СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
09.06.2009 Справа № 2-29/15640-2006А/5002
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Клюкіна Н.С.
за участю представників сторін:
представника позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1, довіреність №б/н від ІНФОРМАЦІЯ_2;
представника позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_2, довіреність №б/н від ІНФОРМАЦІЯ_3;
представника відповідача: Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим - ОСОБА_3, довіреність НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_4;
представника відповідача: Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим -ОСОБА_4, довіреність НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_5;
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17.06.08 у справі № 2-29/15640-06А,
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_6)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, Алушта, Автономна Республіка Крим, 98500)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 17 червня 2008 року у справі №2-29/15640-2006А (суддя Башилашвілі О.І.) відмовлено у задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
Не погодившись з постановою суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2009 року у складі судової колегії було здійснено заміну суддів Ілюхіної Г.П. та Санакоєвої М.А., у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, на суддів Лядову Т.Р. та Дадінську Т.В.
У судовому засіданні у порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України було оголошено перерву з 28.04.2009 року по 26.05.2009 року та з 26.05.2009 року по 09.06.2009 року.
Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у місті Алушті про визнання не дійсними податкових повідомлень - рішень № 0000542301\0, № 0000552301\0, № 0000582301, №0000532301/0 від 20.03.2006 повністю. Також позивач просив суд визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0000291701/0 від 20.03.2006 частково на суму 14600,04 грн., в тому числі: основний платіж на суму 4866,68 грн., штрафні санкції на суму 9733,36 грн. про донарахування податкових зобов'язань.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні перевірки правильності нарахування податку на прибуток відповідач не прийняв до уваги факт завишення суми податкових зобов'язань, що заявлені в декларації з прибутку за 1-ше півріччя та за 9 місяців 2005. Позивач також посилається на те, що при перевірці податкових зобов'язань з податку на додану вартість відповідач в односторонньому порядку розглянув питання заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту. В обґрунтування позову позивач посилається також на те, що відповідачем без достатніх правових підстав не прийняв податкові накладні ВАТ "Побутова хімія", у зв'язку з чим на думку позивача їм обґрунтовано були включені в податковий кредит. Позивач також посилається на те, що пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по господарським договорам не відноситься до податкових зобов'язань в силу спеціального податкового законодавства. Крім того, відповідач посилається на те, що не має заборгованості з заробітної плати та по податку з доходів фізичних осіб, у зв'язку з чим на думку позивача, відповідач необґрунтовано донарахував суму з податку з доходів фізичних осіб.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі. Рішення суду мотивовано тим, що спірні податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, прийняті відповідачем на підставі виявлених порушень закону з боку позивача та відповідно до закону.
Перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених доказів в матеріалах справи та було встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення, виданого Державною податковою інспекцією в місті Алушті від 21.02.2006 №76/23, працівниками Державної податкової інспекції в місті Алушті проведена планова виїзна комплексна документальна перевірка фінансово - господарської діяльності з питань дотримання ІНФОРМАЦІЯ_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 30.09.2005, відповідно до затвердженого плану перевірки. Результати перевірки зафіксовані в акті від 15.02.2006 №387/23/25147767.
Державною податковою інспекцією в місті Алушті, на підставі акту перевірки, з урахуванням наданих підприємством заперечень, винесені податкові повідомлення - рішення від 20.03.2006:
-№ 0000542301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16273,50грн., у тому числі основного платежу - 10849,00грн., фінансових санкцій - 5424,50грн.,
-№0000552301/0 про зменшення заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість в розмірі 11876,00грн., про застосування фінансових санкцій - 890,50грн.,
-№0000582301/0 про плату за оренду іншого державного майна в сумі 16981,75грн., у тому числі фінансових санкцій - 16981,75грн.,
-№0000532301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 16400,00грн., у тому числі основного платежу - 12000,00грн., фінансових санкцій - 4400,00грн.,
-№0000291701/0 про визначення податкового зобов'язання на податок з доходів фізичних осіб в сумі 15040,62грн., у тому числі основного платежу - 5013,54грн., фінансових санкцій - 10027,08грн.
