ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"19" жовтня 2011 р. Справа № 2a-3198/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Мигалюка Ю.В.
секретаря Цюпа У.Л.
за участю сторін:
представника позивача: ОСОБА_1,
представника відповідача: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Івано-Франківську в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Індуктор»до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 2124 від 19.09.2011 року, –
ВСТАНОВИВ:
05.10.2011 року Відкрите акціонерне товариство «Індуктор»звернулося з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинним рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 2124 від 19.09.2011 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що відповідачем порушено строки застосування фінансових санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків. Просив позов задовольнити, рішення скасувати.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, безпідставними. Просив в задоволенні позову відмовити.
Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 19.09.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську винесено рішення № 2124 про застосування до ВАТ «Індуктор»фінансових санкцій в сумі 1 759,49 грн. та нараховано пеню в сумі 6 224,86 грн. за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.10.2009 року по 27.10.2010 року. Дане рішення позивачу вчасно направлено та ним отримано.
Суд не погоджується з правомірністю винесеного рішення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 1 частини 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно Прикінцевих та перехідних положень якого з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування вважаються платниками єдиного внеску.
Пунктом 7 даних положень зазначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та /або не сплачених у період до 1 січня 2011 року здійснюється фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості та яке регулювало принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування1058-IV від 09.07.2003 року.
Відповідно до вимог ч.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
З матеріалів справи вбачається що позивач самостійно подавав розрахунки сум страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нараховував суму страхових внесків, яка вносилась відповідачем до карток особового рахунку позивача.
Відповідно до ч. І ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (ч.2 ст.106 Закону).
Виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, шляхом накладення штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, рішення про застосування якого виноситься після проведення сплати заборгованої суми (п.2 ч.9 ст.106 Закону).
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Згідно з пунктом 13 цієї статті вищевказаного Закону про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 пункту 9.3 статті 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року передбачено, що розрахунок фінансових санкцій та пеня здійснюється на підставі даних картки особового рахунку підприємства.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Відповідно до п.10.1 п.10 Інструкції на суми простроченої заборгованості зі сплати
страхових внесків (недоїмки) та своєчасно не сплачені (не перераховані) фінансові санкції
нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення
платежу. .
Рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту 9.3 цієї Інструкції.
Як вбачається з карток особового рахунку страхувальника ВАТ «Індуктор», досліджених судом в судовому засіданні, позивач несвоєчасно сплачував самостійно нараховані страхові внески, за що відповідачем рішенням № 2124 від 19.09.2011 року до останнього застосовано фінансові санкції та нарахована пеня. При цьому, оскаржуваним рішенням застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) позивачем страхових внесків за період з 20.10.2009 року по 27.10.2010 року.
Суд зазначає, що спірні суми фінансових санкцій та пені є адміністративно-господарськими санкціями.
За змістом статті 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
При цьому суд звертає увагу, що згідно вимог ч.2 ст.250 Господарського кодексу України дія цієї статті не поширюється тільки на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Судом встановлено, що рішення № 2124 від 19.09.2011 року про застосування
фінансових санкцій та нарахування пені прийняте із порушенням терміну застосування
адміністративно-господарських санкцій. Так, згідно цього рішення до позивача застосовано фінансові санкції та нараховано пеню за період з 20.10.2009 року по 27.10.2010 року, тобто за несвоєчасну сплату страхових внесків, заборгованість по яких погашена ВАТ «Індуктор»за рік до винесення оскаржуваного рішення.
Однак, по факту погашення боргу, відповідачем, як особою на яку покладено контроль за правильністю та своєчасністю сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України своєчасно не виносились відповідні рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені, хоча управлінню Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську було відомо про факти прострочення сплати боргу по страхових внесках, так як ці дані містяться в картці особового рахунку страхувальника.
Враховуючи положення статті 250 Господарського кодексу України, а також пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, Управління Пенсійного Фонду могло застосувати до відповідача штрафні санкції протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення норми закону.
Відповідно до частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно вимог ст. 71 КАС України обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Представником відповідача не доведено суду правомірність винесення рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за період з 20.10.2009 року по 27.10.2010 року.
Окрім наведеного вище, суд звертає увагу, що позивачем обрано неправильний спосіб захисту порушеного права шляхом заявлення позову про визнання нечинним рішення пенсійного органу та за таких обставин приходить до переконання про необхідність виходу за межі повноважень в порядку ч.2 ст.11 КАС України. Статтею 105 КАС України передбачені безпосередні способи захисту, за допомогою яких особа може захистити своє порушене, невизнане або оспорене право, одним з яких є скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень. Встановлені у ст.ст. 105 та 162 КАС України способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин, зокрема, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним Ї лише індивідуального акта.
Таким чином позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 2, 8-14, 86, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про застосування фінансових санкцій та нарахування пені № 2124 від 19.09.2011 року.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 КАС України.
Постанова складена в повному обсязі 24.10.2011 року.
Суддя: Мигалюк Ю.В.