ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 14/15 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м.Києві |
за участю представників позивача: | Шаповала С.П., Рязанцева С.В. |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” |
на постанову | від 17.04.2006 |
Дніпропетровського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 14/15 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю “Укркомплектсервіс” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” |
про | стягнення 8111,75 грн. |
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року товариство з обмеженою відповідальністю “Укркомплектсервіс” звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 35504,29 грн. інфляційних та 9917,05 грн. річних.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 у справі № 14/15 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТзОВ “Укркомплектсервіс” 31664,54 грн. інфляційних та 7838,57 грн. річних. В решті позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 17.02.2006, постанову апеляційного суду від 17.04.2006 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, зокрема, ст. 625 ЦК України, ст. 214 ЦК УРСР, ст.ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003 у справі № 6/488 стягнено з ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” на користь ТзОВ “Укркомплектсервіс” 113400,00 грн. основного боргу, 1134,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У зв`язку з тим, що з часу винесення зазначеного рішення у справі № 6/488 відповідач не розрахувався з позивачем, ТзОВ “Укркомплектсервіс” звернулося до господарського суду з цим позовом.
Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 31664,54 грн. інфляційних за період з жовтня 2003 року по жовтень 2005 року та 7838,57 грн. річних за період з 12.08.2003 по 01.12.2005. При цьому, згідно із ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому законі, грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Такі підстави передбачені, зокрема, ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР та ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи викладені вимоги закону, суди обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на те, що в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) і не застосовуються інші санкції, оскільки передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, як його визначено у ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Таким чином оскаржувані судові рішення, в частині, що стосується задоволення позову, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не суперечать діючому законодавству.
В іншій частині, що стосується відмови у задоволенні позову, постановлені за справою судові рішення також відповідають наявним у ній документам та не оскаржуються жодною з сторін.
Сукупність наведеного свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2006 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.04.2006 у справі № 14/15 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.