Податок на прибуток.
З акту "Про результати планової виїзної комплексної документальної перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства ІНФОРМАЦІЯ_1 №387/23/25147767 від 13.03.2006" (а. с. 92-123 т.1) вбачається, що у відповідності з документами, які перевірялися встановлено заниження валового прибутку в 2003 році на 0,8 тис. грн., в 2004 році на 3,2 тис. грн., за 9-ть місяців 2005 року на 0,2 тис. грн.
Порушення утворилися за рахунок того, що підприємством не повністю включались до складу валового прибутку в порушення підпункту 4.1.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 суми поворотної фінансової допомоги від засновника та директора.
У порушення порядку заповнення декларації підприємством у перевіряємому періоді були завищені валові доходи від продажу товарів, робіт та послуг по даним перевірки по балансовим рахункам 361 "Розрахунки з покупцями" та 681 "Розрахунки по авансам".
Встановлено також завищення валових витрат у сумі 12,8 тис. грн. за 2004 рік та у сумі 37,9 тис. грн. за 2005 рік.
Порушення по валовим затратам в 2004 році утворились у порушенні пункту 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 підприємством включені до складу валових затрат витрати не підтверджені розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат за 2004 рік у сумі 6,5 тис. грн.
По даним перевірки по балансовим рахункам 631 "Розрахунки з постачальниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" затрати склали 65,5 тис. грн.
У порушення пункту 5.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 підприємством була завищена заробітна плата на суму 4,5 тис. грн. та відрахування на соціальні заходи на 1,9 тис. грн. Порушення утворилося за рахунок того, що підприємством були здійснені виплати заробітної плати ОСОБА_5, який не знаходився в трудових відносинах з підприємством. Трудовий договір з ним не укладався.
Перевіркою встановлені порушення в 2005 році в порушення пункту 5.3.9 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 підприємством включені до складу валових затрат витрати не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами податкового обліку, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік у сумі 38,5 тис. грн.
Данні перевірки по балансовим рахункам 631 "Розрахунки з постачальниками", 685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" затрати склали 561,9 тис. грн.
У порушення пункту 6.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997 податкоплатником була включена до складу валових затрат сума 6,9 тис. грн. від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2004 рік, по даним перевірки нарахованого за 2004 рік прибутку.
У результаті порушень по валовому доходу та по валовій витраті допущено недонарахування податку на прибуток підприємства у сумі 12000,00грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції була призначена судово-бухгалтерська експертиза з питань правомірності нарахування Державною податковою інспекцією в місті Алушті сум податку на прибуток.
При проведенні судово-бухгалтерської експертизи було встановлено розбіжність з податку на прибуток у сумі -0,2 тис. грн. за 2003 рік в бік зменшення утворилось за рахунок того, що в акті не прийняті до уваги валові витрати підприємства, які понесені по нарахованій заробітній платі.
Розбіжності з актом за 2004 рік утворилась по валовому доходу у сумі -7,2 тис. грн. в бік зменшення за рахунок чого відсутня можливість визначення, оскільки сума в акті не розшифрована; по валовим витратам +5,7 тис. грн. в бік збільшення за рахунок чого відсутня можливість визначення, оскільки сума в акті не розшифрована; -5,1 тис. грн. в бік зменшення за рахунок валових доходів та витрат; -2,25 тис. грн. в бік зменшення за рахунок валових доходів та витрат.
Розбіжності за 2005 рік утворились в сумі -490 тис. грн. в бік зменшення валового доходу за результатами від торгівлі цінними паперами; в сумі -352,2 тис. грн. та -18,9 тис. грн. по валовим витратам за рахунок чого відсутня можливість визначення, оскільки суми в акті не розшифровані; +3,9 тис. грн. в бік збільшення валових витрат за рахунок від'ємного об'єкту оподаткування по 2004; -9,7 тис. грн. в бік зменшення податку на прибуток за рахунок розбіжностей по валовим затратам та валовим доходам.
Таким чином, висновок про порушення ІНФОРМАЦІЯ_1податкового законодавства, які призвели до нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток не підтверджувались первинними бухгалтерськими документами позивача.
