ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін ОСОБА_2 (дов. від 10.06.06), ОСОБА_3 (дов. від 18.08.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 на рішення від 27 грудня 2005 року господарського суду м. Києва та постанову від 28 березня 2006 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 2/567 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Квіти-Сервіс” до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про стягнення 64 562 грн. 57 коп.,

Рішенням від 27 грудня 2005 року господарського суду м. Києва (суддя          І.Домнічева) позов задоволено частково: стягнуті сума основного боргу - 52 396 грн. 35 грн. з урахуванням індексу інфляції - 3 720 грн. 14 коп., штраф - 5 грн. 24 коп. та судові витрати; в решті позову відмовлено.

Постановою від 28 березня 2006 року Київського апеляційного господарського суду рішення скасовано: позов задоволено частково - 52 396 грн. 35 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції - 3 720 грн. 14 коп., штрафу - 5 грн. 24 коп., судові витрати; в решті позову відмовлено.

Постанова мотивована порушенням зобов'язання, що виникло з договору та неналежним повідомленням відповідача про місце судового засідання.

Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 просить судові рішення в даній справі скасувати з підстав порушення господарськими судами статті 599 Цивільного кодексу України, статей 193, 202 Господарського кодексу України, статті 22 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Квіти-Сервіс” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволені просить відмовити.

В судовому засіданні з 4 до 18 липня оголошувалася перерва.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що 15 вересня 2004 року сторони уклали договір, на умовах якого позивач поставив відповідачеві субстрат для вирощування шампіньйонів на загальну суму 60 396 грн. 35 коп., що підтверджується видатковими накладними НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, вартість якого відповідачем сплачена не була.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в діях відповідача склад цивільно-правової відповідальності, застосувавши до спірних відносин правила статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов.

Відповідно до частини 2 статті 193, частини 1 статті 216 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських правовідносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За обставин порушення відповідачем зобов'язання господарські суди на підставі пункту 7.4 договору, статті 549 Цивільного кодексу України та статей 230 і 232 Господарського кодексу України обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення штрафу у розмірі 5 грн. 24 коп. 

За правилами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції, і господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову з урахуванням  індексу інфляції.

Апеляційний господарський суд правомірно скасував рішення  в даній справі, оскільки в силу вимог статті 104 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце судового засідання, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду.

Твердження скаржника про порушення господарськими судами вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України досліджувалось апеляційним господарським судом і їм дана належна юридична оцінка.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹, 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Рішення від 27 грудня 2005 року господарського суду м. Києва та постанову від 28 березня 2006 року Київського апеляційного господарського суду у справі   № 8/468/05 залишити без змін, а касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 без задоволення.