Справа № 344/2259/15-ц

Провадження № 22-ц/779/2419/2015

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря: Яковин М.Я.,

з участю: апелянта – ОСОБА_2,

представника ПАТ "Дельта Банк" –

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Дельта Банк», Івано-Франківського відділення ПАТ «Дельта Банк» про стягнення відсотків, трьох відсотків річних від тіла банківського вкладу, індексу інфляції, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 пред’явив до ПАТ «Дельта Банк» та Івано-Франківського відділення ПАТ «Дельта Банк» вищезазначений позов, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Банк в добровільному порядку відмовився повертати йому вкладені ним кошти згідно договору банківського вкладу (депозиту) №20004005268653 від 27.12.2013 року. Посилаючись на вищенаведене, з врахуванням уточнень та доповнень до позовних вимог, просив стягнути в його користь 94054,80 грн заборгованості за договором банківського вкладу, з яких 20342,47 грн відсотки від тіла банківського вкладу, 2712,33 грн – три відсотки річних, 71000 грн – індекс інфляції за період з 02.01.2015 року по 15.06.2015 року.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись із даним рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм процесуального права, а також на неправильне дослідження доказів та встановлення судом обставин справи. Апелянт вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що під час тимчасової адміністрації при ліквідації банку не здійснюється нарахування неустойки, індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань, оскільки відповідно до правових висновків Верховного Суду України наслідки прострочення боржником грошового зобов’язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу і 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції і отриманні компенсації від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Посилаючись на вищенаведене, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

ОСОБА_2 апеляційну скаргу з наведених мотивів підтримав, зазначивши, що його позовні вимоги ґрунтуються на нормах чинного законодавства України та практиці Вищого спеціалізованого суду України. Тому оскаржене рішення вважає незаконним, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення його позовних вимог.

Представник ПАТ "Дельта Банк" доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що відсотки за депозитним вкладом ОСОБА_2 отримав, і сума вкладу після завершення строку угоди була своєчасно перерахована на банківський рахунок позивача. Однак, вказав, що на вимогу ОСОБА_2 сума вкладу не була виплачена у зв’язку із складним фінансовим становищем Банку і наявністю відповідної постанови Національного Банку України. Рішення суду першої інстанції представник відповідача вважає законним і обґрунтованим.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, пояснення представника відповідача в засіданні 17.11.2015 року, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно із ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, 3) які правовідносини випливають із встановлених обставин, 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення в даній справі не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у зв’язку із введенням тимчасової адміністрації в Банку і отриманням позивачем суми вкладу 16 червня 2015 року нарахування неустойки, інших фінансових санкцій, в тому числі індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань, не здійснюється. Однак, погодитись з таким висновком, на думку колегії суддів, не можна, оскільки він суперечить нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

З наявних матеріалів справи вбачається, що 27.12.2013 року сторони уклали договір про банківський вклад (депозит) «Найкращий від Миколая on-line» на суму 200 000 грн, на строк до 01.01.2015 року із нарахуванням 22% річних (т.1, а.с.9). При цьому, 26.12.2013 року сторонами було укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку №26203703134605, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів (т.1, а.с.12). Автоматична пролонгація депозитного договору та одностороння зміна умов договору сторонами не обумовлювалась.

Після закінчення строку дії вищезгаданого договору позивач звернувся в ПАТ «Дельта Банк» із вимогою про повернення депозитного вкладу.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та відсотки на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно із частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку.

06.01.2015 року ОСОБА_2 на поточний рахунок №26203703134605 було перераховано суму депозиту у розмірі 200 000 грн та нараховані відсотки у розмірі 3213,69грн (т.1, а.с.15). Згідно норм чинного цивільного законодавства України Банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з відсотками одразу після завершення строку дії договору. Однак, виплачено йому були тільки відсотки, вимога ОСОБА_2 про повернення вкладу Банком була залишена без задоволення. Отже, відповідачем було порушено свої грошові зобов'язання.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних та з 03.03.2015 року введено тимчасову адміністрацію і призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Апеляційним судом встановлено, що тільки після віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних ОСОБА_2 було повернуто депозитний вклад в сумі 200 000 грн з істотною затримкою - 16.06.2015 року згідно розпорядження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що підтверджується випискою ПАТ «Дельта Банк» (т.1, а.с.234, 245). За цей час відбулось істотне знецінення вкладу у зв'язку із інфляцією.

Закінчення строку дії договору і невиконання умов депозитного вкладу не припиняє зобов’язальні правовідносини, а трансформує їх в охоронні, що містять обов’язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом. Тому суд першої інстанції безпідставно не врахував, що стягненню з банку підлягають відсотки за період від дня перерахування Банком депозитного вкладу та відсотків на вклад на поточний рахунок вкладника до дня фактичного повернення Банком вкладу за відсотковою ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується Банком за вкладом на вимогу.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 10 червня 2015 року № 6-36цс15 та ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 жовтня 2015 року у справі №6-19388св15.

Згідно тарифів на обслуговування поточного рахунку, затверджених ПАТ "Дельта Банк" за користування коштами вкладника в сумі від 100 тисяч грн і більше, які перебувають на поточному рахунку, Банк сплачує 10% вкладу річних (копія тарифної таблиці – том №1, а.с.118). Цю обставину в засіданні апеляційного суду визнав представник Банку. Отже, за 165 днів користування депозитними коштами ОСОБА_2, тобто по 16.06.2015 року, боржник повинен сплатити 9040 грн 35 коп (200000х0,1: 365х165).

Крім того, за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення вкладу Банк згідно частини 2 статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, стягненню з відповідача як спосіб захисту майнового права та інтересу підлягають 2710 грн 95 коп за прострочення грошового зобов'язання за 165 днів (200000х0,003:365х165).

Крім того, Банк повинен відшкодувати позивачу інфляційні збитки в сумі 71000 грн за період від 02 січня 2015 року по 15 червня 2015 року, приймаючи до уваги істотний індекс інфляції за названий період (200000х(0,03+0,053+0,108+0,14+0,002+0,002). Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача в користь ОСОБА_2 становить 82751грн 30 коп (9040 грн 35 коп+2710 грн 95 коп+82751грн 30 коп).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.218, 307, 309, 313, 314, 315; 319; 324; 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 06 жовтня 2015 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_2 задовольнити частково. Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» в користь ОСОБА_2: 9040 грн 35 коп – 10% суми вкладу за час користування ним Банком; 2710 грн 95 коп – 3% за прострочення виконання зобов'язання щодо повернення вкладу та 71000 грн в якості втрат від знецінення грошового вкладу, а всього 82751 (вісімдесят дві тисячі сімсот п'ятдесят одну) грн 30 коп.

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» в дохід держави 827,51 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

ОСОБА_4