Згідно з пунктом 4.22 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків в випадку, якщо данні документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завишення суми його податкових зобов'язань, заявлених в декларації.
Податок на додану вартість.
Як вбачається з акту перевірки, згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №283/97-ВР "Про податок на додану вартість", датою виникнення податкових зобов'язань вважається дата, яка припадає на податковий період протягом якого відбувається будь - яка з подій: або дата зарахування коштів від покупця на рахунок платника податків як оплата товарів (робіт, послуг), або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, який свідчить про факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №283/97-ВР "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця в двох екземплярах, оригінал якої надається покупцю, а копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Платники податків зобов'язані зберігати податкові накладні протягом терміну, передбаченого законодавством для зобов'язань по сплаті податку.
Таким чином обов'язок виписки і зберігання податкових накладних покладається на платника податку.
Неправомірність виключення зі складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними ВАТ "Побутова хімія", які містять невірно заповнені обов'язкові для податкових накладних реквізити.
Таким чином порушено підпункт 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (зі змінами та доповненнями) та Порядок заповнення податкової накладної від 30.05.1997 №165 (зі змінами та доповненнями), - завищення податкового кредиту в сумі 13994,04 грн., у т. ч. по періодам: за лютий в сумі 507,21 грн., за березень в сумі 503,27 гри., за квітень в сумі 478,50 грн., за травень в сумі 494,99 грн., за червень в сумі 498,49 грн., за липень в сумі 553,37 грн., за серпень в сумі 536,61 грн., за вересень в сумі 524,82 грн., за жовтень в сумі 572,49 грн., за листопад в сумі 584,84 грн., за грудень в сумі 1187,25 грн., за січень в сумі 211,75 грн., за лютий в сумі 640,20 грн., за березень в сумі 612,36 грн., за квітень в сумі 1052,75 грн., за травень в сумі 1024,50 грн., за червень в сумі 1014,10 грн., за липень в сумі 1006,88 грн., за серпень в сумі 998,47 грн., за вересень в сумі 991,19 грн.
Вказане порушення сталося внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, складеними з порушенням вказаної норми Закону, а саме: адреса покупця, вказана в податкових накладних, не відповідає юридичній адресі ІНФОРМАЦІЯ_1.
Таким чином, перевіркою зроблено висновок про те, що виписані податкові накладні не призначені підприємству що перевіряється, суми, включені до складу податкового кредиту, на момент перевірки податковими накладними не підтверджені. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР, платник податків несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену вказаним підпунктом документами.
На підставі викладеного, заперечення ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо правомірності донарахування податку на додану вартість та зменшення від'ємного значення ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету є необґрунтованими і такими, що суперечать діючому законодавству.
За порушення податкового законодавства підпунктом 17.1.3 пункту 17.1, статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (зі змінами та доповненнями) передбачена відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, між ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено договір №42 оренди об'єкту нерухомості від 18.12.2003; ВАТ "Битова хімія" щомісячно виставляло рахунки з одночасним наданням податкових накладних; ІНФОРМАЦІЯ_1 регулярно сплачувало їх. Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку або дата отримання податкової накладної, яка підтверджує факт придбання платником податків товарів (робіт, послуг). Виходячи з вищенаведеного, суми по податковим накладним правомірно включені до податкового кредиту, тому що ІНФОРМАЦІЯ_1 та ВАТ "Битова хімія" дійсно находяться в господарських правовідносинах, суми по податковим накладним, включені в податковий кредит ІНФОРМАЦІЯ_1 включені ВАТ "Битова хімія" в податкові зобов'язання. Помилка, яка була допущена при написанні реквізитів податкових накладних, є формальною, не впливає на суть податкових відносин, не нанесла збитків державі.
Більше того, відповідно до пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної від 30.05.1997 №165 податкова накладна вважається недійсною лише в одному випадку: в випадку її заповнення особою, не зареєстрованою платником податку на додану вартість.
Таким чином, застосування судом підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7, а також підпункту 7.2.3. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" невірно та необґрунтовано.
