була виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але зазначена допомога йому не виплачувалась, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет.

Відповідно до ст. 183-2 КАС України справа в порядку скороченого провадження розглядається без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, якими сторони обґрунтовували свої позиції по справі, вважаю, що позов підлягає частковому задоволенню, в зв'язку з наступним.

Предметом спору по цій справі є право позивача на отримання у 2007-2011роках підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які проявлені у вигляді бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р. (далі - Закон № 2195-ІV від 18.11.2004 р.) пільг.

Відповідно до вимог ст.1 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус “дитини війни”, що відповідно надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом № 2195-ІV від 18.11.2004 р., у тому числі і ст.6 вказаного Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Як вбачається з матеріалів справи не заперечується відповідачем - позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, яким позивачу, як особі зі статусом “дитини війни”у 2007-2011роках не призначалося, не нараховувалося та не виплачувалося підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України № 2195- ІV від 18.11.2004 р., яке повинно було бути розраховане виходячи із мінімального розміру пенсії за віком.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків па оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення “Про Пенсійний фонд України”, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст.87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст.21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст.22 БК України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.6 Закону України № 2195-ІV від 18.11.2004 р. - покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст.35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України –суд вважає, що правомірними вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормативно-правовими актами, тобто відповідні звернення у 2007-2010 р. до Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності на наступний бюджетний період.

Оскільки функції з призначення, виплати пенсій, надбавок, підвищень та доплат діючим законодавством покладено на органи Пенсійного фонду України, тому відповідач по справі заперечуючи проти позову, у відповідності до вимог ст. 71 КАС України повинен був доказати правомірність своєї бездіяльності стосовно позивача. Таких доказів відповідачем не надано.

Правовий статус дітей війни, визначає основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальну захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положення частини 3 статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

У Прикінцевих положеннях Закону України “Про соціальний захист дітей війни”Кабінету Міністрів України було дано доручення подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади своїх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом. Невиконання Кабінетом Міністрів України наведених норм Закону не може слугувати підставою для порушення прав позивача стосовно належної, гарантованої державою соціальної підтримки.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види соціального забезпечення.

Відповідно до ч. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2008 року, текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було викладено у наступній редакції : “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та таким чином, дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”було відновлено в попередній редакції.

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, у тому числі є обов'язковим до врахування усіма судами України при вирішенні спорів.

Такі висновки узгоджуються з п. 2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2000 від 14.12.2000 р. в якому міститься роз'яснення, що закони та інші правові акти або їх окремі положення, визнані рішеннями Конституційного суду України неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що відповідно до частини другої статті 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Положеннями ч.2 ст.70 Закону України “Про Конституційний Суд України”щодо порядку виконання рішень, висновків Конституційного Суду України треба розуміти як право Конституційного Суду України у разі необхідності визначити у своєму рішенні, висновку порядок і строки його виконання та покласти обов'язок на відповідні державні органи забезпечити це виконання. При цьому незалежно від того, чи визначенов рішенні, висновку Конституційного Суду України порядок його виконання, відповідні державні органи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Про порушення свого права на отримання зазначеної допомоги позивач дізнався із засобів масової інформації, а тому просить суд зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 19 .04.2011 року і до чинного часу.

Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що невиконання відповідачем законодавчо визначеного обов'язку здійснити за період з 19.04.2011 року нарахування та виплату надбавки до пенсії позивачу у розмірі, встановленому ст. 6 Закону № 2195-1У від 18.11.2004 року, є безпідставним.

Суд не наділений правом на призначення та визначення розміру виплати щомісячної надбавки до пенсії особі, яка має статус “дитини війни”, ці дії відносять до виключної компетенції відповідача.

З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, нарахування та виплата підвищення до пенсії позивачу як дитині війни відповідно до ст.6 Закону N2195-IV від 18.11.2004 року також має здійснюватись безстроково, а тому зазначення кінцевої дати нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу як дитині війни не є доцільним. Однак, підставами обмеження строку нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, встановлених ст.6 Закону N 2195-IV від 18.11.2004 року, може бути внесення змін у законодавство України щодо порядку чи розмірів нарахування та виплати підвищення до пенсії особі як дитині війни чи зміни її соціального статусу.

Так, п.7 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік””від 14.06.2011 року, прикінцеві положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік””було доповнено пунктом 4, яким встановлено, що у 2011 році норми та положення статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №745 “Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету”, яка набула чинності 23.07.2011 року, відповідно до пункту 6 якої встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8грн.

Таким чином, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2011 рік””від 14.06.2011 року та постановою КМУ №745 від 06.07.2011 року змінено застосування положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”щодо розміру виплати підвищення до пенсії дітям війни, яке з 23.07.2011 року складає 49,8грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом, не обов’язково має збігатись з тим, що просить позивач в позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог –застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких вона просить, але в межах визначених КАС України повноважень.

Враховуючи викладене приходжу до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволення по 22.07.2011 року включно, в задоволенні позовних вимог в іншій частині слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 69, 159, 160, 163, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19.04.2011 року по 22.07.2011 року включно, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як “дитині війни”щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 19.04.2011 року по 22.07.2011 року включно відповідно до вимог ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення за вказаний період.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Пологівський районний суд, протягом десяти днів.

Суддя: