Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/5907/14-ц Головуючий у 1 інстанції Козлова Н.Ю.

Номер провадження 22-ц/778/4472/15 Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів Воробйової І.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ОСОБА_5 26 серпня 1994 року, уклав шлюб з відповідачкою ОСОБА_6 проживав однією сім'єю, а з грудня 2013 року припинили сімейні відносини.

Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, сина ОСОБА_8 – ІНФОРМАЦІЯ_2.

За час перебування у шлюбі було придбано таке майно: 1) Житловий будинок № 19 по вулиці Логінова у м. Запоріжжі розташований на земельній ділянці площею 0, 0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за зазначеною адресою та зареєстровані на відповідачку на підставі договору купівлі-продажу будинку № 829 від 05 квітня 2007 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_9 і державного акту на право власності на земельну ділянку Запорізької міської ради від 21 листопада 2007 року, загальною вартістю 676903 грн.;

2) Приміщення № 4 по вулиці Ладозькі № 6 у м. Запоріжжі, зареєстроване на відповідачку на підставі Свідоцтва про право власності № 1913 виданого Запорізьким міськвиконкомом від 31 серпня 2001 року, вартістю 617188 грн.;

3) Двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 № 6 у м. Запоріжжі, зареєстровану на відповідачку на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2003 року посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_10 зареєстрованого у реєстрі за № 2069, вартістю 446882 грн.;

4) Трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 вартістю 250000 грн., зареєстрована на позивача на підставі договору міни посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 26 лютого 1997 року зареєстрованого у реєстрі за № 687, вартістю 593956 грн.;

5) Легковий автомобіль Volkswagen Golf, державний номер НОМЕР_1, вартістю 134101,91 грн. зареєстрований на відповідачку;

Всього на загальну суму - 2469030, 91 грн.

Депозитні рахунки на загальну суму 100000 грн. розміщені в Укрсоцбанку, ОСОБА_12, ОТП ОСОБА_13, Індустріалбанк, ГТУМБ, «Сбербанк России», ОСОБА_13 на ім'я відповідачки.

Крім того, позивач зазначав, що у нього з відповідачкою є боргові зобов'язання на суму 1631440 грн. перед ОСОБА_14, котрі виникли в результаті того, що він в інтересах сім’ї позичив гроші в сумі 165000 доларів США, на підставі договорів позички від 23 квітня 2007 року, 16 серпня 2007 року, 18 лютого 2008 року, 17 березня 2008 року для погашення кредитних зобов’язань перед банком. На боргові гроші був куплений будинок № 19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі та робилося перепланування і ремонт, з суми боргу - повернув 15000 доларів США, не повернув суму 150000 доларів США що еквівалентна -1631440 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року зазначену суму стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_14.

Після припинення сімейних відносин, 05 червня 2014 року особисто позивачем був частково повернутий борг ОСОБА_14 у розмірі 800000 грн., про що стягувач видав йому розписку.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги, просив суд провести поділ спільного сумісного майна подружжя. Виділити ОСОБА_4:

1) Житловий будинок № 19 по вулиці Логінова у м. Запоріжжі розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19 зареєстровані на ім'я відповідачки ОСОБА_3 вартістю – 676903 грн.;

2) Приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі зареєстровані на ім'я ОСОБА_3 вартістю 617188 грн. ;

3) Депозитні рахунки в банках - 50000 грн.

Та визнати за ОСОБА_4 право особистої приватної власності на виділене майно.

Виділити ОСОБА_3:

1) Трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 зареєстрований на ім'я ОСОБА_4, вартістю 593956 грн.;

2) Двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 № 6 у м. Запоріжжі зареєстровану на ім'я ОСОБА_3, вартістю 446882 грн. ;

3) Легковий автомобіль Volkswagen Golf, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3, вартістю 134101, 91 грн.

4) Депозитні рахунки в банках на суму 50000 грн.

