Справа № 165/1948/15-ц

Провадження № 2/165/552/15

НОВОВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2015 року м. Нововолинськ

Нововолинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого Ференс-Піжук О.Р.,

за участю секретаря Харук Ю.І.,

позивача - відповідача ОСОБА_1,

представника позивача - відповідача ОСОБА_2,

відповідача- позивача ОСОБА_3,

представника відповідача - позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Нововолинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років,-

встановив:

04 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Нововолинської міської ради, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Вимоги мотивувала тим, що у 1999 році помер її батько ОСОБА_6 Після його смерті, її мати ОСОБА_7, як дружина останнього, прийняла належну йому частку нерухомого майна, а саме 1/2 квартири АДРЕСА_1, яка належала їм на праві спільної сумісної власності. Після смерті батька ОСОБА_6, мати ОСОБА_7 проживала сама, однак позивач зі своїм чоловіком допомагали їй та по мірі необхідності доглядали за нею, періодично забирали до себе для проживання. Частково відвідувала матір і її сестра ОСОБА_5 Вказує, що за адресою проживання матері, на вимогу її сестри ОСОБА_5, у 2001 році був зареєстрований син останньої ОСОБА_3, який після закінчення навчання за вазаною адресою не проживав, а на час відкриття спадщини тривалий час перебував в Республіці Білорусь, участі в утриманні квартири він протягом життя матері позивача жодним чином не приймав.

21 лютого 2005 року її матір ОСОБА_7 померла в квартирі , що знаходиться за адресою м.Нововолинськ, бульвар Шевченка 13/3 і належить позивачу.

Після смерті матері відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_2. За життя заповіт не складався, а тому спадщина після смерті її матері відкрилась за законом. Спадкоємцями першої черги є позивач ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_5

ОСОБА_1 стверджує, що на час смерті, мати постійно, починаючи з весни 2004 року, проживала разом із нею, її чоловіком та дітьми за адресою м.Нововолинськ, бульвар Шевченка 13/3 без реєстрації місця проживання. ОСОБА_8 така адреса смерті ОСОБА_7 зазначена і у лікарському свідоцтві про смерть останньої.

Зазначає, що потреби в негайному оформленні свідоцтва про право на спадщину в неї,як спадкоємця першої черги не було, а враховуючи, що це доволі витратна процедура, вона мала намір зробити це коли виникне необхідність поділу квартири. Вказує, що її сестра ОСОБА_5 вважається такою, що не прийняла спадщину, оскільки із заявою про прийняття спадщини у встановлений законодавством шестимісячний строк не зверталася.

Зазначила, що спадщину у передбаченому законом порядку вона не прийняла з поважних причин, зокрема, через те, що формулювання норм цивільного кодексу, які регулюють питання прийняття спадщини, з врахуванням скасування у 2003 році інституту прописки, змусили її вважати, що внаслідок проживання з матір'ю вона вважалась такою, що прийняла спадщину. Вказані обставини, поряд з недостатньо вичерпними консультаціями нотаріуса, адвокатів, перешкодили їй своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, а тому просить суд визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Судом до участі у справі за вказаним позовом в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3, за заявою якого 06 травня 2015 року відкрита спадкова справа до майна померлої 21 лютого 2005 року ОСОБА_7

11 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років до часу відкриття спадщини. При цьому зазначає, що його дід ОСОБА_6 та баба ОСОБА_7 проживали в квартирі за адресою: АДРЕСА_3. Ця квартира належала їм на праві спільної сумісної власності. Після смерті діда ОСОБА_6, 15 червня 1999 року ОСОБА_7, як дружина останнього прийняла належну йому частку нерухомого майна, так як фактично вступила в управління та володіння цим майном. Починаючи з 1989 року він проживав однією сім’єю із своєю бабою і дідом, оскільки його батьки розірвали шлюб і мати змушена була постійно працювати. Після досягнення повноліття, він продовжував проживати з бабою, у них був спільний бюджет та вони спільно вели господарство. 14 вересня 2001 року він зі згоди власниці ОСОБА_7 зареєстрував місце свого постійного проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 і доглянув бабу до смерті та здійснив її поховання. Оскільки діти спадкодавця ОСОБА_7, тобто позивач за первісним позовом і відповідач за зустрічним ОСОБА_1 та його мати відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5, не претендували на спадщину померлої, протягом десяти років після відкриття спадщини не вчиняли будь-яких дій до оформлення своїх спадкових прав, то він, як спадкоємець, що фактично прийняв спадщину, звернувся до нотаріуса з заявою про її прийняття. У зв’язку з тим, що він не може підтвердити факт постійного проживання з спадкодавцем протягом п’яти років до часу відкриття спадщини, просить постановити рішення, яким визнати факт його проживання більш як п’ять однією сім’єю з спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року. Встановлення такого факту необхідно йому для спадкування за законом у четверту чергу.

