КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.06.2009                                                                                           № 39/123

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Моторного О.А.

 суддів:            Кошіля В.В.

          Шапрана В.В.

 при секретарі:           Цецарському А.О.

 За участю представників:

 від позивача -          ОСОБА_1.,

 від відповідача -          ПащенкоО.С.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства фірма "ТехНова, Новітні технології"

 на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009

 у справі № 39/123 (суддя Гумега О.В.)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_2

 до                                                   Приватне підприємство фірма "ТехНова, Новітні технології"

 про                                                   стягнення 316042,72 грн.

 за зустрічним

позовом          Приватного підприємства фірми ”ТехноНова, новітні технології”

до                    Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про                    виконання зобов’язань по договору від 30.08.2007 № 21-5/114

ВСТАНОВИВ:

 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду з позовом до Приватного підприємства фірми ”ТехНова, новітні технології” про розірвання договору оренди № 5/38-08 від 11.01.2008, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством фірми ”ТехноНова, новітні технології” та стягнути з Приватного підприємства фірми ”ТехноНова, новітні технології” 208 708,50 грн. заборгованості з орендної плати, 106 221,22 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, усунення перешкоди в користуванні приміщенням, площею 75,3 кв.м. - АДРЕСА_1 шляхом примусового звільнення займаного Приватним підприємством фірми ”ТехноНова, новітні технології” приміщення від його речей.

Також позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив розірвати договір оренди № 5/38-08 від 11.01.2008, укладений між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача на користь позивача 291 828,41 грн. орендної плати, 171 785,27 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов’язань, усунути позивачу перешкоди в користуванні приміщенням площею 75,3 кв.м. - АДРЕСА_1 шляхом примусового звільнення займаного приміщення, звільнити в примусовому порядку приміщення загальною площею 75,3 кв.м. - АДРЕСА_1 від речей відповідача, 3 160,43 грн. і 85,00 грн. державного мита і 118,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягнути з відповідача в доход державного бюджету державне мито в розмірі 1 475,71 грн.

Відповідачем у свою чергу було подано зустрічну позовну заяву про визнання договору оренди № 5/38-08 від 11.01.2008 недійсним.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 первісний позов задоволено повністю. Розірвано договір оренди № 5/38-08 від 11.01.2008, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством фірмою ”ТехНова, новітні технології”. Стягнуто з Приватного підприємства фірма ”ТехНова, новітні технології” на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 291 828,41 грн. боргу, 171 785,27грн. пені, 3 245,43 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Усунено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 перешкоди в користуванні приміщенням площею 75,3 кв.м. - АДРЕСА_1 шляхом звільнення приміщення. Звільнено в примусовому порядку приміщення загальною площею 75,3 кв.м. АДРЕСА_1 від речей Приватного підприємства фірма ”ТехНова, новітні технології”. Стягнуто з Приватного підприємства фірма ”ТехНова, новітні технології” на користь держави (в доход Державного бюджету України) державне мито в розмірі 1 475,71 грн. В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне підприємство фірми ”ТехноНова, новітні технології” (відповідач) подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні первісного позову, а задовольнити зустрічний позов визнавши недійсним договір оренди № 5/38-08 від 11.01.2008 та покласти судові витрати на позивача. Відповідач вважає, що рішення прийняте судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційний господарський суд у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд прийшов до наступного.

11.01.2008 між позивачем в якості орендодавця та відповідачем в якості орендаря було укладено договір оренди № 5/38-08.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди, позивач передав в оренду відповідачеві приміщення площею 75,3 кв.м. АДРЕСА_1.

Пунктом 1.2. договору оренди сторонами було погоджено строк дії договору з 11.01.2008 року до 11.12.2010 року.

11.01.2008 актом приймання-передачі було передано позивачем приміщення площею 75,3 кв.м. АДРЕСА_1 відповідачу.

Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди приміщення № С38/5-ТД від 10.01.2008 року, який було укладено між позивачем та ОСОБА_3 про оренду приміщення розташованого за адресою АДРЕСА_1 яке є його власністю про що підвереджує свідоцтво про право власності видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради 15.09.2008 (зареєстроване в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації власності на об’єкти нерухомого майна 31.12.2008 року).

Пунктом 3.8. договір № С38/5-ТД передбачено, позивач має право на передачу цього приміщення в суборенду та на отримання доходу від цієї діяльності.

Особа, яка має речове право на чуже майно має право на захист цього права, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 ЦК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором. Строк дії договору оренди, згідно договору до 11.12.2010 року (п. 1.2. договору)

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Пунктом 14.3 договору оренди передбачено, що цей договір може бути розірваний у будь-який час до закінчення строку його дії шляхом односторонньої відмови орендодавця від договору, зокрема, у випадку, якщо сплата орендної плати прострочена більше на один календарний місяць від установленого договором терміну платежу.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України: зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором; сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором; сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду; у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1.4. договору оренди зазначено, що орендна плата встановлена в розмірі 30 647,10 грн. без ПДВ за один повний календарний місяць оренди.

Пунктом 2.3. договору оренди передбачено, що сторони узгодили формулу коригування щомісячної вартості орендної плати за один квадратний метр площі приміщення, згідно якої плата за один квадратний метр площі приміщення наступного місяця дорівнює вартості 1 Євро у гривнях за відомостями Національного Банку України на день виставлення рахунку, поділеній на вартість 1 Євро у гривнях на день підписання договору оренди, яка дорівнює 7,4 грн., та помноженій на розмір плати за один квадратний метр площі приміщення, встановленої в пункті 1.4. договору оренди, яка на день укладення договору складає 407,00грн.

