СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
01.06.2009 Справа № 2-а-74/08/0121
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дадінської Т.В.,
суддів Лядової Т.Р. ,
Щепанської О.А.
секретар судового засідання Колб Т.П.
за участю представників сторін:
позивач, ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 - не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 на постанову Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим (суддя Панченко О.І. ) від 15.12.08 у справі № 2-а-74/08
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до ІНФОРМАЦІЯ_2 (АДРЕСА_2)
про визнання дій неправомірними і стягнення компенсації замість недотриманого продовольчого пайка
ВСТАНОВИВ:
Постановою Феодосійського міського суду АР Крим (суддя Панченко О.І.) від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-74/08 (№ 2-а-74/08/0121) позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій неправомірними та стягнення компенсації замість не отриманого продовольчого пайка було задоволено. Дії командування ІНФОРМАЦІЯ_2 по відмові у виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації замість не отриманого продовольчого пайка було визнано неправомірними. З ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 було стягнуто компенсацію замість продовольчого пайка за період з 11 лютого 2000 року по 07 грудня 2004 року у розмірі 15274,86 грн. та судові витрати по справі у сумі 152,75грн. Наведені суми було списано з реєстраційних рахунків ІНФОРМАЦІЯ_2 через органи Державного казначейства України в АР Крим.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 15 грудня 2008 року, у позові ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю та необґрунтованістю судового рішення суду першої інстанції. Заявник апеляційної скарги посилається на Закон України від 17 лютого 2000 року «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», яким з 11 березня 2000 року призупинено право військовослужбовців на грошову компенсацію замість речового майна та продовольчого пайка. Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на частину 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до якого порядок й розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших формувань»затверджено загальновійськову норму харчування військовослужбовців і не передбачено норму харчування військовослужбовців, які раніше отримували продовольчий пайок за нормою № 7. Заявник апеляційної скарги вважає, що у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 691 від 26 травня 2004 року «Про внесення змін до норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань»право на грошову компенсацію замість продовольчого пайка мають лише ті особи з офіцерського складу, які заступають на бойове чергування та на час прибування на польовому виході.
У судове засідання 01 червня 2009 року представник заявника апеляційної скарги не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю представника.
У судове засідання 01 червня 2009 року позивач не з'явився. Причина неявки суду не відома. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сповіщений належним чином.
У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу залишити без розгляду, посилаючись на не сплату заявником апеляційної скарги державного мита при зверненні до суду апеляційної інстанції.
Відповідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Феодосійським міським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив ІНФОРМАЦІЯ_2. Наказом Міністра Оборони України № 981 від 20 листопада 2004 року позивач був звільнений з військової служби у запас за пунктом 67, підпункт «в» у зв'язку зі скороченням штатів та реформування Збройних Сил України. Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_2 від 07 грудня 2004 року № 271 ОСОБА_1 був виключений зі списків особового складу частини 07 грудня 2004 року.
Матеріалами справи встановлено, що позивач починаючи з березня 2000 року та на час звільнення не отримував продовольчий пайок, перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2. За весь цей час позивач просить стягнути грошову компенсацію замість не отриманого продовольчого пайка.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначається Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ із змінами та доповненнями.
Відповідно до статті 1 цього Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на становлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно до статті 1-2 Закону у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до статті 9 Закону, редакція якої діяла до прийняття Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-У, держава гарантує військовослужбовцям матеріальне та інше забезпечення у розмірах, що стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі (частина 1 статті 9).
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них (частина 2 статті 9).
Порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів (частина 4 статті 9).
Як вбачаються з матеріалів справи, позивач не за власним бажанням не отримав продовольчі пайки за період з березня 2000 року по грудень 2004 року. Таке сталося у зв'язку з тим, що дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»було призупинено згідно із Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17 лютого 2000 року № 1459-111. Таким чином, відповідач не надав позивачу а ні продовольчі пайки а ні компенсацію замість них. При цьому, відповідач керувався саме Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів».
Дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не була скасована на період проходження позивачем військової служби, а лише призупинена. Таке призупинення діяло до вступу у чинність Закону України від 03 листопада 2006 року № 328-У, коли Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був доповнений статтею 9-1, згідно до якої продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів (частина 1 та 2 статті 9-1).
Отримання грошової компенсації замість продовольчого пайка в цієї редакції Закону не передбачено.
Таким чином, одержання грошової компенсації замість продовольчого пайка було скасовано у зв'язку зі змінами Закону України «Про соціальний і правовій захист військовослужбовців та членів їх сімей», внесеними Законом України від 03 листопада 2006 року № 328-У.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При таких обставинах справи, у судової колегії відсутні підстави вважати, що командування ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 не надавши позивачу продовольчий пайок та грошову компенсацію замість нього діяла не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законами України.
Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства, військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Міністерства внутрішніх справ»№ 316 від 12 березня 1996 року втратила чинність з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації» від 29 березня 2002 року № 426.
Видача військовослужбовцям продовольчого пайка або грошової компенсації замість нього на умовах, які були передбачені Постановою Кабінету Міністрів України № 316 від 12 березня 1996 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року № 426 не передбачено.
Статтями 15, 16 Закону України «Про Збройні Сили України», статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено фінансування Збройних Сил України, в тому числі і забезпечення військовослужбовців продовольчими пайками або виплату грошової компенсації замість них, за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 691 «Про внесення змін до норм харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» право на грошову компенсацію замість продовольчого пайка мають лише ті особи з офіцерського складу, які заступають на бойове чергування та на час прибування на польовому виході.
Таким чином, забезпечення позивача грошовою компенсацію замість продовольчого пайка за рахунок коштів відповідача -ІНФОРМАЦІЯ_2 суперечить принципам фінансування Збройних Сил України та положенням вище зазначених законів України та нормативно-правових актів.
Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 на вищевказане увагу не звернув, тому судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Крім того, суд першої інстанції визнав протиправними дії командування ІНФОРМАЦІЯ_2, яке не було залучено до участі у справі в якості відповідача або третьої особи.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_2 задовольнити.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 15 грудня 2008 року у справі № 2-а-74/08 (№ 2-а-74/08/0121) скасувати.
Прийняти нову постанову.
У позові відмовити.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з моменту проголошення.
Повний текст судового рішення виготовлений 09 червня 2009 р.
Головуючий суддя Т.В. Дадінська
Судді Т.Р.Лядова
О.А.Щепанська