Справа № 2-232/09

ПОСТАНОВА

    20 березня 2009 року суддя Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

            Головуючого судді:           Плахотнюк К.Г.

            при секретарі:                     Бондарук А.О.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні з попереднього судового засідання справу за адміністративним позовом   ОСОБА_1  до Київського міського військового комісаріату, Головного  управління  Пенсійного фронду України в м Києві, Головного  управління  Праці та  соціального захисту  населення Київської міської Державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, треті особи Державне казначейство України, Міністерство фінансів України про визнання неправомірними дій  з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії за додатковими видами грошового забезпечення та нарахуванні і виплаті  в заниженому розмірі підвищення до пенсії за  вислугу років і  щорічної допомоги, як  учаснику бойових дій,

встановив:

         28.01.2009року ОСОБА_1 . звернувся в суд з адміністративним позовом до Київського міського військового комісаріату,  Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Праці та соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат з вимогами: визнати неправомірними   дії відповідачів відносно нарахування та здійснення
перерахунку й виплати   у заниженому розмірі підвищення до пенсії за вислугу років і
перерахунку щорічної   разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій;     зобов'язати  Київський   міський  військовий  комісаріат  провести  перерахунок  та
    виплату щомісячного   підвищення пенсії, як учаснику бойових дій,  виходячи з розміру                                                                               150% мінімальної   пенсії за віком;

зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення та Київський міський центр по   нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних   пенсій за віком, перерахунок щорічної разової допомоги до 5 травня, як   учаснику   бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком за минулий час;

•   -     зобов'язати Головне   управління Пенсійного фонду України в місті Києві виплатити перерахунки і   донарахування по пенсії та щорічній допомозі та в подальшому виплачувати підвищення до пенсії як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії  за віком та виплачувати щорічну разову допомогу до 5 травня, як учаснику бойових   дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;

•   -     зобов'язати відповідачів у зв»язку з порушенням строків виплати пенсій нарахувати та виплатити компенсацію виплаченої пенсії з урахуванням індексу інфляції з 1999 р. по 2007 p., що  становить 275,8 % та 3 % річних;

зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві відповідно до ст. 99 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік » для здійснення функції виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми по рішенню суду.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що  він прослужив у Збройних Силах 20 років і звільнений 24 листопада 1998 року.  Пенсія йому була призначена  відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення  військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу  органів внутрішніх справ та  деяких інших осіб». 16 січня 1998 року  йому було видано посвідчення учасника  бойових дій. Вважає, що відповідачами порушено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», що підтверджено прийняттям Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007.

У судове засідання позивач не з»явився, про його дату, час та місце повідомлений належним чином.. При зверненні до суду, позивачем було надано суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на підставі даних матеріалів  справи.

Крім того, в судове засідання не з»явилися  представник відповідача  Київського міського військового комісаріату,  та третьої особи Міністерства фінансів України, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Зважаючи на викладене, врахувавши думку осіб, які приймали участь у судовому розгляді справи, суд  ухвалив провести судовий розгляд справи за відсутності позивача ОСОБА_1 . та представників відповідача Київського міського військового комісаріату, третьої особи Міністерства фінансів України.

Відповідачі позовні вимоги не визнають, просять відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки виплати щорічної до 5 травня разової грошової допомоги та підвищення до пенсії здійснені у спосіб та порядку, встановлених Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Разом з тим, просять застосувати до заявлених позивачем  позовних вимог наслідки пропуску звернення до суду.

Заслухавши пояснення осіб, які брали  участь у судовому розгляді справи, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі, ОСОБА_1 . є учасником бойових дій і має право на пільги, встановлені законодавством України для учасників бойових дій, зокрема має право на отримання щорічної ї грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня та пенсію або щомісячне довічне грошове утримання чи державну соціальну допомогу, що виплачується замість пенсії.

У судовому засіданні встановлено, що у 2007 р. до 5 травня позивачем отримано виплату у розмірі 280,00 грн., а підвищення до пенсії нараховане у розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стосовно позовних вимог щодо визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 1999-2007 роки» суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1,2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно   до   ч.   2   статті   71   Кодексу   адміністративного   судочинства   України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими заковами.

      Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не  звертався до суду з заявами про перерахунок і  виплату заявлених соціальних допомог, щодо розміру яких був обізнаний. Крім того,  норми  законодавства,  на які  посилається  позивач  як  на  підставу  своїх  вимог,  є загальновідомими та діяли у період отримання позивачем допомоги.

А тому, суд вважає за необхідне обчислювати річний строк звернення до  адміністративного суду за захистом порушеного права, свобод та інтересів з моменту отримання позивачем допомог.

Відповідно до частини 1 статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.          

Відповідачі наполягають на відмові у задоволенні  позовних вимог щодо  визнання, бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової  допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи   зі   розміру 150 % мінімальної пенсії за віком, за 1999-2007р.р. з підстав пропуску строку звернення до суду. Поважність причин пропущення строку позивачем не наведено і судом не встановлено.

 Враховуючи те, що позивач звернувся з адміністративним позовом до  суду  30.01.2009 р. позовні  вимоги про визнання бездіяльності протиправною, перерахунку та виплати позивачу щорічної разової допомоги до 5 травня та щомісячного підвищення до пенсії, як учаснику «бойових дій», виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком за 2004-2007 роки не підлягають задоволенню з підстав пропуску строку звернення до суду відповідно до ч. 1 ст. 100 КАСУ.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання  провести перерахунок та виплату позивачеві щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи із розміру 150 % мінімальної пенсії за віком за 2007 р. суд виходить з наступного.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ( у редакції, що діяла з 1995 р. по 01.01.2006 р.) встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються в розмірі 150 процентів мінімальної пенсії за віком.

