Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
19 березня 2014 р. № 820/2065/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання – Ділбарян А.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "ЕФЕКТ"
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкових повідомлень-рішень ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Приватне акціонерне товариство "ЕФЕКТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд визнати неправомірними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. (всього на суму 1070,0 грн. за основним платежем - 856,0 грн., за штрафними санкціями - 214,0 грн.) та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р. (всього у сумі 166647,50 грн. за основним платежем - 133318,0 грн., за штрафними санкціями 33329,50 грн.), які виписані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту перевірки № 95/20-38-22-01-04/00333919 від 16.01.2014 р.
Свій позов позивач обґрунтував тим, що при проведенні перевірки податковим органом та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є неправомірними, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства України, що є підставою для їх скасування.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив в їх задоволенні відмовити через безпідставність. Згідно наданих до суду письмових заперечень пояснив, що оскаржувані в даній справі податкові повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. та №0000102201 від 29.01.2014 р. є цілком законними та обґрунтованими, винесеними відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу від 21.11.2013 р. № 722 та наказу про продовження терміну документальної планової виїзної перевірки від 30.12.2013 року № 919 та згідно з п.77.1 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності Приватного акціонерного товариства "ЕФЕКТ" (код ЄДРПОУ 00333919) з питань дотримання вимог податкового законодавства, іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р. та валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.01.2014 р. №95/20-38-22-01-04/00333919.
У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Приватним акціонерним товариством "ЕФЕКТ":
- п.146.1 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 856,0 грн., в тому числі: 3 квартал 2012 року - в сумі 214,0 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 642,0 грн.;
- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями) встановлено заниження ПДВ на загальну суму 249185,0 грн., в тому числі: квітень 2012 року у сумі 133318,0 грн., грудень 2012 року у сумі 115867,0 грн.;
- п.177.8 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб у сумі 1992,0 грн. за грудень 2012 р.;
- п.51.1 ст.51 та п.п. б п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме, у звітах за формою 1-ДФ, наданих ПАТ "ЕФЕКТ" за 2 квартал 2011 р. не в повному об’ємі відображені суми, сплачені фізичним особам – підприємцям.
На підставі висновків акту перевірки №95/20-38-22-01-04/00333919, відповідачем винесено податкові повідомлення – рішення:
- № НОМЕР_1 від 29.01.2014 р., яким ПАТ "ЕФЕКТ" збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1070,0 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 856,0 грн., штрафні санкції у розмірі 214,0 грн.;
- № НОМЕР_2 від 29.01.2014 р., яким ПАТ "ЕФЕКТ" збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 311481,25 грн., в т.ч. основний платіж у розмірі 249185,0 грн., штрафні санкції у розмірі 62296,25 грн.
Суд зазначає, що позивач просить суд частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р., а саме, всього у сумі 166647,50 грн. за основним платежем - 133318,0 грн., за штрафними санкціями 33329,50 грн.
Доходячи висновку про завищення позивачем податкового кредиту, а саме зайвого включення ПАТ "ЕФЕКТ" суми в ПДВ в розмірі 133318,0 грн. у квітні 2012 року, відповідач виходив з того, що наявність господарських взаємовідносин між підприємствами не підтверджується результатами перевірок ТОВ «Віндстейт».
Таким чином, фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 05.06.2013 р. №2493/22.1-06/14061407 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віндстейт» (код ЄДРПОУ 37884410) за період 2012 року».
Жодних інших мотивів Основ'янською ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області в основу спірного рішення не покладено.
Податковим органом під час проведення перевірки встановлено, що в перевіряємий період підприємство позивача мало господарські взаємовідносини з ПрАТ «Рембудсервіс» (код ЄДРПОУ 14061407).
Судом встановлено, що між АТ «ЕФЕКТ» (в якості Замовника) укладено з ПрАТ «Рембудсервіс» (в якості Підрядника) відповідні договори на виконання підрядних робіт, а саме:
- договір № 11-1/01-12/48 від 11.01.2012 р., за умовами якого Підрядник зобов’язується на власний ризик із використанням власних матеріалів виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити наступну роботу: поточний ремонт 7-го поверху, будова літера А-4, АТ «Ефект», вул. Георгіївська, 10, з договірною ціною, визначеною локальним кошторисом, відомістю ресурсів за номером 15634 (згідно ДБН Д.1.1-1-2000).
Роботи виконані на суму 95474,0 грн. (ПДВ – 15912,33грн.), що підтверджується ОСОБА_2 № 3 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 30.04.2012 р. на підставі якого виписана податкова накладна № 116 від 30.04.2012р. на суму 95474,0 грн. (ПДВ – 15912,33грн.).
Розрахунки між позивачем та ПрАТ «Рембудсервіс» за придбані роботи (послуги) проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку: № 844 від 11.05.2012р. на суму 95474,0 грн.
- договір № 28/03-12/111 від 28.03.2012 р., за умовами якого Підрядник зобов’язується на власний ризик із використанням власних матеріалів виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити наступну роботу: ремонт та благоустрій дороги на території АТ «Ефект», вул. Георгіївська, 10, з договірною ціною, визначеною локальним кошторисом, відомістю ресурсів за номером 14844 (згідно ДБН Д.11-1-2000).