Ухвалою Нововолинського міського суду від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини об'єдано в одне провадження із зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

В судовому засіданні позивач, вона ж відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 первісний позов підтримали з наведених у ньому підстав і просять його задоволити. Наголошують, що ОСОБА_1 пропустила встановлений законом для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини строк з поважних причин, тому просять надати їй додатковий строк, захистивши таким чином її право, як спадкоємця першої черги на спадкування майна після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років до часу відкриття спадщини, то вважають його таким, що не підлягає до задоволення за безпідставністю вимог ОСОБА_3 Стверджують, що ОСОБА_3 після закінчення навчання у школі, тобто з 1997 рік не проживав у квартирі з бабою ОСОБА_7, а тому не може вважатися особою, яка постійно, не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, проживала зі спадкодавцем.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_3, і будучи допитаною в суді як свідок показала, що дійсно її син ОСОБА_3 починаючи з 1989 року постійно проживав з бабою і дідом у належній їм квартирі за адресою: місто Нововолинськ, вул. Центральна 7/15. 14 вересня 2001 року її мама ОСОБА_7 запропонувала зареєструвати постійне місце проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою. На день смерті, тобто 21 лютого 2005 року ОСОБА_7 також була зареєстрованою за цією адресою і саме ця квартира вважалась її постійним місцем проживання. Свідок ОСОБА_5 не заперечила той факт, що її та ОСОБА_1 мати померла в квартирі останньої, однак пояснила, що там ОСОБА_7 знаходилась тимчасово, починаючи з новорічних свят, тобто з 31 грудня 2004 року. Квартира ОСОБА_1 не була постійним місцем проживання ОСОБА_7, оскільки остання отримувала пенсію по місцю постійного місця реєстрації де вона і постійно проживала, а саме за адресою: м.Нововолинськ, вулиця Центральна 7/15.

Свідок ОСОБА_5 також підтвердила той факт, що в серпні 2005 року разом із рідною сестрою ОСОБА_1 ходила в державну нотаріальну контору міста Нововолинська, щоб зясувати питання прийняття і оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року. Оскільки нотаріус був відсутній, то вони разом підійшли через декілька днів, і тоді дізналися, що пропустили декілька днів для подання заяви про прийняття спадщини. Отримавши консультацію нотаріуса щодо визначення додаткового строку в судовому порядку, зверталися до адвоката, але ніхто з них так і до суду з вказаним питанням не звернуся. Цілий рік після смерті ОСОБА_7, у спадковій квартирі ніхто не проживав. ОСОБА_3 тільки оплачував комунальні послуги на імя власника ОСОБА_7, а у 2014 році перереєстрував всі рахунки на своє прізвище і продовжує нести витрати по утриманню спірної квартири. Він же самостійно зробив ремонт квартири, в якій на даний час, зі згоди ОСОБА_3, проживає вона, ОСОБА_5 Наголосила, що ОСОБА_1 ніколи не цікавилася цією квартирою, не висловлювала протягом десяти років своїм намірів оформляти спадщину на це майно, а коли ОСОБА_3 подав заяву до нотаріуса, то вона з надуманих підстав подала позов в суд для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася 21 лютого 2005 року.