Таким чином, сторонами договору оренди встановлено залежність орендної плати за Приміщення від курсу НБУ за 1 Євро, встановленого на день виставлення рахунку за оренду Приміщення.

Пунктом 1.4.2. договору оренди сторонами встановлено, строк оплати за оренду приміщення згідно-авансом, з 1 по 5 число поточного (розрахункового) місяця.

З розрахунків суми заборгованості за орендною платою вбачається, що відповідач здійснив наступні платежі за оренду приміщення: 21.01.2008 – 19 772,00 грн., 24.01.2008 – 30 647,00 грн., 15.02.2008 – 25 937,00 грн., 18.02.2008 – 5 000,00 грн., 06.03.2008 – 20 000,00грн., 29.03.2008 – 11 434,00 грн., 10.04.2008 – 33 016,00 грн., 29.05.2008 – 27 919,00грн., 27.06.2008 – 7 000,00 грн., 04.07.2008 – 10 000,00 грн., 14.07.2008 – 9 000,00грн., 18.07.2008 – 37 530,00 грн., 27.08.2008 – 7 000,00 грн., 05.09.2008 – 4 000,00 грн., 10.09.2008 – 5 000,00 грн., 16.09.2008 – 5 000,00 грн., 22.09.2008 – 5 000,00 грн., 01.10.2008 – 3 073,00 грн., 24.10.2008 – 10 000,00 грн., що не оспорюється відповідачем.

Отже виходячи з вище наведеного можна зробити висновок, що відповідачем порушено термінів оплати за користування орендованим приміщенням за договором оренди № № 5/38-08.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов’язання підлягає виконанню у встановлений строк (термін).

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 7.4-7.5 договору оренди зазначено, що приміщення вважається повернутим з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Обов’язок по складанню акту прийому-передачі Приміщення покладається на сторону, яка передає приміщення іншій стороні по договору.

Відповідач посилається на те, що направив телеграму на адресу ОСОБА_2. з повідомленням про необхідність прибуття 31.03.2009 р. для прийняття приміщення, проте телеграма повернулась без вручення. Отже, акт прийому-передачі приміщення відповідачем за не складався та на адресу позивача за первісним позовом не направлявся. Таким чином відсутні належні докази, які б свідчили про повернення орендованого приміщення позивачу. Підстави для припинення нарахування орендної плати за користування приміщенням відсутні.

Пунктом 1.5.1. договору встановлено, що зобов’язання відповідача оплатити 30 647,10 грн. гарантійного платежу, який підлягає поверненню протягом 7 (семи) банківських днів після закінчення строку оренди у відповідності до пункту 1.5.2 договору при умові виконання відповідачем всіх вимог пункту 1.5.3. договору оренди. Пунктом 1.5.3. договору оренди встановлено, що гарантійний платіж підлягає поверненню орендарю тільки при закінченні строку оренди після виконання орендарем наступних умов: сплати всієї заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим договором; виконання всіх зобов’язань перед орендодавцем, в тому числі, повернення приміщення за актом прийому-передачі; оплати всіх витрат за можливий ремонт приміщення, у випадку коли стан приміщення погіршився у порівнянні з якостями, що були зафіксовані у акті приймання-передачі № 5/38-08/А від 11.01.2009 з урахуванням нормального зносу приміщення.

Таким чином, гарантійний платіж підлягає поверненню тільки у випадку виконання всіх трьох умов, передбачених пунктом 1.5.3. Договору оренди. Отже, пунктом 10.4 договору встановлене право орендодавця в односторонньому порядку погасити суму заборгованості по сплаті орендної плати за рахунок гарантійного платежу у випадку прострочення оплати більше ніж на 10 робочих днів, однак відповідний пункт договору не містить обов’язку зараховувати гарантійний платіж в якості поточної простроченої орендної плати. Тому підстави для зменшення стягуваної суми на суму гарантійного платежу відсутні.

Частина 1 стаття 229 ГК України визначає, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно ст. 230 ГК України, підстави та порядок оплати штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Згідно п. 10.2 договору оренди, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати орендар зобов’язується сплатити орендодавцю неустойку в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується, що вимоги позивача про розірвання договору оренди № 5/38-08 від 11.01.2008 року, укладеного між позивачем та відповідачем є обґрунтованими. Також, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди № 5/38-08 від 11.01.2008 року та пені за несвоєчасне виконання зобов’язань є обґрунтованими.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

З розірванням договору відповідач втрачає статус орендаря і, оскільки інших доказів щодо підтверджує право користування спірним приміщенням відсутні, то вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні спірним приміщенням, шляхом примусового звільнення займаного відповідачем приміщення та звільнення в примусовому порядку приміщення від речей відповідача є обґрунтованими.

Відповідачем було подано зустрічні позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди № 5/38-08 від 11.01.2008 року пославшись, що належність спірного приміщення до житлового фонду є такою властивістю речі, що унеможливлює використання приміщення за цільовим призначенням, зазначеним в оспорюваному договорі оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні належні докази, які б свідчили про неможливість протягом дії договору використовувати орендоване приміщення за цільовим призначенням тому такі вимоги є необґрунтовані.

Відповідно ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачу на підставі ст. 49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

Обов’язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному разі це стосується відповідач, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він просив скасувати рішення суду першої інстанції. На підставі викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому підстави для задоволення апеляційної скарги Приватного підприємства фірми ”ТехноНова, новітні технології” та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 - відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Приватного підприємства фірми ”ТехноНова, новітні технології” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 - без змін.

Матеріали справи № 39/123 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Моторний О.А.

 Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Шапран В.В.