Стягнути на користь позивача з ОСОБА_3 - 340424, 45 грн. - боргових зобов’язань сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року.

Стягнути на його користь з відповідачки 3654 грн. суму судового збору сплаченого за подачу позову до суду.

Зменшивши позовні вимоги, позивач відмовився від поділу банківських грошових депозитів на суму 100 000 гривень, а на інших позовних вимогах наполягав та просив суд їх задовольнити.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Виділено ОСОБА_4 житловий будинок № 19 по вулиці Логінова у м. Запоріжжі розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163) за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19.

Виділено ОСОБА_4 приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на житловий будинок № 9 по вулиці Логінова у м. Запоріжжі розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га кадастровий номер 2310100000:04:028:0163 за адресою: м. Запоріжжя вул. Логінова, 19

Визнано за ОСОБА_4 право власності на не житлове приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі.

Виділено ОСОБА_3: трикімнатну квартиру АДРЕСА_3. Двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 № 6 у м. Запоріжжі, легковий автомобіль VOKSWAGEN GOLF, державний номер НОМЕР_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 340424, 45 грн. - боргових зобов'язань, сплачених на підставі рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2014 року.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3654 грн. суму судового збору.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи і наданим доказам, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Висновки суду про те, що між позивачем і відповідачем були укладені договори позики на суму 175 000 доларів США, ці договори були укладені в інтересах сім'ї ОСОБА_3, а також про те, що позивач повернув ОСОБА_14 800 000, 00 грн., не доведені жодними доказами по справі, а отже ці висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення ухвалене з порушенням статей 57, 61 СК України і ст. 52 ЦК України, тому що суд першої інстанції виділив позивачу нежитлове приміщення №4 в бу­динку №6 по вул. Ладозькій в м. Запоріжжі, яке є власністю відповідачки як фізичної особи-підприємця, і використовується нею в підприємницькій діяльності. Рішення в частині виділення позивачу житлового будинку №19 по вул. Логінова в м. Запоріжжя ухвалене з порушенням ст. ст. 7, 57, 71 СК України без врахування інтересів дітей, які проживають з відповідачкою, а також робить неможливим використання відповідачкою належній їй на праві власності земельної ділянки, що є порушенням прав відповідачки, встановлених ст. 41 Конституції України, ст. 414 ЦК України, ст. 78 ЗК України як землевласника. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким залишити у власності ОСОБА_3 наступне майно:

- житловий будинок №19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19);

- приміщення № 4 по вул. Ладозькій, 6 у м. Запоріжжі;

- легковий автомобіль НОМЕР_2.

Залишити у власності ОСОБА_4 трикімнатну квартиру АДРЕСА_4. Виділити у власність ОСОБА_4 двокімнатну квартиру АДРЕСА_5. Відмовити ОСОБА_4 в позові до ОСОБА_3 про поділ спільного майна і стягнення з неї 400 000, 00грн.

Судові витрати стягнути з ОСОБА_4

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.

ОСОБА_4виділено наступне майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_4, вартістю 593 956 грн, двохкімнатну квартиру АДРЕСА_5 вартістю 446 882 грн. Всього на загальну суму 1 040 838 грн. Визнано за ОСОБА_4 право власності на двохкімнатну квартиру№ 3 в будинку № 6 по вул. Ладозькій у м. Запоріжжі припинивши право власності на неї за ОСОБА_3

ОСОБА_3 виділено житловий будинок №19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га, вартістю 676 903 грн, приміщення № 4 по вул. Ладозькій, 6 у м. Запоріжжі, вартістю 617 188 грн, легковий автомобіль марки Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн. Всього на загальну суму 1 428 192,91 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд зазначав, що в нежитловому приміщенні підприємницькою діяльністю займається відповідач ОСОБА_4; виділення останній житлового будинку відповідатиме інтересам двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір'ю; з урахуванням того, що позивач має заборгованість по аліментах у розмірі 11 066,67 грн, розмір аліментів недостатній для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей, відповідач має право на відступлення від часток на підставі ч. 3 ст. 70 СК України.

