ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2009 р. Справа № 2a-5356/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого –судді Валюха В.М.,
при секретарі Польовій М.М.,
з участю позивача ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про зобов’язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2008 років позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася. Тому, з урахуванням доповнень до позовних вимог, просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року до 31.05.2009 року, зобов’язати виплачувати в майбутньому підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» до зміни законодавства та стягнути судові витрати в сумі 5 грн. 40 коп.
В поданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав та зазначив при цьому, що позивачеві як дитині війни правомірно підвищення до пенсії протягом 2006-2007 років не нараховувалося та не виплачувалося. Виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, якими було передбачено виплату підвищення до пенсії позивачеві тільки з 1 січня 2008 року у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Підвищення пенсії в зазначеному розмірі виплачувалось і протягом 2009 року. Відповідач просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач в судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, позовні вимоги заперечує.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, протягом 2006-2007 років йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а з 01.01.2008 року по 31.05.2009 року – у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується письмовими поясненнями осіб, які беруть участь у справі, пенсійним посвідченням НОМЕР_1 із проставленим у ньому штампом «дитина війни» та довідками відповідача № 2310 від 11.12.2008 року, № 945 від 06.05.2009 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно із п. 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 року виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 Закону викладена у новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки чинним законодавством України не було визначено порядку нарахування та виплати у 2006 році щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а Конституційний Суд України не приймав рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року (з наступними змінами і доповненнями) повністю чи в його окремих частинах, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006 рік.
Згідно із п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст. 111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 9.07.2007 року у справі №1-29/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону. Положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 9.07.2007 року, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі №1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, з того часу норма вказаної статті не змінювалася і є чинною у вказаній редакції, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачеві підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року по 31 травня 2009 року, враховуючи при цьому, що позивачеві за цей період було нараховане та виплачене підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до пункту 2.2 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.06.2002 року №11-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.07.2002 року), Головні управління Пенсійного фонду України в областях забезпечують своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснюють призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям. Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у 2008-2009 роках Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачеві як дитині війни підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2009 року. При цьому відповідача слід зобов’язати провести нарахування позивачеві підвищення пенсії не у конкретному розмірі, як про це просить позивач, а у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки саме на відповідача покладено обов’язок проводити нарахування підвищення пенсій дітям війни у конкретному розмірі, в зв’язку з чим суд не може перебирати на себе функцію державного органу, на якого законодавством покладено такі повноваження.
Позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача виплачувати в майбутньому підвищення пенсії у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до задоволення не підлягають, оскільки статтею 104 КАС України передбачено право звертатися з адміністративним позовом за захистом вже порушених прав, свобод чи інтересів, у зв’язку з чим відсутні правові підстави прийняти постанову відносно ще не порушених прав.
Згідно із ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Судові витрати позивача складаються з судового збору в розмірі 3 грн. 40 коп., послуг банку за касове обслуговування в сумі 2 грн. 00 коп., та підтверджені відповідними квитанціями від 12.12.2008 року. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України лише судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 163 КАС України, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування та виплату з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 травня 2009 року включно ОСОБА_1 підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 коп. (три грн.40 коп.) судового збору.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі, тобто з 9 червня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М.Валюх