Роботи виконані на суму 220000,0 грн. (ПДВ – 36667,0 грн.), що підтверджується ОСОБА_2 № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 30.04.2012р. на підставі чого виписані податкові накладні № 85 від 20.04.2012р. на суму 20000,0 грн. (ПДВ – 3333,33 грн.), № 84 від 20.04.2012 р. на суму 17000,0 грн. (ПДВ – 2833,33грн.), №102 від 25.04.2012р. на суму 183000,0 грн. (ПДВ – 30500,0 грн.).
Розрахунки між позивачем та ПрАТ «Рембудсервіс» за придбані роботи (послуги) проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку: № 25 від 23.04.2012 р. на суму 17000,0 грн., № 739 від 24.04.2012 р. на суму 20000,0 грн., № 754 від 25.04.2012 р. на суму 183000,0 грн., всього на суму 220000,0 грн.
- договір № 07/03-12/138 від 07.03.2012 р. за умовами якого Підрядник зобов’язується на власний ризик із використанням власних матеріалів виконати за завданням Замовника, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити наступну роботу: облицювання стін та стелі пластиком цеху розливу питної води літера Т-3, 1 поверх, АТ «Ефект», вул. Георгіївська, 10, з договірною ціною, визначеною локальним кошторисом, відомістю ресурсів за номером 15636 (згідно ДБН Д.1.1-1-2000).
Роботи виконані на суму 484435,0 грн. (ПДВ – 80739,17грн.), що підтверджується ОСОБА_2 № 1 приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) від 30.04.2012р. на підставі якого виписана податкова накладна № 128 від 30.04.2012р. на суму 484435,0 грн. (ПДВ – 80739,17 грн.).
Розрахунки між позивачем та ПрАТ «Рембудсервіс» за придбані роботи (послуги) проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку: № 40 від 31.05.2012 р. на суму 61000,0 грн., № 978 від 31.05.2012 р. на суму 64000,0 грн., № 4 від 23.07. 2012 р. на суму 6000,0 грн., № 1333 від 23.07.2012 р. на суму 14000,0 грн., № 1448 від 07.08.2012 р. на суму 15000,0 грн., № 103 від 08.08.2012 р. на суму 5000,0 грн., № 1456 від 08.08.2012 р. на суму 10000,0 грн., № 1466 від 10.08.2012 р. на суму 20000,0 грн., № 1585 від 30.08.2012 р. на суму 50000,0 грн., № 186 від 26.10.2012 р. на суму 5500,0 грн., № 86 від 26.10.2012 р. на суму 25000,0 грн., № 1884 від 26.10.2012 р. на суму 19500,0 грн., № 2205 від 24.12.2012 р. на суму 50000,0 грн., №268 від 28.12.2012 р. на суму 23000,0 грн., №2221 від 28.12.2012 р. на суму 47000,0 грн., № 19, 20 від 08.01.2013 р. на суму 69435,0 грн., всього на суму 484435,0 грн.
В бухгалтерському обліку зазначені операції відображені по рахункам Дт 39 «Витрати майбутніх періодів, Кт.6852 «Розрахунки з іншими кредиторами», Дт 64.2 «ПДВ» Кт 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами», Дт 6852 «Розрахунки з іншими кредиторами» Кт 311.Поточні рахунки в національній валюті, Дт 1521 “Придбання основних засобів”, Кт 39 “Витрати майбутніх періодів”, Дт 103 “Будинки та споруди” Кт1521”Придбання основних засобів”.
Оцінивши перелічені первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.
За таких обставин, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.
Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем за правилами ч. 2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.
Таким чином, згадані договори та переліченні первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами наявності між позивачем та контрагентом позивача факту вчинення правочинів в розумінні ст.202 Цивільного кодексу України.
Витребувані судом на виконання вимог ст.11 КАС України та приєднані до справи документи, а саме: банківські виписки засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань за спірними правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів, що означає втрату позивачем права власності на ці кошти. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагента спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов’язаності цих осіб), до матеріалів справи суб’єктом владних повноважень не подано. За правилами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» операція по списанню коштів з банківських рахунків платника податку призводить до зміни стану та структури активів і зобов’язань такого платника. Отже, приєднані до справи документи про оплату послуг визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених між позивачем та контрагентом позивача господарських операцій.
У ході розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до складених первинних документів, правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду з боку відповідача не має.
Розглянувши матеріали справи, суд з дослідженого акту перевірки №95/20-38-22-01-04/00333919 від 16.01.2014 року встановив, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем норм податкового законодавства слугував висновок акту перевірки Індустріальної МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС від 05.06.2013 р. №2493/22.1-06/14061407 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Віндстейт» (код ЄДРПОУ 37884410) за період 2012 року».
Суд зазначає, що ТОВ «Віндстейт» взагалі не є контрагентом позивача та ніяким чином не відноситься до господарських операцій, здійснених між ПАТ "ЕФЕКТ" та ПрАТ «Рембудсервіс», а відомості по ланцюгу взаємовідносин вказаних підприємств не підтверджені ніякими доказами збоку відповідача по справі.