Не погодившись з рішенням апеляційного суду ОСОБА_4 подав касаційну скаргу .

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 20 травня 2015 року рішення апеляційного суду Запорізької області від 18 лютого 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи рішення апеляційного суду, касаційний суд зазначив, що суд не з'ясував, чи підлягає спірний будинок поділу в натурі з урахуванням того, що загальна площа будинку становить 87,9 кв. м та кожному із подружжя належить його 1/2 частина та відступаючи від рівності часток в майні подружжя, апеляційний суд виходив із наявності у позивача заборгованості по аліментах станом на 1 лютого 2015 року у розмірі 11 066,67 грн. при цьому, суд не врахував, що з вимогами про відступлення від засад рівності часток подружжя відповідач ОСОБА_3 не зверталась. Крім того, апеляційний суд не перевірив, чи є наявність виниклої заборгованості обставиною, яка має істотне для застосування ч. 3 ст. 70 СК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Засади шлюбу, а також особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, визначає СК України.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Згідно з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 23, 30 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Відповідно до вимог ст. 70 СК України в разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно зі ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. При цьому беруться до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Судами встановлено, що 26 серпня 1994 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають двох дітей: дочку ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 14 липня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.

За час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: житловий будинок № 19 по вул.Логінова у м.Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га за зазначеною адресою та зареєстровані за ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу будинку від 5 квітня 2007 року, і державного акту на право власності на земельну ділянку Запорізької міської ради від 21 листопада 2007 року, загальною вартістю 676 903 грн; приміщення №4 по вул.Ладозькій №6 у м.Запоріжжі, зареєстроване за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Запорізьким міськвиконкомом від 31 серпня 2001 року, вартістю 617 188 грн; двохкімнатна квартира АДРЕСА_6 №6 у м.Запоріжжі, зареєстрована за ОСОБА_3А на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2003року, вартістю 446 882 грн; трикімнатна квартира АДРЕСА_7, зареєстрована за ОСОБА_4 на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 від 26 лютого 1997року, вартістю 593 956 грн; легковий автомобіль марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн, зареєстрований за ОСОБА_3

Виділяючи у власність позивача ОСОБА_4 приміщення №4 по вулиці Ладозькій №6 у м.Запоріжжі суд першої інстанції виходив з того, що дане приміщення є медичним кабінетом для здійснення підприємницької діяльності, а ОСОБА_4 здійснює підприємницьку діяльність, працює у зазначеному приміщення та має відповідну ліцензію.

На підтвердження цього ОСОБА_4 надано суду докази : копії свідоцтва про державну реєстрацію ФОП, виписка з єдиного держреєстру, свідоцтво платника єдиного податку ОСОБА_4; копія ліцензії Міністерства охорони здоров»я серія АЕ №571033 на ім»я ОСОБА_16; копія додатку 3 до ліцензійних умов провадження господарської діяльності про відомості суб»єкта господарювання ФОП ОСОБА_16 про стан матеріально-технічної бази для провадження медичної практики; копія ліцензії міністерства охорони здоров»я серія АЕ №471976 на ім.»я ОСОБА_16; та інші документи. (т.3 а.с.9-160).

При розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_3 повідомила суд, що не заперечує проти виділу ОСОБА_4 у власність приміщення №4 по вулиці Ладозькій №6 у м.Запоріжжі.

Згідно зі статтею 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

За таких обставин, оцінивши надані сторонами докази та згоду ОСОБА_3 на виділ нежитлового приміщення ОСОБА_4 колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо виділу у власність позивачу приміщення №4 по вулиці Ладозькій №6 у м.Запоріжжі.

З обставин справи вбачається, що кожен із подружжя просив виділити йому в натурі житловий будинок № 19 по вул.Логінова у м.Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га за зазначеною адресою та зареєстрований за ОСОБА_3 , вартістю 676 903 грн.