Пунктом 2 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 5 жовтня 2005 року N 2939-ІV, який чинності з 1 січня 2006 року, крім пунктів 2 і 5, які набирають чинності з 1 липня 2006 року, та пункту 4, який набирає чинності з 1 січня 2007 року, постановлено: частину четверту статті 12 викласти в такій редакції: «Учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність». Зміни до зазначеної норми не вносились, та останні не визнані неконституційними.

Отже, посилання позивача на виплату щомісячного підвищення пенсії, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру пенсії за віком, є необгрунтованими та безпідставними, такими, що протирічать нормам чинного законодавства України, оскільки з 2006 р. Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чітко встановлено, що учасникам бойових дій пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому, розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлені законами про Державний бюджет України на відповідні роки.

Крім того, суд додатково звертає увагу, що положення вказаних законів не були предметом розгляду конституційного провадження та не визнані неконституційними. Тому мають юридичну силу і є обов'язковими для виконання.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Як встановлено матеріалами справи позивач отримав щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2007 р. в травні відповідного року.

Суд вважає необхідним зазначити, що дію положень статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»№ 3551-XII від 22.10.1993р. зупинено на 2007 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги згідно із Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V. Крім того, Законом України від 19.12.2006 р. № 489-V, а саме: статтею 29 встановлено на 2007 рік відповідні розміри виплат щорічної разової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 положення статті 29 Закону України від 19.12.2006 р. № 489-V та зупинення дії частини п'ятої статті 12 на 2007 рік, передбачене пунктом 13 статті 71 Закону України в від 19.12.2006. р. №.489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Суд керується положеннями частини 2 статті 152 Конституції України, у відповідності до якої закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.      

Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд приймає до уваги, зокрема, пункт 4 рішення Конституційного Суду України «У справі   за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України   (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про   Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд   України»стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок   виконання рішень Конституційного Суду України)»(№ 15-рп/2000 від 14.12.2000), в якому   КСУ зазначає, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Крім того, суд бере до уваги зміст пункту 4 мотивувальної частини і пункт З резолютивної частини рішення Конституційного Суду України «У справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій)»(№ 8-зп від 24.12.1997) згідно якого КСУ зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили   чинність з дня ухвалення  Конституційним  Судом  України рішення  про їх неконституційність   )   суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і   не можуть   у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної  правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

     Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що дії суб'єктів  владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими,  що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Позивач отримав щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік в травні відповідного року   у відповідності до положень статті 29 та пункту 13 статті 71 Закону України від 19.12.2006 p. ) №   489-V. тобто до дня прийняття Конституційним Судом України рішенням від 09.07.2007р. № 6-рп/2007.

Таким чином, виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги  за 2007 рік здійснена в установленому законом порядку та розмірах. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

        Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача в подальшому розраховувати і виплачувати підвищення до пенсії, як учаснику бойових дій та щорічну допомогу до 5 травня, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону судом відзначається наступне.

        Відповідно до приписів ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного  судочинства   є   захист прав, свобод та інтересів фізичних  осіб, прав та інтересів  юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з  боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів  при здійсненні ними владних управ   при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

        До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення , дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Також, право звернення до адміністративного суду визначено ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до вимог якої до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необгрунтованим. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги зобов'язати Київський міський військовий комісаріат надати довідку про зроблений перерахунок підвищення пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України в місті Києві відповідно до статті 99 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» для здійснення функцій виплати щомісячного підвищення пенсії та донарахованої суми, суд дійшов висновку, що вона є необгрунтованою та не підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Діючим законодавством України надання такої довідки передбачено пунктом 23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 3-1 від 30.01.2007р., для здійснення перерахунку у відповідності до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, законодавством України передбачено надання такої довідки виключно у разі зміни грошового забезпечення військових службовців. Тобто, жодним чином не стосується питання перерахунку пенсії у зв'язку з додатковими нарахуваннями до пенсії, пов'язаними з відповідним статусом позивача - учасника бойових дій.

Щодо позовних вимог про нарахування та стягнення пенсії з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, суд дійшов висновку, що вони є похідними від попередніх вимог та за наслідком розгляду основних вимог також не підлягають задоволенню.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень   та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи  керується  принципом  законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування , їхні  посадові  і службові особи, зобов»язані  діяти лише  на підставі,  в межах повноважень  та у спосіб, що передбачені  Конституцією та Законами України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій  суб»єктів владних повноважень та  безпідставність заявлених позивачем вимог, а тому  приходить  до висновку, що позов   ОСОБА_1 . є безпідставним та  таким, що задоволенню не підлягає.

Керуючись  ст.ст. 99,100, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 161-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

  у задоволенні позову ОСОБА_1  до Київського міського військового комісаріату, Головного  управління  Пенсійного фронду України в м Києві, Головного  управління  Праці та  соціального захисту  населення Київської міської Державної адміністрації, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, треті особи Державне казначейство України, Міністерство фінансів України про визнання неправомірними дій  з приводу перерахунку раніше призначеної пенсії за додатковими видами грошового забезпечення та нарахуванні і виплаті  в заниженому розмірі підвищення до пенсії за  вислугу років і  щорічної допомоги, як  учаснику бойових дій, відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження  постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів  з дня її проголошення . Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після  подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження  та апеляційна скарга  подаються  суду апеляційної  через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається  особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга  може  бути подана без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений  для подання заяви  про апеляційне оскарження.

Суддя: