04.12.2015

Провадження № 522/6676/15

Справа №522/10428/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді – Івченка В.Б.,

при секретарі – Школа О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні та виселення, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 нерухомого майна в порядку спадкування обов’язкової частини у спадщині та визнання заповіту частково недійсним,  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні та виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 31.03.2007 року ОСОБА_4 був складений заповіт, відповідно до тексту якого, він заповідав ОСОБА_1 все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1.

23.02.2012 року ОСОБА_4 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1.

До майна померлого ОСОБА_4, 03.08.2012 року ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа№478/2012.

З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори звернулися сестра померлого ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, син померлого ОСОБА_3

Донька ОСОБА_8 відмовилась від належного їй права на спадщину після смерті батька на користь сина спадкодавця ОСОБА_3

ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори від 22.01.2013 року за №73/02-14 ОСОБА_6 було повідомлено, що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на її користь, а також у померлого є спадкоємці першої черги згідно ст.1261 ЦК України, що позбавляє її права на отримання спадщини.

ОСОБА_7, ОСОБА_3 ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою було повідомлено що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на їх користь.

ОСОБА_2 ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя, а саме на квартиру АДРЕСА_1, оскільки згідно даних пошуку в Єдиному реєстрі заборон знайдені арешти на вказану квартиру, що унеможливлює, згідно діючого законодавства України, видати Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Позивач звернулась до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори для прийняття спадщини за заповітом, однак оформити право власності в порядку спадкування вона не має можливості, оскільки у відповідача зберігаються оригінали правовстановлюючих документів на квартиру, у зв’язку з чим 28.01.2013 року нотаріусом ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, тому позивач вимушена звернутися до суду з відповідним позовом.

Крім того, 06.10.2015 року до Приморського районного суду м. Одеси з позовом звернулась третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3, позивач ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 нерухомого майна в порядку спадкування обов’язкової частини у спадщині та визнання заповіту частково недійсним, мотивуючи свої вимоги тим, що він є сином померлого 23.07.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10.

Після смерті батька відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_2.

03.08.2012 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4

16.08.2012 року нотаріусом ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори було повідомлено що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на його користь.

ОСОБА_3 вважає, що на підставі ст.1241 ЦК України, має право на обов’язкову частку у спадщині, оскільки є інвалідом третьої групи, тобто, непрацездатною особою.

Оскільки у разі спадкування за законом спадкодавцями першої черги були б дружина, ОСОБА_7, та діти померлого, ОСОБА_3 та донька ОСОБА_8, то кожен з них мав би право на 1/3 спадкового майна. Таким чином обов’язкова частка склала б 1/6 частку спадкового майна.

06.06.2015 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку в квартирі АДРЕСА_2, однак нотаріусом йому було відмовлено, у зв’язку з тим, що відповідно до наданої довідки неможливо встановити факт непрацездатності.

У зв’язку з тим, що нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, відповідач не визнає його право на спадщину, ОСОБА_3 вимушений звернутися до суду з відповідним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, у задоволенні позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі у зв’язку з пропуском процесуальних строків для звернення до суду з відповідним позовом, про що надав до суду заяву.

Відповідач ОСОБА_2, представник відповідача в судовому засіданні просили у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, вимоги позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи ОСОБА_3 в судовому засіданні просив позовні вимоги третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі, у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Представник третьої особи Одеської міської ради в судове засідання не з’явився, належним чином про дату та місце судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного

Судом в судовому засіданні встановлено, що 31.03.2007 року ОСОБА_4 був складений заповіт, відповідно до тексту якого, він заповідав ОСОБА_1 все належне йому майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі, все те, що на день смерті буде йому належати і на що він за законом матиме право, в тому числі на належну йому квартиру АДРЕСА_1. Текст заповіту ним прочитано уголос і підписано особисто.

Заповіт було посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_11 Особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено та зареєстровано в реєстрі №2-245.

23.07.2012 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-ЖД №313549, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Одесі Одеського міського управління юстиції, актовий запис №7103.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина.

До майна померлого 23.07.2012 року ОСОБА_4 03.08.2012 року ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа №478/2012.

З метою прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори звернулися сестра померлого ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, син померлого ОСОБА_3

Донька ОСОБА_8 відмовилась від належного їй права на спадщину після смерті батька на користь сина спадкодавця ОСОБА_3

ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори від 22.01.2013 року за №73/02-14 ОСОБА_6 було повідомлено, що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на її користь, а також у померлого є спадкоємці першої черги згідно ст.1261 ЦК України, що позбавляє її права на отримання спадщини.

ОСОБА_7, ОСОБА_3 ОСОБА_5 Одеською державної нотаріальною конторою було повідомлено що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на їх користь.

ОСОБА_2 ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на ? частку в спільному майні подружжя, а саме на квартиру АДРЕСА_1, оскільки згідно даних пошуку в Єдиному реєстрі заборон знайдені арешти на вказану квартиру, що унеможливлює, згідно діючого законодавства України, видати Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

28.01.2013 року ОСОБА_5 Одеською державною нотаріальною конторою була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом на квартиру АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_4, посилаючись на те, що 24.01.2013 року за вих.№111/02-14, ОСОБА_1 спадкоємиці за заповітом, був наданий лист з проханням надати до нотаріальної контори оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, однак оригінали правовстановлюючих документів ОСОБА_1 до нотаріальної контори надані не були.

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа №522/7341/13-ц за позовною заявою ОСОБА_7 до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права на частку у спадковому майні, позовною заявою третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, в частині розпорядження квартирою без урахування частки подружжя в спільному майні подружжя.

В ході розгляду справи по суті судом було встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 перебувають у ОСОБА_2, яка підтвердила даний факт в судовому засіданні, про що було відомо сторонам.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2015 року по цивільній справі №522/7341/13-ц, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.05.2015 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_1, за участю третьої особи ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та визнання права на частку у спадковому майні відмовлено. У задоволенні позовної заяви третьої особи ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, в частині розпорядження квартирою без урахування частки подружжя в спільному майні подружжя відмовлено.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси №522/7341/13-ц від 16.03.2015 року набрало законної сили.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Заповіт на ім’я ОСОБА_1 був складений відповідно до вимог, встановлених ст.ст.1247-1248 ЦК України.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 позбавлена права відповідно до встановленого Законом порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме у зв’язку з відсутністю у неї оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 необхідно задовольнити в цій частині.

Стосовно позовних вимог про виселення з вищезазначеної квартири відповідача разом з членами її сім’ї, суд вважає, що в цій частині позовних вимог необхідно відмовити у зв’язку з наступним.

Відповідно до ч.4 ст.334 ЦК України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, суд вважає, що з моменту державної реєстрації відповідно до норм діючого законодавства України, у позивача виникне право, як власника, на вимогу про усунення права користування належним їй майном та виселення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 нерухомого майна в порядку спадкування обов’язкової частини у спадщині та визнання заповіту частково недійсним, суд виходить з наступного.

Судом в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 є сином померлого 23.07.2012 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІІ ЖД №380550, виданого 14.08.1982 року Жовтневим відділом РАГС м. Одеси.

Після смерті батька 03.08.2012 року ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори від 16.08.2012 року за №1863/02-14 ОСОБА_3 було повідомлено що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на його користь та одночасно роз’яснено якщо він вважає, що його право порушено, ОСОБА_4 має право звернутись до суду.

Третя особа у своєму позові наполягає на тій обставині, що він має право на обов’язкову частку у спадщині відповідно до положень ст.1241 ЦК України, оскільки є інвалідом третьої групи, тобто непрацездатною особою.

Відповідно до ч.1 ст.1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №064297, яка була надана третьою особою разом з позовною заявою, судом вбачається, що вищезазначена довідка була видана ОСОБА_3 19.10.2010 року на підставі акту №1166, про те, що йому присвоєна група інвалідності ІІІ, інвалідність встановлена безстроково, причина інвалідності – загальна.

Відповідно до ч.3 ст.1235 ЦК України, заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч.2 ст.1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

ОСОБА_3 у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак, в отриманні права на спадщину нотаріусом ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори ще 16.08.2012 року було відмовлено, з підстав наявності заповіту та рекомендовано звернутися до суду у разі порушеного права.

Однак, лише 06.10.2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з відповідним позовом.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді цивільної справи №522/7341/13-ц ОСОБА_3 неодноразово приймав участь у судових засіданнях, однак будь-яких вимог з приводу порушених прав на обов’язкову частку у спадщині після померлого батька він не пред’являв.

Також, при вивченні довідки акта огляду МСЕК серії 2-18 ОД №064297, судом встановлено, що вищезазначена довідка, була видана ОСОБА_3 19.10.2010 року, однак в межах передбачених законом він не претендував на обов’язкову частку у спадщині.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Початком перебігу строку позовної давності суд приймає дату ОСОБА_5 Одеської державної нотаріальної контори за №1863/02-14, яким ОСОБА_3 було повідомлено що спадкодавець ОСОБА_4 залишив заповіт не на його користь та одночасно роз’яснено якщо він вважає, що його право порушено, ОСОБА_4 має право звернутись до суду, а саме з 16.08.2012 року.

Тобто, строк позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом ОСОБА_3 сплинув 16.08.2015 року, позовна заява була подана ОСОБА_4 до Приморського районного суду м. Одеси 06.10.2015 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 нерухомого майна в порядку спадкування обов’язкової частини у спадщині та визнання заповіту частково недійсним необхідно відмовити у зв’язку зі сплином строків позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом.

Ст. 88 ЦПК України передбачено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтвердженні судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 267, 334, 1216, 1217, 1220, 1233, 1235, 1241, 1247, 1248, 1270 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеської міської ради про визнання права власності на квартиру, усунення перешкод у користуванні та виселення – задовольнити частково.

Визнати право власності на квартиру АДРЕСА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 за ОСОБА_1.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п’ятдесят чотири) гривні.

У задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/6 нерухомого майна в порядку спадкування обов’язкової частини у спадщині та визнання заповіту частково недійсним – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк – з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення – з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

          районного суду м. Одеси                                                              ОСОБА_12Б