В силу приписів ПК України акт перевірки, складений органом державної податкової служби України відносно платника податків не є беззаперечним та безумовним доказом вчинення порушень контрагентами такого платника, за умови доведеності платником реальності вчинення господарської операції. При дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. З урахуванням викладеного, суд наголошує, що з огляду на реальний характер операції, за наслідком виконання якої позивачем був сформований оспорюваний податковий кредит, порушення контрагентами правил здійснення податкової дисципліни та господарської діяльності (як-от відсутність за місцем реєстрації, несплата податків та зборів у необхідному розмірі тощо) не може бути підставою для позбавлення платника (позивача у справі) права на отримання податкової вигоди за умови відсутності доказів недобросовісності такого платника.
Суд також зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» позивач та його контрагент є окремими суб’єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагент позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти – відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб’єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.
Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009 р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов’язковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.
У зв‘язку з викладеним, суд зазначає, що згідно з п. 44.1. ст.41 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).
Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За змістом п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач та його контрагент належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи податкової та бухгалтерської звітності.
Слід звернути увагу на те, що зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку органу державної податкової служби в акті перевірки відсутні.
Таким чином, позивачем виконані всі умови для формування податкового кредиту по господарським операціям, при цьому, ПрАТ «Рембудсервіс» було офіційно зареєстровано платником ПДВ на час здійснення господарських операцій та мало право складання податкових накладних. Суд звертає увагу на те, що податкові накладні відповідають вимогам закріпленими в ст.201 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платником податку є будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.
Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.
Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
Щодо відображених порушень в акті перевірки п.146.1 ст. 146 Податкового кодексу України, якими встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 856,0 грн., в тому числі: 3 квартал 2012 року - в сумі 214,0 грн., 4 квартал 2012 року в сумі 642,0 грн., суд зауважує.
Відповідно до п.146.1. ст. 146 Податкового кодексу України, облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів, отриманих безоплатно або наданих в оперативний лізинг (оренду) або отриманих в концесію чи створених (збудованих) концесіонером відповідно до Закону України "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", як окремий об'єкт амортизації.
Обґрунтування порушень вказаних норм Податкового кодексу України в акті перевірки є тотожними з обґрунтуванням порушень щодо формування податкового кредиту підприємством позивача, яким надана оцінка судом вище.
З огляду на положення ст.71 КАС України та беручи до уваги приписи п. 4.1 ст.4 Податкового кодексу України, котрими встановлена презумпція правомірності рішень платника податків, суд доходить до висновку, що поданих суб'єктом владних повноважень доказів є явно недостатньо для висновку про правомірність спірних податкових повідомлень - рішень.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідачем не надано, а судом не встановлено доказів на підтвердження викладених в акті перевірки висновків про порушення позивачем вимог законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин. За таких умов, факти, вказані в акті перевірки від 16.01.2014 р. №95/20-38-22-01-04/00333919 щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства, слід вважати недоведеними.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на це, суд дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. підлягає скасуванню в повному обсязі та податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р. підлягає частковому скасуванню всього у сумі 166647,50 грн. за основним платежем - 133318,0 грн., за штрафними санкціями 33329,50 грн., а позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про визнання неправомірними повністю податкового повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. (всього на суму 1070,0 грн. за основним платежем - 856,0 грн., за штрафними санкціями - 214,0 грн.) та частково податкового повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р. (всього у сумі 166647,50 грн. за основним платежем - 133318,0 грн., за штрафними санкціями 33329,50 грн.), які виписані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту перевірки № 95/20-38-22-01-04/00333919 від 16.01.2014 р., суд зазначає наступне.
Вимоги про визнання неправомірним та скасування рішення суб’єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Суд звертає увагу на те, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його неправомірним. Отже щодо позовних вимог про визнання неправомірними повністю податкового повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. та частково податкового повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р., які виписані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту перевірки № 95/20-38-22-01-04/00333919 від 16.01.2014 р слід відмовити, оскільки дана позовна вимога є похідною.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "ЕФЕКТ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0000092201 від 29.01.2014 р. (всього на суму 1070,0 грн. (одна тисяча сімдесят гривень 00 копійок) за основним платежем - 856,0 грн. (вісімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок), за штрафними санкціями - 214,0 грн. (двісті чотирнадцять гривень 00 копійок)) та скасувати частково податкове повідомлення-рішення №0000102201 від 29.01.2014 р. (всього у сумі 166647,50 грн. (сто шістдесят шість тисяч шістсот сорок сім гривень 50 копійок) за основним платежем - 133318,0 грн. (сто тридцять три тисячі триста вісімнадцять гривень 00 копійок), за штрафними санкціями 33329,50 грн. (тридцять три тисячі триста двадцять дев'ять гривень 50 копійок)), які виписані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі акту перевірки № 95/20-38-22-01-04/00333919 від 16.01.2014 р.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "ЕФЕКТ" (код ЄДРПОУ 00333919) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 335.44 грн. (триста тридцять п'ять гривень 44 копійки).
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 24 березня 2014 року.
Суддя Д.В. Бездітко