В судовому засіданні відповідач, він же позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 зустрічні позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити, з підстав наведених у зустрічній позовній заяві (а.с.63-66). У задоволенні позову ОСОБА_1 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини просять відмовити. ОСОБА_3 стверджує, що постійно проживав у квартирі своєї баби ОСОБА_7, де був зареєстрований за бажанням останньої 14 вересня 2001 року. Квартира АДРЕСА_4, була постійним місцем проживання ОСОБА_7 Він там проживав з нею на день смерті останньої а також зареєстрований і на даний час. Спадкоємці першої черги, тобто ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_5 не претендували на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, а тому він 06 травня 2015 року звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини на майно ОСОБА_7, як особа, яка фактично, будучи зареєстрованою за місцем відкриття спадщини, прийняла її. Просить у первісному позові ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю, а його зустрічний позов задоволити, встановивши факт проживання зі спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, тобто до дня смерті ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши надані на підтвердження кожним з учасників своїх вимог докази, проаналізувавши їх належність, суд встановив фактичні обставини та правовідносини, що випливають з них і прийшов до висновку, що первісний позов ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до задоволення не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років до часу відкриття спадщини, слід задовольнити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 померла 21 лютого 2005 року (а.с. 6).

ОСОБА_7 є матір'ю ОСОБА_1, що стверджується відповідним свідоцтвом про її народження (а.с.8).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Із листа приватного нотаріуса Нововолинського міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_9 та копії спадкової справи № 52/2015 до майна померлої 21 лютого 2015 року ОСОБА_7 вбачається, що 06 травня 2015 року було відкрито спадкову справу щодо майна померлої ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 21 лютого 2005 року. Спадщину було відкрито за заявою внука ОСОБА_3, який на момент смерті ОСОБА_7 був зареєстрований з померлою за однією адресою та згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України вважався таким, що прийняв спадщину (а.с.25-39).

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Положеннями ст. 1272 ЦК України передбачено, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Як на підставу пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини позивач покликається на незнання вимог законодавства щодо строків для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, а також вказує, що вважала себе такою, що прийняла спадщину, оскільки спадкодавець ОСОБА_7 з весни 2004 року, як хвора особа похилого віку, що потребувала стороннього догляду, постійно проживала у неї в квартирі, де і померла 21 лютого 2005 року. Поряд з цим ОСОБА_1 не заперечує ту обставину, що в серпні 2005 року вона разом із сестрою ОСОБА_5 ходили до нотаріуса, а оскільки на робочому місці його не застали, то звернувшись через декілька днів, вже пропустили строк для подачі заяви про прийняття спадщини. Після цього ніхто з них, протягом десяти років не ставив питання про визначення додаткового строку для подачі заяви до нотаріуса.

На підтвердження тієї обставини, що постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7, була квартира ОСОБА_1 за адресою місто Нововолинськ, бульвар Шевченко 13/3, де вона і померла, позивач за первісним позовом покликається на показання свідків, що за її клопотанням були допитані в судовому засіданні.

Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що не пам’ятає коли померла матір ОСОБА_1, ОСОБА_7 Зазначила, що мати до смерті більше як місяць проживала у дочки ОСОБА_1, де і померла. Конкретно сказати який період часу мати проживала у ОСОБА_1, згадати не може.

Свідок ОСОБА_8 показала, що знайома з ОСОБА_1 з жовтня 2004 року. Знає, що мати ОСОБА_1 померла в лютому 2005 року. За цей період вона, ОСОБА_8, двічі заходила в квартиру до ОСОБА_1, де і бачила її матір ОСОБА_7

Допитаний в суді як свідок чоловік позивача за первісним позовом ОСОБА_11 показав, що його дружина консультувалася у фахівців юристів, які їй повідомили, що якщо мати прожила в них у квартирі більше шести місяців до дня смерті, то вона вважається такою, що прийняла спадщину. А оскільки ОСОБА_7 почала в них у квартирі проживати з травня місяця 2004 року, то думали, що ОСОБА_1 автоматично прийняла спадщину, оскільки батьки говорили, що квартира буде Олі. Зазначив, що пенсію ОСОБА_7 приносили за місцем реєстрації, тобто по вулиці Центральній 7/15 в місті Нововолинську. Показав, що бачив там ОСОБА_3, але рідко.

Свідок ОСОБА_12 показала, що товаришує з ОСОБА_1 і їй відомо, що з весни 2004 року по день смерті мати ОСОБА_7 проживала у квартирі ОСОБА_1, де і померла в лютому 2005 року. Підтверджує, що саме квартира по бульвару Шевченка 13/3 в місті Нововолинську була постійним місцем проживання ОСОБА_7

Такі показання свідків на підтвердження доводів позивача ОСОБА_1 не можуть бути взяті до уваги судом, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи.