Орендна плата.
Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення №0000582301/0 про плату за оренду іншого державного майна в сумі 16981,75грн., у тому числі фінансових санкцій - 16981,75грн., не відповідає закону, при цьому посилається на те, на Закон України "Про систему оподаткування" (зі змінами і доповненнями), яким визначений перелік загальнодержавних і місцевих зборів, податків та інших платежів, які є джерелами формування державного та місцевого бюджетів, а також державних цільових фондів, вказуючи, що плата за оренду державного майна в цьому переліку відсутня.
Підставою для прийняття даного повідомлення-рішення стало порушення позивачем умов пункту 3, підпункту 5.1.2 договорів оренди державного нерухомого майна від 29.11.2004 (про своєчасність перерахування орендної плати). Зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 по перерахуванню орендної плати в державний бюджет України виникли на підставі договорів оренди державного майна, укладених в листопаді 2004 з Фондом майна України в Автономній Республіці Крим, відповідно, правовідносини між сторонами є господарськими. Пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати по господарським договорам не є податковим зобов'язанням, оскільки не відноситься до податків та зборів, перерахованим в статті 13 та статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII. Стягнення пені та штрафних санкцій по договірним зобов'язанням між двома суб'єктами господарювання в компетенцію відповідача не входить. Необхідно відзначити, що пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати була оплачена ІНФОРМАЦІЯ_1 до державного бюджету України в 2005 році самостійно. (а. с. 49-60 т.1).
Відповідно до Преамбули до Закону України №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" даний закон встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по податкам та зборам. Види податків та зборів визначені статтями 13 та 14 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251. Пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань по господарським договорам до податкових зобов'язань не відноситься, стягнення даної пені в компетенцію відповідача не входить. Відповідно до підпункту 2.1.4 пункту 2.1 статті 2 Закону України №2181, контроль за правильністю нарахування та своєчасності оплати податків та зборів (обов'язкових платежів), які стягуються в бюджети та державні цільові фонди, покладено на податкові органи. Враховуючи вищезазначене, пеня не являється ні податком ні збором (обов'язковим платежем) та податкові органи не мають права нарахування та стягнення штрафної санкції - пені.
Таким чином, судом неправомірно застосовано норма матеріального права та незаконно та необґрунтовано не визнано не діючим податкове повідомлення-рішення №0000582301 від 20.03.2006.
Податок з доходів фізичних осіб.
Суд першої інстанції встановив, що в ході перевірки, до Державної податкової Адміністрації АР Крим з заявою про проведення перевірки за фактом ухилення від оподаткування ДП "Сентінел" звернувся ОСОБА_5 (вх.НОМЕР_2від ІНФОРМАЦІЯ_7), який відповідно до вищезгаданої заяви працював у даному підприємстві за сумісництвом на посаді ІНФОРМАЦІЯ_8.
У зв'язку з надходженням цієї заяви, в ході перевірки старшим оперуповноваженим ВРЗБГЕ і ФУ УПМ ДПА у АР Крим старшим лейтенантом податкової міліції ОСОБА_6 були отримані пояснення від громадян ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, які працювали певний час у ІНФОРМАЦІЯ_1.
Згідно наданих пояснень ОСОБА_5 15.12.2003 написав заяву про прийом на роботу за сумісництвом на посаду ІНФОРМАЦІЯ_8. Трудовий договір (контракт, трудова угода) між ОСОБА_5 та підприємством не був укладений.
З 15.01.2004 на підставі договору оренди приміщення цеху РМЦ, після реконструкції цеху силами ДП "Сентінел" і особистоОСОБА_10, який виділяв готівкові кошти, була почата робота, за яку ОСОБА_5 щомісячно одержував заробітну плату у розмірі 2000,00грн.
Відповідно наданим підприємством поясненням (вхд.№ 1494/10 від 03.03.2005) ОСОБА_5 не знаходився і не знаходиться в трудових відносинах з ДП "Сентінел", а був працівником ІНФОРМАЦІЯ_9), про що свідчить надана до перевірки копія наказу КРРВС НОМЕР_3 від ІНФОРМАЦІЯ_10.
