ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15.06.2009 Справа№ 18/24-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Стрелець Т. Г. (доповідача),
суддів: Головка В.Г., Логвиненка А.О.
при секретарі судового засідання: Ревковій Г.О.,
Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «ПРОДИС», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008р. у справі № 18/24-09
за позовом Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області (вул. Шевченка, 63, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого об’єднання «ПРОДИС», м. Дніпропетровськ (вул. Верхня, 7, м. Дніпропетровськ, 49045)
про стягнення 22075 грн. 02 коп.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2009р. (суддя Петрова В.І.) присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «ПРОДИС», м. Дніпропетровськ на користь Комунального підприємства Управління житлово-комунального господарства Павлоградської міської ради, м. Павлоград Дніпропетровської області заборгованість у розмірі: 20960 грн. 02 коп., 1009 грн. 00 коп. пені, 105 грн. 00 коп. 3% річних та судові витрати у розмірі: 220 грн. 75 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видано відповідний наказ.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «ПРОДИС», м. Дніпропетровськ звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення в частині стягнення з апелянта пені та 3% річних за період 01.10.2008р. по 31.12.2008р.
При цьому скаржник обґрунтовує свої вимоги тим, що суд прийняв невірне рішення у частині стягнення суми пені, оскільки не врахував, що обов’язок відповідача сплачувати орендну плату відповідно до п. 3.3 договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна №73 від 22.12.2006р. встановлений до 25-го числа поточного місяця, тому і пеня за несвоєчасну сплату орендної плати повинна розраховуватись саме з 25-го числа відповідного місяця, а не з 1-го. Також скаржник вважає безпідставним стягнення з відповідача 3% річних з огляду на те, що за порушення зобов’язань по сплаті орендної плати боржник на підставі договору несе відповідальність у вигляді пені, і інших правових наслідків договором не передбачено.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009р. відновлено строк подання апеляційної скарги, прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначений на 25.05.2009р. на 12 год. 00 хв.
Позивач подав у матеріали справи заяву в якій останній повідомив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, справу № 18/24-09 та апеляційну скаргу відповідача просить розглянути без участі повноважного представника позивача (а. с. 65).
Ухвалою від 25.05.2009р. розгляд справи відкладений до 25.05.2009р.
Відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не забезпечив у судове засідання 15.06.2009р. явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення має бути змінено, виходячи з наступного.
Матеріалами справи встановлено, що 22.12.2006р. між позивачем і відповідачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) комунального майна № 73 (у подальшому –договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування індивідуально визначене майно: приміщення 13-22 площею 161,3 кв.м., розташоване за адресою: м. Павлоград, вул. Леніна, 97, яке знаходиться на балансі позивача (а. с. 11-14).
Сторонами не заперечується факт приймання-передачі об’єкту оренди у строкове платне користування від позивача відповідачу.
Відповідно до п. 10.1 договору строк його дії встановлений з 22.12.2006р. по 22.11.2007р.
Згідно з п. 10.6 договору він вважається продовженим на той самий термін та на тих самих умовах, якщо у зв’язку із закінченням строку дії договору від однієї із сторін у період дії його договору і протягом місяця після закінчення його дії не надійшла заява про припинення або зміну договору.
У судовому засіданні сторони підтвердили ненадходження відповідних заяв про припинення або зміну договору, з огляду на що він вважається продовженим до 22.11.2008р. та до 22.11.2009р. відповідно.
Розділом 3 «Орендна плата»договору визначений наступний порядок сплати орендної плати: орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої рішенням Павлоградської міської ради і складає без ПДВ за перший місяць оренди –грудень 2006р. 4233,56 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць (п. 3.2 договору). Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковим рахунок орендодавця щомісячно до 25-го числа поточного місяця (п. 3.3 договору). Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату перерахування пені від суми заборгованості з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 договору).
Позивачем надано у матеріали справи розрахунок суми загального боргу до договору за період жовтень –грудень 2008р. у загальній сумі 20 960,02 грн., у якому відображено коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць відповідно до п. 3.2 договору (а. с. 40).
Скаржник проти вказаного розрахунку не заперечував, визнав позов у цій частині (а. с. 41-42).