Так, копією довідки ЖКП -2 ЖКО Нововолинської міської ради від 15.04.2015 року (а.с.32) підтверджено ту обставину, що ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року була зареєстрована і проживала до дня смерті за адресою: місто Нововолинськ вулиця Центральна 7/15.

На підтвердження своїх доводів про місце відкриття спадщини на майно ОСОБА_7 та її постійного проживання у квартирі ОСОБА_1, остання покликається на копію лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_7, у якому вказано місце постійного проживання померлої: місто Нововолинськ, бульвар Шевченка 13/3.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача за первісним позовом ОСОБА_5, не заперечують той факт, що ОСОБА_7 з 31 грудня 2004 року тимчасово знаходилася у ОСОБА_1 в квартирі, де її останній раз 18 лютого 2005 року провідувала ОСОБА_5, а 21 лютого 2005 року ОСОБА_7 там і померла. Однак вони стверджують, що постійним місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7 була квартира АДРЕСА_5, де ОСОБА_7 була зареєстрована у встановленому порядку на день смерті 21 лютого 2005 року.

Цю обставину щодо реєстрації не заперечує і позивач ОСОБА_1 однак вважає, що спадкодавець постійно проживала в неї в квартирі і вона здійснювала догляд за нею. Вважає, що відповідач ОСОБА_3 не має права спадкувати майно ОСОБА_7,оскільки проживав у її квартирі з 1984 року по 1997 рік, а далі там не проживав і не здійснював догляд за бабою.

Такі доводи позивача ОСОБА_1 суперечать нормам законодавства, що регулює дані правовідносини і не можуть бути взяті до уваги судом.

Здійснення права на спадкування врегульовано главою 87 ЦК України.

Як гласить ч.1 ст.1268 цього Кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Для прийняття спадщини статтею 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У ст.1220 ЦК України чітко вказано, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи.

Як встановлено в судовому засіданні і що є незаперечним фактом, спадкодавець ОСОБА_7 померла 21 лютого 2005 року у м. Нововолинську в квартирі за адресою бульвар Шевченка 13/3.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне ОСОБА_7 майно – квартиру АДРЕСА_6, де остання була зареєстрована на день смерті.

Місцем відкриття спадщини, згідно ст.1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

У своїй Постанові № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», Пленум Верховного Суду України, роз’яснюючи зміст вказаної норми щодо місця відкриття спадщини, також вказує, що ним є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами статті 29, частини другої статті 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

В судовому засіданні встановлено, що реєстрація постійного місця проживання спадкодавця ОСОБА_7 до дня її смерті була за адресою: м.Нововолинськ Волинської області, вулиця Центральна 7/15.

Вказану квартиру, як встановлено показаннями свідка ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7 вважала своїм житлом, постійним місцем проживання, там зберігалося її майно, предмети побуту, туди, як пояснила в суді ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_11, їй приносили пенсію. ОСОБА_8 з цієї квартири, як підтвердили в суді сторони, здійснювалося поховання ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року

Таким чином, посилання позивача на дані про місце смерті спадкодавця ОСОБА_7 зазначене у лікарському свідоцтві про смерть, є безпідставними, як і посилання на показання свідків допитаних за її клопотанням на підтвердження вказаних обставин.

Як зазначено у статті 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

У відповідності до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно з положеннями п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачем у такій справі є спадкоємець, який прийняв спадщину. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Оцінивши в сукупності всі зібрані докази по справі, суд приходить до висновку, що посилання позивача на пропуск строку для прийняття спадщини з поважної причини не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому підстав для визначення їй додаткового строку для подачі заяви нотаріусу про прийняття спадщини, суд не вбачає.

Суд прийшов до такого висновку з врахування тривалого періоду пропуску строку, зокрема більше десяти років, відсутності будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку, в тому числі хвороби позивача, її відсутності по місцю відкриття спадщини в зв’язку з характром роботи, відрядженням, чи інших об’єктивних, непереборних причин, які б перешкоджали їй у встановлений законом строк реалізувати своє право на спадкування майна за законом.