Вирішуючи спір, апеляційний суд на виконання ухвали ВССУ з'ясував, чи підлягає спірний будинок поділу в натурі з урахуванням того, що загальна площа будинку становить 87,9 кв. м та кожному із подружжя належить його 1/2 частина. Так, позивачем був наданий висновок судового експерта ОСОБА_17 №2143 від 08 жовтня 2015 року про неможливість поділу спірного будинку і відповідачем була надана відповідь експерта ПП «НПФ «Мій Будинок» в сфері технічної експертизи та дослідження будинків та споруд від 12 жовтня 2015 року про неможливість поділу спірного будинку в натурі в рівних долях.

При виділу у власність житлового будинку №19 по вул.Логінова в м.Запоріжжі, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до уваги, що спірний будинок розташований на земельній ділянці, яка виділена ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), нею приватизована та їй виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯВ №270055 від 21.11.2007 року (т.1а.с.25). Після розірвання шлюбу з ОСОБА_4, з ОСОБА_3 в спірному будинку залишились проживати двоє неповнолітніх дітей, які разом з матір»»ю зареєстровані за цією адресою та відвідують навчальні заклади, що розташовані неподалік спірного будинку (т.1 а.с.228-233).

За таких обставин, враховуючи що спірний будинок не підлягає поділу в натурі за висновками експертів, колегія суддів вважає за доцільне виділити спірний будинок у власність ОСОБА_3

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 340424,45 грн. боргових зобов»язань, сплачених ним за рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2014 року, оскільки вирішальним значенням є встановлення факту укладення договору позики в інтересах сім»ї, проте відповідних доказів позивачем суду надано не було.

Так, згідно з ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20.05.2015 року по цій справі також зазначено, що вирішальним значенням є встановлення факту укладення договорів позики в інтересах сім»ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2014 року у справі за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики №334/2675/14-ц, залишеним в силі ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2015 року не встановлено того, що договора позики від 23.04.2007 року, 16.08.2007 року, 18.02.2008 року, 17.03.2008 року укладені ОСОБА_4 в інтересах сім»ї ОСОБА_4.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.04.2015 року по справі №6-2928св15 за позовом ОСОБА_14 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договорами позики від 23.04.2007 року, 16.08.2007 року, 18.02.2008 року зазначено, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що розгляд справи без залучення в якості співвідповідача дружини ОСОБА_4 – ОСОБА_3 неможливий, оскільки даний спір стосується також її прав та інтересів є необгрутнтованим, тому що спір між сторонами виник з підстав невиконання ОСОБА_4 умов договорів позики, укладених із ОСОБА_14, стороною яких ОСОБА_3 не була, отже даний спір не стосується її прав і охоронюваних законом інтересів.

Рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 18.05.2015 року у справі №334/1382/15-ц ОСОБА_14 відмовлено в позові до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про стягнення заборгованості в розмірі 13998008,18 грн. за договорами позики від 23.04.2007 року, 16.08.2007 року, 18.02.2008 року, 17.03.2008 року. Вказане рішення набуло законної сили. Позовні вимоги ОСОБА_14 були обґрунтовані тим, що на час позики ОСОБА_3 була дружиною ОСОБА_4, кошти бралися на потреби сім»ї, тому на відповідачці лежить обов»язок у рівній частині виконати зобов»язання за договорами позики і повернти борг. Відмовляючи ОСОБА_14 в позові Ленінський районний суд м.Запоріжжя в рішенні суду від 18.05.2015 року зазначив, що ОСОБА_3 не було відомо про неодноразові позики її чоловіка.

В справі відсутні належні докази, що підтверджують факт укладення спірних договорів позики в інтересах сім»ї.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволені позову в частині стягнення з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 340424,45 грн. боргових зобов»язань, сплачених ним за рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2014 року.

Відносно виділу у власність ОСОБА_3 автомобіля марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн, зареєстрований за ОСОБА_3, спору немає, тому він залишається у власності ОСОБА_3

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За положеннями ч.3 ст.70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

З вимогами про відступлення від засад рівності часток подружжя відповідач ОСОБА_3 не зверталась та не доводила недостатність розміру аліментів для забезпечення фізичного, духовного розвитку та лікування дітей.

Відповідно до статті 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Вирішуючи спір, керуючись положеннями ч.1 ст.61, ч.1. ч.3 ст.70, ст.71 СК України, вимогами роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 липня 2007 року, зокрема, щодо визначення вартості майна, що підлягає поділу, його обсягу та часу і джерела походження, враховуючи те, що при поділі майна необхідно враховувати можливість його реального поділу, а у разі поділу нерухомого майна, зокрема – технічної можливості переобладнання для забезпечення ізольованого користування його частинами, що має підтверджуватися висновком експерта, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про виділ у власність позивача ОСОБА_4 нежитлового приміщення №4 по вул.Ладозькій №6 у м.Запоріжжі вартістю 617 188 грн; трикімнатної квартира АДРЕСА_7 вартістю 593 956 грн. Загальна вартість майна становить 1211144 грн.

У власність відповідача ОСОБА_3 виділити житловий будинок № 19 по вул.Логінова у м.Запоріжжі загальною вартістю 676 903 грн; двохкімнатну квартира №3 в буд.№6 по вул. Ладозькій№6 у м.Запоріжжі вартістю 446 882 грн; легковий автомобіль марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн. Загальна вартість майна становить 1257886,91грн.

З урахуванням вартості того майна, яке є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя :

житловий будинок № 19 по вул.Логінова у м.Запоріжжі загальною вартістю 676 903 грн; приміщення №4 по вул.Ладозькій №6 у м.Запоріжжі вартістю 617 188 грн; двохкімнатна квартира №3 в буд.№6 по вул. Ладозькій№6 у м.Запоріжжі вартістю 446 882 грн; трикімнатна квартира АДРЕСА_7 вартістю 593 956 грн; легковий автомобіль марки "Volkswagen Golf", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 134 101,91 грн., вартість частки кожного з подружжя становить:(676903грн.+617188 грн.+446882 грн. +593956 грн. +134101,91)/2=1234515,46 грн.

Оскільки вартість частки ОСОБА_4 складає 1234515,46 грн., а на користь ОСОБА_3 виділено майна на суму 1257886,91 грн., тому з ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 23371 грн. грошової компенсації.

Заява ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та зняття арешту з майна підлягає задоволенню, оскільки з ухваленням рішенням апеляційним судом закінчився розгляд справи, рішення набирає законної сили негайно, а тому відсутні підстави для подальшого забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 315, 317 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш ИЛ А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 31 жовтня 2014 року у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя та стягнення коштів задовольнити частково.

Виділити ОСОБА_4:

не житлове приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, вартістю 617188 грн.;

трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, вартістю 593956 грн.

Визнати право власності ОСОБА_4 на не житлове приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, припинивши право власності на нього за ОСОБА_3.

Виділити ОСОБА_3 :

житловий будинок №19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19), вартістю 676903 грн.;

двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 № 6 у м. Запоріжжі, вартістю 446882 грн.;

легковий автомобіль НОМЕР_2, вартістю 134101,91 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 23371 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1827 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського району м.Запоріжжя від 11 вересня 2014 року та знати арешт з не житлового приміщення № 4 по вулиці Ладозькій № 6 у м. Запоріжжі, трикімнатної квартири АДРЕСА_3 , житлового буднку №19 по вул. Логінова у м. Запоріжжі, розташований на земельній ділянці площею 0,0576 га (кадастровий номер 2310100000:04:028:0163 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Логінова, 19), двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 № 6 у м. Запоріжжі, легковий автомобіль НОМЕР_2.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: