Справа № 2-1537-2009 року  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

26 травня 2009 року  Соснівський районний суд м. Черкаси в складі :

                                      головуючого судді – ДЕРУНЕЦЬ О.А.

                                      при секретарі – КРАВЧЕНКО Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради про поновлення на попередній роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

                                                              В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернулася з позовом до відповідача про поновлення на попередній роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 17 квітня 2008 року наказом № 19-к на підставі направлення на працевлаштування Черкаського міського центру зайнятості та власної заяви вона була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради з посадовим місячним окладом на той час 1350 грн., який з вересня 2008 року був встановлений в розмірі 1890 грн. Наказом №47-к від 01 жовтня 2008 року без її згоди і заяви, в порушення вимог ст. 32 КЗпП України позивача було переведено на неіснуючу в штатному розкладі посаду бухгалтера-касира з посадовим окладом 1600 грн. Таке переведення вважає безпідставним і незаконним, оскільки змінюється характер і обсяг роботи і вона не обумовлена трудовим договором.

    5 листопада 2008 року позивач перебувала на лікарняному, про що повідомила юриста та директора, а з 6 по 22 листопада знаходилася на стаціонарному лікуванні в Першій Черкаській міській лікарні. По закінченні лікування 24 листопада 2008 року позивач пред»явила директору КП «Черкасижитлосервіс» лікарняний і заяву на звільнення згідно зі ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Проте ні заява, ні лікарняний не були підприємством зареєстровані, а натомість позивачу було вручено наказ № 54-к від 04 листопада 2008 року про звільнення за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 18 серпня 2008 року, 16 жовтня 2008 року та 03 листопада 2008 року. При цьому при звільненні відповідач не провів розрахунки, передбачені ст.ст. 47 та 116 КЗпП України. Вважає, що її звільнення з посади є незаконним та проведено з грубим порушенням трудового законодавства. Крім того, вважає, що правомірними діями відповідача їй також було завдано моральну шкоду, яку оцінює в 5 000 грн.      

            В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили поновити позивача на посаді головного бухгалтера КП «Черкасижитлосервіс», скасувати наказ № 47-к від 01 жовтня 2008 року про переведення на посаду бухгалтера-касира; скасувати наказ № 54-к від 04 листопада 2008 року про звільнення з роботи за прогули; скасувати наказ № 38-к від 19 серпня 2008 року про застосування дисциплінарного стягнення – догани; стягнути з відповідача на її користь різницю в заробітній платі головного бухгалтера і бухгалтера-касира за час перебування на останній посаді в сумі 359 грн. 57 коп.; стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 листопада в сумі 8 748 грн. та 5 000 грн. моральної шкоди.

                Представник відповідача позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що звільнення проведено з вимогами чинного законодавства та просила відмовити в задоволенні позову.

              Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, пояснення свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини які регулюються нормами трудового законодавства.

             Як встановлено в судовому засіданні, 17 квітня 2008 року наказом № 19-к на підставі направлення на працевлаштування Черкаського міського центру зайнятості та власної заяви позивач була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера Комунального підприємства «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради.

Згідно наказу № 38-к від 19 серпня 2008 року ОСОБА_7 за порушення трудової дисципліни – прогул більше двох годин 18 серпня 2008 року винесено догану. Підставою для винесення даного наказу стала відсутність ОСОБА_7 на робочому місці 18 серпня 2008 року з 10.00 год., про що складено відповідний акт працівниками підприємствами. По даному факту 19 серпня 2008 року у позивача було відібрано пояснення. В своїй пояснювальній записці вона пояснила, що об 11 годині була на прийомі у директора та головного бухгалтера КП «Управління по експлуатації будинку рад і об’єктів обласної комунальної власності». Підтвердження того що з 11-00 до 13-00 ОСОБА_7 перебувала на прийомі нею не надано. Те ж саме стосується і відвідування ДПІ м. Черкаси, що також зі слів ОСОБА_7 тривав дві години з 14-00 до 16-00 та доказів чого нею також надано не було. Також без підтвердження залишився і факт різкого погіршення стану здоров’я позивачки, про що вона не могла повідомити керівництво, так як жодної довідки медичної установи про скарги на стан здоров’я ОСОБА_7 18 серпня 2008 року надано не було. Таким чином позивач не надала доказів наявності поважних причин своєї відсутності на робочому місці.  