Наведені позивачем ОСОБА_1 причини пропуску, зокрема незнання законодавства, неправильне розуміння отриманих консультацій фахівців, впевненість у автоматичному прийнятті спадщини з огляду на смерть матері у квартирі, де проживає ОСОБА_1, не відносяться до поважних причин, а тому суд не вбачає правових підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року, і відмовляє у задоволенні первісного позову.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини, то суд, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини та надані на їх підтвердження належні докази, вважає його підставним з огляду на таке.

Копією будинкової книги (а.с. 73-75), та довідкою, виданою 02 жовтн 2015 року ДМС УДМС України у Волинській області (а.с.119) підтверджено що ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, який згідно свідоцтва про зміну імені виданого відділом РАЦС Нововолинського МУЮ 15 жовтня 2010 року (а.с.71) змінив прізвище на ОСОБА_3, з 14 вересня 2001 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Він зареєстрований за цією адресою по даний час.

Вказана квартира, як зазначено у копії свідоцтва № 15 про право власності на квартиру від 21 грудня 1993 року (а.с.10) належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, який помер 15 червня 1999 року (а.с.7) і ОСОБА_7, що померла 21 лютого 2005 року.

Як встановлено в суді, ОСОБА_3 є внуком покійної ОСОБА_7, що і не заперечили сторони.

В суді відповідач за зустрічним позивом ОСОБА_1, що є тіткою ОСОБА_3, і рідною сестрою його матері ОСОБА_5, не заперечила ту обставину, що починаючи з 1984 року по 1997 рік, тобто до закінчення школи, ОСОБА_3 постійно проживав з бабою та дідом у квартирі АДРЕСА_7.

ОСОБА_3 зареєстрований у вказаній квартирі з 14 вересня 2001 року.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заперечуючи факт постійного проживання ОСОБА_3 з 1998 року у квартирі АДРЕСА_8, вказує, що він на тривалий час виїзджав у Республіку Бєларусь, а тому не міг фізично знаходитись в Україні.

Такі твердження відповідача ОСОБА_1 спростовані письмовою інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 25 вересня 2015 року, яка витребувана судом за клопотанням представника ОСОБА_1.І., ОСОБА_2 (а.с.121).

Поряд з цим, суд прийшовши до висновку про підставність зустрічного позову ОСОБА_3, вважає за можливе взяти до уваги, як належний доказ підтвердження об’єктивності вимог позивача за зустрічним позовом показання свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, які тривалий час знайомі з матірю ОСОБА_3, ОСОБА_5 і їм достовірно відомо, що син останньої ОСОБА_3 постійно проживав у квартирі з бабою, тобто ОСОБА_7

Цю обставину підтвердила також в суді допитана як свідок ОСОБА_13, що проживала до 2007 року по сусідству з квартирою ОСОБА_7, тобто поверхом нижче, цього ж підїзду будинку № 15 по вулиці Центральній, в квартирі № 9, і показала, що в квартирі №15 постійно проживав ОСОБА_3 разом з бабою ОСОБА_7

Враховуючи наведене, суд вважає, що заяву ОСОБА_3 слід задоволити і встановити факт його проживання більш як п’ять років до часу відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року, що необхідно ОСОБА_3 для реалізації його права на спадкування за законом в порядку статті 1264 ЦК України.

Доказів постійного проживання ОСОБА_3 за іншою адресою в період з 1998 року, стороною відповідача за зустрічним позовом, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України, суду не надано, як і не спростовано належними доказами доводів ОСОБА_3 на підтвердження зустрічних вимог, які суд задовольняє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 1261,1264, 1269, 1270, 1272 ЦК України, ст. 3 СК України, ст. 64 ЖК України, суд,-

вирішив:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до Нововолинської міської ради, ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_5 про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлої 21 лютого 2005 року матері ОСОБА_7 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_5, ОСОБА_1 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем більше як п'ять років задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_3, постійно проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_7, яка померла 21 лютого 2005 року, однією сім'єю більш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 по оплаті судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. залишити за нею.

Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 по 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. понесених ним судових витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий підпис

Згідно з оригіналом

Суддя О.Р. Ференс-Піжук