На підставі листа КРРВС № 17 від 16.06.2004, у зв'язку з невчасною сплатою орендної плати ІНФОРМАЦІЯ_1 за підприємством числиться заборгованість за орендною платою. На підставі вищезгаданого, в рахунок погашення заборгованості з орендної плати КРРВС просить виплатити заробітну платню своїм співробітникам, обов'язок по сплаті податку з доходів фізичних осіб і соціальних відрахувань КРРВС залишає за собою.
У листі КРРВС № 24 від 30.08.2004 уточнюються працівники підприємства і суми до виплати заробітної платні : ОСОБА_5 - 4000,00 грн. і ОСОБА_11-1500,00грн.
Відповідно до вищенаведених листів та договору про взаємодопомогу і співпрацю б/н від 22.04.2004, на підставі наказу №11 від 06.09.2004, ІНФОРМАЦІЯ_1 виплачує заробітну плату ОСОБА_5 у сумі 4000,00 грн. згідно видаткових касових ордерів : ВКО від 08.09.2004р. № 12 - 2000,00 грн. (з/п за серпень 2004р.); ВКО від 13.10.2004р. № 14 -2000,00 грн. (з/п за вересень 2004).
В ході перевірки підприємством надані документи стосовно трудових відносин між ОСОБА_5 та КРРВС, а саме: копія заяви про звільнення від 27.09.2004, копія наказу №36-К від 28.09.2004, довідка КРРВС про суму нарахованої і виплаченої заробітної плати ОСОБА_5 за період його роботи з січня 2003 по вересень 2004. Відповідно до наданої довідки заробітна плата до видачі ОСОБА_5 у КРРВС складає 4530,71грн., виплачена КРРВС заробітна плата (без урахуванням виплати ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 4000грн.) складає 3715,70грн.
На підставі підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" виплачені ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 суми у розмірі 4000,00грн. є оподатковуваним доходом.
Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі Закон) ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно виплати доходу ОСОБА_5 є податковим агентом.
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є податковий агент.
Таким чином, відповідно до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб за результатами перевірки донарахований податок з доході: сплачених підприємством ОСОБА_5 у сумі 520,00грн.
Згідно наданих пояснень ОСОБА_8 в кінці березня 2004 йому була запропонована робота в ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку він погодився та написав заяву про прийом на роботу, до якої додав всі необхідні документи. Прийом на роботу здійснював начальник цеху ОСОБА_5, під керівництвом якого ОСОБА_8 пропрацював близько року. Для безперешкодного проходу на територію заводу "Побутова хімія" ОСОБА_8 був виданий пропуск №12 від 05.04.2004, дійсний до 31.12.2004 та продовжений до 31.12.2005. ОСОБА_8 здавав цех під охорону, про що свідчить відмітка в журналі на прохідної від 9 липня 2004. В січні 2005 ОСОБА_8 написав заяву про звільнення, отримав розрахунок у розмірі близько 300,00грн. Одержана заробітна плата згідно пояснень склала: за березень, квітень, травень 2004 - 400,00грн. на місяць, червень-вересень 2004 - 500,00грн. на місяць, далі (до грудня 2004) - 700,00грн. на місяць.
Згідно наказу №4 від 01.04.2004 ОСОБА_8 був прийнятий на роботу до ІНФОРМАЦІЯ_1 для виконання земляних робіт на період з 01.04.2004 по 21.04.2004. Відповідно до наданої до перевірки книги обліку заробітної плати ОСОБА_8 за квітень 2004 нарахована заробітна плата у розмірі 182,83грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 23,77грн.
Згідно наданих пояснень ОСОБА_7 у період з 17.12.2003 по 15.11.2004 працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_11 по рекомендації ОСОБА_5 При оформленні на роботу надав всі необхідні документи. Прийом на роботу здійснювався ОСОБА_10, з яким були обговорені умови, а саме випробувальний термін на 1 місяць і заробітна плата 600,00грн. В обов'язки ОСОБА_7 входило щодня, приходити на роботу та ставити та знімати цех з охорони, про що свідчать відмітки в журналі на прохідній Сімферопольського заводу побутової хімії від 12.05.2004, 01.06.2004, 09.07.2004, 04.08.2004, 09.09.2004, 27.10.2004. Щомісячно ОСОБА_7 одержував заробітну плату у наступних розмірах: за випробувальний термін - 600,00грн., за другий місяць - 800,00грн., за третій -1200,00грн., далі - 1500,00грн. на місяць.
