Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
09 серпня 2012 р. № 2а- 6435/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого – Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання – Фоміній В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості ,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фонд загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача, ОСОБА_1 Міружановичаж, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1 2069 (дві тисячі шістдесят дев'ять) гривень 42 коп. - вартість матеріального забезпечення на користь Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідачу було надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Відповідач не повідомив районний центр зайнятості про те, що під час перебування на обліку, ОСОБА_1 працював на ТОВ «Юридична компанія «Оплот»з 01.06.2011 року (згідно з наказом № БК 01/06-112 від 01.06.2011 року) та працює на теперішній час на посаді кур'єра та отримує доход, чим умисно не виконав свої зобов’язання перед службою зайнятості. В зв’язку з наведеним позивач вважає, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки не повідомив позивача про своє фактичне працевлаштування.
Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи, був повідомлений своєчасно та належним чином, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Відповідач, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ст. 35 КАС України, до суду повторно не прибув, причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав.
На підставі вищевикладеного, відповідно до положень ст.41, ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що 12 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості, де і був зареєстрований з відкриттям персональної картки № 203928110111200002.
Судом встановлено, що згідно поданої особистої заяви ОСОБА_1 від 19 листопада 2010 року, відповідачу було надано статус безробітного згідно з наказом від 19.07.2010 року № НТ101119 і відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності" призначена виплата допомоги по безробіттю з 19.11.2010р. по 13.11.2011р.
Відповідача наказом від 10.10.2011 року № НТ111010 було знято з обліку у центрі зайнятості та припинена виплата допомоги по безробіттю відповідно до пп.13 п.1 ст.31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості без поважних причин 30 календарних днів і більше з 27 серпня 2011 року.
Харківським міським центром зайнятості у зв'язку з надходженням інформації від Державної податкової адміністрації України встановлено, що ОСОБА_1 працює на ТОВ «Юридична компанія «Оплот»з 01.06.2011 року (згідно з наказом № БК 01/06-112 від 01.06.2011 року) та працює на теперішній час на посаді кур'єра та отримує доход.
На підставі виявленого факту позивачем складений акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 13 квітня 2012 р. за № 992 за підписом директора підприємства та скріплений печаткою.
Харківським міським центром зайнятості виданий наказ від 24 квітня 2012 року за №500 «Про повернення коштів, виплачених як матеріальне забезпечення на випадок безробіття ОСОБА_1», в якому зазначалась сума, яка підлягає поверненню, а саме 2069,42 грн.
Відповідно до наказу від 24.04.2012р. №НТ120424 у відповідності з п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 20.11.2000 р. № 307 повернути виплати за період з 01.06.2011 р. по 26.08.2011 р.
З наданої до матеріалів справи інформації Харківського міського центру зайнятості про нараховане та перераховане матеріальне забезпечення ОСОБА_1, встановлено, що за період з 01.06.2011р. по 01.08.2011р. відповідачу виплачено допомоги в розмірі 2069,42 грн.
На виконання зазначеного наказу позивачем відповідачу направлено лист –претензію від 25.04.2012 р. за №8753, згідно якого поінформовано про необхідність повернення зазначених коштів.
В зв’язку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ від 01 березня 1991 року, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Відповідно до абз. б частини 3 статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство".
Відповідно до п.6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №357 від 20 березня 2006 року (далі –Порядок), у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.
Відповідно до п.7 зазначеного Порядку, рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Частиною 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач не повідомив центр зайнятості про своє працевлаштування та фактичне одержання доходу під час знаходження на обліку у центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю, чим порушив вимоги чинного законодавства, він не мав права на отримання допомоги по безробіттю, так як відносився до зайнятого населення.
За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості та вважає за необхідне позов задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з відповідача, ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою - АДРЕСА_1, 2069.42 грн. (дві тисячі шістдесят дев'ять гривень 42 копійки) - вартість матеріального забезпечення на користь Фонду загальнообов‘язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі робочого органу Харківського міського центру зайнятості.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Д.В.Бездітко