ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2009 р. Справа № 2-а-2568/08
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лозовського О.А.,
при секретарі судового засідання - Чміль І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області, Головного управління пенсійного фонду України у Волинській області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області про зобов'язання провести нарахування щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2007-2008 років їй така допомога не нараховувалася та не виплачувалася. Просить відновити пропущений строк для звернення в суд з адміністративним позовом та зобов'язати відповідача провести нарахування державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 2006 року по 2008 рік.
Відповідач у запереченні від 14 січня 2009 року за №309/09-17 позову не визнав, зазначаючи, що ОСОБА_1 згідно Довідки №92 від 12 січня 2009 року на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області не перебуває і пенсії не отримує. Просить в позові відмовити.
Ухвалою суду від 23 січня 2009 року в якості другого відповідача залучено Головне управління пенсійного фонду України у Волинській області, яке відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснює управлінські функції у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ.
Сторонами подані клопотання про розгляд справи без їх участі. Суд задовольнив клопотання сторін та судовий розгляд здійснював в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задовольнити позов частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, наділена правовим статусом дитини війни і знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області. Протягом 2006-2007 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни, а протягом 2008 року позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 виданим УМВС України у Волинській області ІНФОРМАЦІЯ_2 із проставленим в ньому штампом «дитина війни» та довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області №343 від 17 лютого 2009 року.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції Закону України від 18 листопада 2004 року №2195-IV) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Проте, статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в редакції Закону від 19 січня 2006 року №3367-IV установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються в 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Даний Закон у встановленому порядку не визнавався неконституційним, тому підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання провести нарахування щомісячної соціальної допомоги дитині війни за 2006 рік відсутні.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування їй щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2007 рік підлягають задоволенню частково, за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року. Позовні вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року задоволенню не підлягають, так як у цей період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено вказану виплату.
Ухвалюючи вказане рішення, Конституційний Суд України звернув увагу на те, що Закон України «Про Державний бюджет» на відповідні роки не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункт 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», в частині обмеження виплат дітям війни. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування їй соціальної допомоги як дитині війни, підлягають задоволенню частково, починаючи з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, враховуючи при цьому, що у 2008 році їй було нараховане та виплачене підвищення пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Позовні вимоги про нарахування державної соціальної допомоги за період з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року задоволенню не підлягають, так як на цей період часу діяв Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно якого дітям війни виплачувалося підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Виходячи з вимог статті 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів держава не може допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5, призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", здійснює головне управління в областях, а належним відповідачем буде виступати те управління Пенсійного фонду України, де позивач перебуває на обліку.
Судом встановлено, що позивачеві за 2006-2007 роки не нараховувалося та не виплачувалося, а за 2008 рік не в повному розмірі нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни Головним Управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, де позивач перебуває на обліку, а тому в позові до Управління пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської області слід відмовити.
Отже, суд приходить до висновку, що саме відповідач Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області зобов'язаний провести нарахування позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, проте цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Згідно із ч. 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року (з наступними змінами і доповненнями) суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону). З урахуванням наведеного, суд через аналогію закону приходить до висновку, що позивачем не пропущено строку звернення до адміністративного суду.
Керуючись частиною 3 статті 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд,
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В задоволенні решти позовних вимог до Головного Управління Пенсійного фонду України у Волинській області відмовити.
В позові до Управління Пенсійного фонду України в Камінь-Каширському районі Волинської відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі, тобто з 10 березня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий О.А.Лозовський