Згідно наказу №4 від 01.04.2004 ОСОБА_7 був прийнятий на роботу для виконання ("земляних робіт на період з 01.04.2004 по 21.04.2004. Згідно наказу №5 від 30.07.2004. ОСОБА_7 був прийнятий 01.08.2005 на посаду інженера з охорони праці, з якої був звільнений 18.11.2004 відповідно наказу №13 від 18.11.2004. Відповідно до наданої до перевірки книги обліку заробітної плати ОСОБА_7 за квітень 2004 нарахована заробітна плата у розмірі 182,83грн., з якої утриманий податок з доходів фізичних осіб у сумі 23,77грн., за період з вересня по листопад 2004 нарахована заробітна плата - 640,51грн., утриманий податок з доходів фізичних осіб - 64,78грн.
Дані, викладені в вищезазначених пояснювальних, фактичними даними не підтверджені. ІНФОРМАЦІЯ_1 при проведенні перевірки були представлені книги по нарахуванню заробітної плати, накази по особистому складу, платіжні відомості, які спростовують факти, викладені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Дані робітники були прийняті на роботу по трудовим угодам для виконання визначеної роботи, що також підтверджується поквартальними звітами по формі №1 ДФ, які подавались підприємством до ДПІ в місті Алушті, що підтверджено актом перевірки. Крім того, заборгованість по заробітній платі перед бувшими робітниками та НДФЛ перед бюджетом відсутня.
Отже, пояснення та пояснювальні написані громадянами ОСОБА_8 та ОСОБА_7 не можуть бути прийняті в якості доказів, первісними бухгалтерськими документами позивача не підтверджені.
Що стосується донарахування податку з доходів виплачених підприємством ОСОБА_5 у сумі 520,00грн., то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІУ виплачені ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 суми у розмірі 4000,00грн. є оподатковуваним доходом.
Згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" №889-ІУ від 22.05.2003 (далі Закон) ІНФОРМАЦІЯ_1 стосовно виплати доходу ОСОБА_5 є податковим агентом.
У відповідності до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІУ особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів є податковий агент.
Таким чином, у відповідності до підпункту 3.1.3 пункту 3.1 статті 3, пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 №889-ІУ, за результатами перевірки донарахований податок з доходів, виплачених підприємством ОСОБА_5 у сумі 520,00грн.
У позовній заяві позивач просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення.
Однак, вимога про визнання нечинним акту може стосуватися лише нормативно-правового акту, а про визнання протиправним - лише індивідуального акту.
За викладених обставин, судова колегія вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення №0000532301/0, №0000542301/0, №0000552301/0, №0000582301 від 20.03.2006 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а рішення №0000291701/0 від 20.03.2006 підлягає скасуванню частково.
В свою чергу, частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними податкові повідомлення-рішення та скасувати їх.
При викладених обставинах, судова колегія Севастопольського апеляційного адміністративного суду вважає, що постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17.06.08 у справі № 2-29/15640-06А було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17.06.08 у справі № 2-29/15640-06А підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 3 статті 198, пунктом 4 статті 202, частиною 2 статті 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
2.Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 17.06.08 у справі № 2-29/15640-06А скасувати.
3.Прийняти нову постанову.
4.Позов ІНФОРМАЦІЯ_1 до Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
5.Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим №0000542301/0, №0000552301/0, №0000582301, №0000532301/0.
6.Визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Алушті Автономної Республіки Крим №0000291701/0 у сумі 13040,04грн. у тому числі 4346,08грн. основного платежу, 8693,36грн. штрафних санкцій.
7.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2009 р.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Т.В. Дадінська
Т.Р.Лядова