Відповідачем не було надано в матеріали справи доказів сплати суми орендної плати у розмірі 20 960,02 грн.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вказане, господарський суд дійшов до законного і обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу за період оренди жовтень –грудень 2008р. у розмірі 20 960,02 грн. у повному обсязі.
Стосовно стягнення суми пені судова колегія дійшла до висновку про необхідність зміни рішення у цій частині з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, а також ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
При винесенні рішення господарським судом не враховано, що відповідно до п. 3.3 договору відповідач вважається таким, що прострочив оплату орендної плати, лише 25-го числа поточного місяця, за який здійснюється оплата.
Таким чином, з огляду на умови п. 3.5 договору і положення чинного законодавства пеня за жовтень 2008р. повинна розраховуватись з 25-го жовтня 2008р., за листопад 2008р. –з 25-го листопада 2008р., за грудень 2008р. –з 25-го грудня 2008р. відповідно.
Також судом неправомірно не враховано, що під час розрахунку пені позивач безпідставно збільшив суму заборгованості на суму ПДВ, в той час як сума зобов’язань вже містить ПДВ.
Тобто при винесенні рішення господарським судом неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 549 ЦК України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»складає пеня за несвоєчасну сплату орендної плати виглядає наступним чином:
1. Жовтень 2008р.: 25.10.2008р. –31.12.2008р. (63 дні) - 284,75 грн.
2. Листопад 2008р.: 25.11.2008р. –31.12.2008р. (37 днів) - 170,07 грн.
3. Грудень 2008р.: 25.12.2008р. –31.12.2008р. (7 днів) - 32,66 грн.
Всього: 487,48 грн.
Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги у цій частині, вважає за необхідне змінити рішення у частині розміру суми пені і стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 487,48 грн.
Щодо стягнення суми 3% річних суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, але вважає за необхідне змінити рішення у частині суми 3% річних з огляду на наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Тобто положення ст. 625 Цивільного кодексу України розповсюджують свою дію на спірні правовідносини.
Таким чином, господарський суд дійшов до законного і обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог у частині стягнення суми 3% річних, але не врахував, що з огляду на умови п. 3.5 договору і положення чинного законодавства сума 3% річних має розраховуватись не з 1-го числа відповідного місяця, а з 25-го, оскільки саме з цього числа відповідач вважається таким, що прострочив платіж. Сума 3% річних, що підлягають стягненню на користь позивача складає:
1. Жовтень 2008р.: 25.10.2008р. –31.12.2008р. (63 дні) - 35,59 грн.
2. Листопад 2008р.: 25.11.2008р. –31.12.2008р. (37 днів) - 21,25 грн.
3. Грудень 2008р.: 25.12.2008р. –31.12.2008р. (7 днів) - 4,09 грн.
Всього: 60,92 грн.
Посилання скаржника на те, що стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлений у договору, не відповідають дійсності, враховуючи таке.
3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, неустойкою, пенею або процентами у розумінні ст. 198, 216, 217, 230, 231 Господарського кодексу України, тому твердження скаржника про застосування відносно нього подвійної відповідальності за користування чужими грошовими коштами не приймаються судом апеляційної інстанції.
У цій частині апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення має бути змінено у частині суми 3% річних.
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 1 постанови від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Статтею 104 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, зокрема, є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З вищенаведеного вбачається, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду має бути змінено у частині визначення розміру пені і 3% річних, шляхом викладення його у новій редакції.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «ПРОДИС»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2008р. у справі № 18/24-09 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «ПРОДИС»(49045, м. Дніпропетровськ, вул.. Верхня, 7, код ЄДРПОУ 34410637) на користь Комунального підприємства «Управління житлово-комунального господарства»Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул.. Шевченка, 63, код ЄДРПОУ 03364228) 20960 грн. 02 коп. –основного боргу, 487 грн. 48 коп. –пені, 60 грн. 92 коп. –3% річних, 215 грн. 32 коп. державного мита та 114 грн. 97 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позову відмовити.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області, на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду - видати відповідні накази.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суд України протягом одного місяця з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
| Т. Г. Стрелець |
Суддя | В. Г. Головко |
Суддя | А. О. Логвиненко |