З наказом від 19 серпня 2008 року про винесення догани ОСОБА_7 була ознайомлена 20 серпня 2008 року, про що мається відмітка, написана нею власноручно.

 Дій щодо оскарження чи заперечення Наказу №38-К позивач не вчиняла. В листі Територіальної державної інспекції праці у Черкаській області від 24 грудня 2008 року на ім’я ОСОБА_7, та в Акті перевірки КП «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради від 25 грудня 2008 року, складеному Територіальною державною інспекцією праці в Черкаській області, немає жодного посилання на те, що наказ № 38-к підлягає скасуванню чи визнанню недійсним як незаконний.

Відповідно до ст. 147-1 КЗпП України, дисциплінарні стягнення застосовуються органом,  якому надано право прийняття на роботу (обрання,  затвердження і призначення на посаду) даного працівника. Таке право відповідно до п. 5.4.Статуту підприємства, має Директор КП «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради.

В даному випадку дії КП «Черкасижитлосервіс» стосовно винесення ОСОБА_7 дисциплінарно стягнення у вигляді догани суд розцінює як правомірні та обґрунтовані на законі.

    Наказом від 01 жовтня 2008 року № 47-к ОСОБА_7 переведена на посаду бухгалтера-касира на підставі власної заяви, як зазначено в наказі. Заява про переведення ОСОБА_7 на посаду бухгалтера-касира суду не надана, проте встановлено, що юристом підприємства Кузенною М.В. 17 листопада 2008 року написана доповідна на ім»я керівника підприємства про те, що ОСОБА_7 вилучила власну заяву про переведення її на посаду бухгалтера-касира. Як вбачається з акту перевірки КП «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради від 25 грудня 2008 року, складеному Територіальною державною інспекцією праці в Черкаській області, встановити наявність чи відсутність факту подання такої заяви виявилося неможливим. Перевіркою також було встановлено, що державним класифікатором професій ДК 003 2005 не передбачена посада бухгалтера-касира, це є дві різні посади. Вимагання від ОСОБА_7 виконання роботи бухгалтера та касира є порушенням вимог ст. 31 КЗпП України щодо заборони вимагати виконання роботи не обумовленої трудовим договором.

    Проте на час роботи ОСОБА_7 на підприємстві посада бухгалтера-касира містилася в штатному розкладі підприємства, який затверджений Заступником Голови Черкаської обласної ради та вводився в дію з 08 січня 2008 року. В листі Територіальної державної інспекції праці у Черкаській області від 24 грудня 2008 року на ім’я ОСОБА_7, та в Акті перевірки КП «Черкасижитлосервіс» Черкаської обласної ради від 25 грудня 2008 року, складеному Територіальною державною інспекцією праці в Черкаській області, немає жодного посилання на те, що наказ № 47-к від 01 жовтня 2008 року підлягає скасуванню чи визнанню недійсним як незаконний, а дій щодо оскарження чи заперечення цього наказу позивач не вчиняла, а отже погодилася працювати на цій посаді.

    В судовому засіданні також встановлено, що адміністрацією підприємства були складені акти про відсутність ОСОБА_7 на робочому місці 16 жовтня 2008 року, 03 листопада 2008 року та 04 листопада 2008 року. Письмові пояснення стосовно відсутності 16 жовтня 2008 року та 03 листопада 2008 року ОСОБА_7 були надані 04 листопада 2008 року. Стосовно відмови ОСОБА_7 від надання пояснень за відсутність на робочому місці 04 листопада 2008 року адміністрацією підприємства складено відповідний акт від 04 листопада 2008 року. Будь-яких доказів наявності поважних причин відсутності на роботі 16 жовтня 2008 року, 03 та 04 листопада 2008 року (довідка з міліції, з медичної установи чи авторемонтної майстерні) ОСОБА_7 суду не надано. А з листів Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області від 23 квітня 2009 року та Придніпровського РВ УМВС України в Черкаській області від 19 травня 2009 року вбачається, що ОСОБА_7 на протязі 2008 року до органів міліції взагалі не зверталася, що спростовує її пояснення           з-приводу крадіжки її особистих речей в маршрутному таксі 16 жовтня 2008 року.    

