ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2006 р. | № 7/311 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Борденюк Є.М. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м.Києві |
за участю представника позивача: | Турченка Є.І. та представника третьої особи –Горбачової О.С. |
касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” |
на постанову | від 13.02.2006 |
Дніпропетровського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 7/311 |
господарського суду | Дніпропетровської області |
за позовом | Комунального підприємства “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” |
до | Товариства з обмеженою відповідальністю “Валкер” |
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: | Відкрите акціонерне товариство “Маріупольський завод важкого машинобудування” |
про | визнання недійсним договору |
Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2005 року комунальне підприємство “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Валкер” за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” про визнання недійсним договору уступки права вимоги № 04 від 03.02.2004, укладеного між КП “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” та ТзОВ “Валкер”.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 у справі № 7/311 в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 28.11.2005 та постанову апеляційного суду від 13.02.2006 в частині висновку, що оспорюваний договір уступки вимоги є укладеним зі скасувальною умовою щодо набрання чинності, а оскільки договір відповідачем не виконаний, то він не вступив в силу і не породжує для цедента, цесіонарія та боржника жодних прав та обов`язків, та прийняти в цій частині нове рішення. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 202, 212, 509, 512, 651 ЦК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” –без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Дніпропетровським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.02.2004 між позивачем, як цедентом, та відповідачем, як цесіонарієм, був укладений договір № 04 уступки вимоги, згідно якого позивач передав відповідачу право вимоги частини боргу ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” за договором № 897 від 17.12.2001, укладеного між КП “Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства” та ВАТ “Азов”, правонаступником якого є ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування”. Згідно умов зазначеного договору уступки вимоги ВАТ “Маріупольський завод важкого машинобудування” має заборгованість перед позивачем за договором № 897 від 17.12.2001 станом на 01.01.2004 на суму 823626,36 грн., а позивач передає відповідачу право вимоги на суму 348000,00 грн.
Судами також було встановлено, що позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, послався на те, що зміст деяких пунктів примірників договору уступки вимоги позивача та третьої особи різняться. Так, відповідно до п. 13 примірнику договору уступки вимоги позивача, договір вступає в силу з моменту підписання сторонами акту про виконання обов`язків цесіонарія по додатку до договору уступки вимоги, а відповідно до п. 13 примірнику договору уступки вимоги третьої особи, договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами, а також додатку до договору уступки вимоги, який є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до п. 14 примірнику договору уступки вимоги позивача, у разі невиконання цесіонарієм зобов`язань по додатку до договору уступки вимоги до 01.03.2004, він не вступає в силу, є нікчемним і вважається розірваним, а відповідно до п. 14 примірнику договору уступки вимоги третьої особи, у разі невиконання цесіонарієм зобов`язань по додатку до договору уступки вимоги до 01.03.2004, він несе відповідальність згідно діючого законодавства.
Таким чином, обидва примірники договору уступки вимоги містять посилання на додаток до договору, який є його невід`ємною частиною та визначає порядок компенсації уступленого права вимоги. Згідно з цим додатком, у разі невиконання відповідачем зобов`язань по розрахунку за уступлене право згідно з додатком до 01.03.2004, договір уступки вимоги є нікчемним та вважається розірваним.
Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ст.ст. 212, 230 ЦК України, дійшли до обґрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову, оскільки оспорюваний договір відповідачем не був виконаний до 01.03.2004, він не вступив в силу та не породжує для цедента, цесіонарія та боржника жодних прав та обов`язків.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Маріупольський завод важкого машинобудування” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.11.2005 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.02.2006 у справі № 7/311 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.