Відповідно до ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про  вирішення  трудового спору  безпосередньо  до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

 Тобто наказ № 38-К від 19 серпня 2008 року у встановлений законодавством строк позивачем не був оскаржений і є чинним, а тому позовна вимога про його скасування задоволенню не підлягає.

Наказ № 47-к від 01 жовтня 2008 року позивач так само могла оскаржити протягом трьох місяців, тобто до 01 січня 2009 року, якщо на її думку він порушував її права, але ОСОБА_7 таким правом не скористалась. Тому позовні вимоги про скасування даного наказу та стягнення з підприємства різниці між посадовими окладами головного бухгалтера та бухгалтера-касира за час перебування на останній посаді задоволенню не підлягають. А клопотання позивача про поновлення строку на оскарження даного наказу, пропущений з поважної причини, в зв»язку з проведенням батькові позивача хірургічної операції в Черкаській обласній лікарні, не може бути задоволено, оскільки дана операція була проведена 07 листопада 2008 року, що підтверджується довідкою з лікарні від 17 листопада 2008 року. При цьому позивач не був позбавлений можливості оскаржити даний наказ як до проведення операції, так і після неї.

Пунктом 22  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року із змінами та доповненнями “ Про практику розгляду судами трудових спорів “ передбачено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з»ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 4 ст. 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувалися при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

    При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбачений цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Враховуючи те, що позивач мала догану та два прогули без поважних причин, по яким ще не було винесене рішення про дисциплінарну відповідальність, директором було прийнято рішення про застосування дисциплінарного заходу до позивача у вигляді звільнення по п. 4 ст.40 КЗпП «прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин», що є приводом для розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Тому 04 листопада 2008 року винесено наказ № 54-к про звільнення бухгалтера-касира ОСОБА_7 за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин 18 серпня 2008 року, 16 жовтня 2008 року та 03 листопада 2008 року. Про наказ позивача було повідомлено 04 листопада 2008 року в присутності працівників підприємства та про що складено відповідний акт, в якому зазначено, що ОСОБА_7 від підпису про ознайомлення з наказом про звільнення, отримання розрахунку та трудової книжки  відмовилася та покинула місце роботи. Даний факт підтверджено в судовому засіданні також поясненнями свідка ОСОБА_5 Розрахунок з позивачем було проведено 17 грудня 2008 року, після того як КП «Черкасижитлосервіс» звернулося до неї з рекомендованим листом, що підтверджується копією повідомлення про вручення листа на ім»я ОСОБА_7 від 17 грудня 2008 року. В наказі про звільнення від 04 листопада 2008 року мається власноручний підпис ОСОБА_7 про одержання нею розрахунку на підприємстві.

При проведенні перевірки Територіальною державною інспекцією праці у Черкаській області порушень при звільненні ОСОБА_7 не було встановлено, що відображено в акті перевірки від 25 грудня 2008 року.

            Таким чином, суд вважає, що звільнення проведено відповідно до вимог чинного законодавства, так як позивачем було скоєно три прогули без поважних причин, які знайшли своє підтвердження у судовому засіданні. А тому позовні вимоги про скасування наказу № 54-к від 04 листопада 2008 року, поновлення на посаді головного бухгалтера та стягнення з відповідача середньої заробітної плати головного бухгалтера за час вимушеного прогулу з вини відповідача не може бути задоволена.

    Стосовно вимоги про стягнення з КП «Черкасижитлосервіс» моральної шкоди у розмірі 5 000 грн., то дана вимога є безпідставною, оскільки права ОСОБА_7 при звільненні ніяким чином не були порушені, а тому не могли призвести до моральних страждань та втрати нормальних життєвих зв»язків, що є підставою для відмови в задоволенні даної вимоги.

    За таких обставин суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, так як звільнення проведено без порушення чинного законодавства.            

          Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.40, 147-149, 232, 235 КЗпП  України  суд –

                                                                    В И Р І Ш И В :

    ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовити .

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до  Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку п. 4 ст. 295 ЦПК України.

               ГОЛОВУЮЧИЙ: