Справа № 2-903/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М. при секретарі - Гоменюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ради садівничих товариств масиву «Борковський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання дій і рішень садового товариства незаконними, визнання права на земельну ділянку та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

В судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги повністю підтримав, просить суд їх задоволити та визнати незаконними дії Ради садівничих товариств масиву «Борковський» в особі голови та членів Ради товариства по вилученню земельної ділянки №7 66 з його користування та передачі цієї ділянки в розпорядження ради товариства, оформлених актом про вилучення земельної ділянки від 26 вересня 2009 року; визнати незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» (Ради садівничого товариства масиву «Борковський» в редакції рішення) від 02 жовтня 2009 року про передачу земельної ділянки №7 66 у власність товариства на підставі акту від 26 вересня 2009 року; визнати незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» від ЗО грудня 2009 року, оформленого протоколом №4 в частині прийняття ОСОБА_2 в члени Ради садівничого товариства масиву «Борковський» та передачі ОСОБА_2 в користування земельної ділянки №7 66; поновити йому право користування земельною ділянкою №7 66; стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в сумі 1000,00 грн.; стягнути з Ради садівничого товариства масиву «Борковський» на його користь витрати за надану правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Свої вимоги позивач аргументує тим, що з 1993 року він є членом садового товариства масиву «Борківський» (на даний час Ради садівничих товариств масиву «Борковський»). На території вказаного масиву розташована земельна ділянка №766 площею 0,06 га, яка рішенням від 17 грудня 1993 року Олександрійської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області «Про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність» передана позивачу безоплатно для садівництва.

26 вересня 2009 року-комісією Ради садівничих товариства масиву «Борковський» у складі трьох члені ради складено акт про встановлення порушень статуту Ради садівничих товариств масиву «Борковський», яким зафіксовано, що передана йому земельна ділянка 5-8 років не обробляється, заросла бур’янами, за її користування ним з 2001 (2002) року не сплачуються членські внески.

Цього ж дня, цією ж комісією складено акт про вилучення земельної ділянки, відповідно до якого на виконання рішення ради товариства земельну ділянку №7 66 вилучено з його користування та передано в розпорядження Ради товариства масиву «Борковський».

У подальшому, рішенням Ради садівничих товариств масиву «Борковський» від 02 жовтня 2009 року земельна ділянка №766 на підставі акту від 26 вересня 2009 року передана у власність товариства.

ЗО грудня 2009 року цією ж радою товариства (протокол №4) прийнято у члени товариства з передачею у користування земельної ділянки №7 66 ОСОБА_2.

З цих підстав позивач вважає, що дії членів товариства та рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» від 02 жовтня 2009 року та ЗО грудня 2009 року такими, що порушують його права, як члена садового товариства на користування виділеною йому земельною ділянкою, прийнятими без дотримання положень статуту товариства та норм чинного законодавства, а відтак,є незаконними,тому з цих підстав просить суд позов задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги позивача не визнав з підстав зазначених в письмових запереченнях долучених до справи, просить суд відмовити у їх задоволенні посилаючись на ті обставини, що позивач не довів заявлених ним вимог, а рішення були прийняті відповідачем згідно положень статуту товариства та норм чинного земельного законодавства, а також у межах своєї компетенції, тому з цих підстав представник відповідача просить суд у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні третя особа ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог позивача посилаючись на їх безпідставність.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали цивільної справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 1993 року позивач по справі ОСОБА_1 був членом садового товариства масиву «Борківський» (на даний час Рада садівничих товариств масиву «Борковський»). На території вказаного масиву розташована земельна ділянка №7 66 площею 0,06 га, яка рішенням від 17 грудня 1993 року Олександрійської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області «Про безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність» передана позивачу безоплатно для садівництва.

26 вересня 2009 року комісією Ради товариства масиву «Борковський» у складі трьох члені ради складено акт про встановлення порушень позивачем статуту ради садівничих товариств масиву «Борковський», яким зафіксовано, що передана позивачу земельна ділянка 5-8 років не обробляється, заросла бур’янами, за її користування позивачем з 2001 (2002) року не сплачуються

членські внески.

26 вересня 2009 року, цією ж комісією складено акт про вилучення і земельної ділянки, відповідно до якого на виконання рішення ради товариства земельну ділянку №7 66 вилучено з користування позивача та передано в розпорядження ради товариства масиву «Борковський».

Рішенням ради садівничого масиву «Борковський» від 02 жовтня 2009 року земельна ділянка №766 на підставі акту від 26 вересня 2009 року передана у власність товариства.

ЗО грудня 2009 року цією ж радою товариства (протокол №4) прийнято у члени товариства ОСОБА_2 з передачею йому в користування земельної ділянки №7 66.

На підставі розпорядження Рівненської райдержадміністрації від 21 червня 2010 року №430 ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №116697. Земельна ділянка розташована Рівненська область Рівненський район Олександрійська сільська Рада (за межами н.п.) с.т.Борковський, діл. №7 66. Цільове призначення земельної ділянки: для ведення садівництва.

Виконкомом Олександрійської сільської ради народних депутатів Рівненського району Рівненської області від 18 грудня 1997 року зареєстровано статут Садового товариства масив «Борківський», який затверджений загальними зборами уповноважених садового товариства масиву «Борківський» (протокол від 24 серпня 1997 року).

В подальшому, розпорядженням голови Рівненської райдержадміністрації №807 від 23 грудня 2002 року зареєстровано статут Ради садівничих товариств масиву «Борковський», який затверджений загальними зборами уповноважених садового товариства масиву «Борковський» (протокол від 02 листопада 2002 року №3).

Враховуючи вищевикладені. обставини, належним відповідачем по справі є Рада садівничих товариств масиву «Борковський».

Відповідно до п.1.9. Статуту діяльність товариства здійснюється у відповідності з цим статутом та чинним законодавством України, локальними актами товариства, що не суперечить законодавству України.

Відповідно до п.5.1. Статуту вищим органом товариства є загальні збори уповноважених, компетенція яких визначена п.5.3. Статуту.

Одним з органів управління товариства є рада товариства, яка у © відповідності до п.5.7. Статуту є контрольно-наглядовою структурою товариства, котра здійснює контрольно-погашувальні функції щодо голови товариства (його діяльності) в період між загальними зборами уповноважених товариства.

Відповідно до п.5.8. Статуту на Раду товариства в період між загальними зборами покладаються всі функції загальних зборів, за винятком виборів та відзиву голови ради та ліквідації товариства.

Відповідно до п.6.1. Статуту членом товариства може бути громадянин України, котрий проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, Рівненському районі, дотримується статутних вимог товариства та сплачує членські цільові та інші внески в розмірах та строки, визначені загальними зборами уповноважених товариства.

Відповідно до п.6.2. Статуту передбачені членські обов'язки членів товариства, одним з яких є «на протязі 2-х років освоїти за призначенням отриману земельну ділянку (забезпечити рекультивацію ділянки, посадити кущові та інші садові і огородні культури), не допускати заболочення, забур'янення землі, в протиправному разі земельна ділянка вилучається і переходить у власність товариства».

Відповідно до п.6.8. Статуту, члени товариства, котрі систематично (два і більше разів на протязі року) порушують і не виконують статутних вимог, можуть бути виключені з товариства за рішенням ради товариства.

Відповідно до п.6.12. Статуту, членом товариства є той, на кого оформлені документи при видачі садової ділянки.

З урахуванням вищезазначених положень Статуту, позивач, як особа, на яку оформлені документи при видачі садової ділянки, є членом садового товариства масиву «Борковський».

Жодних рішень, про виключення його з товариства з будь-яких підстав, у тому числі й з підстав, передбачених п.6.8. Статуту, до вилучення земельної ділянки з користування позивача, Рада товариства не приймала.

Водночас, Радою товариства 02 жовтня 2009 року прийняте рішення про передачу у власність товариства земельної ділянки №7 66 у зв’язку з порушенням ним п.2 ст.6.2. Статуту.

При цьому, жодним з передбачених Статутом органів управління товариством, рішення про вилучення у позивача спірної земельної ділянки також не приймалося, а складений комісійно 26 вересня 2009 року акт про вилучення вказаної земельної ділянки не є рішенням органу управління.

Таким чином, Рада товариства 02 жовтня 2009 року прийняла рішення про передачу земельної ділянки №7 66 у власність товариства фактично за відсутності законного рішення про її попереднє вилучення з користування позивача.

Суд вважає, що рішення від 02 жовтня 2009 року прийняте Радою товариства з перевищенням своєї компетенції.

Так, відповідно до п.5.3. Статуту до компетенції загальних зборів уповноважених, повноважень щодо вилучення й подальшої передачі земельної ділянки члена товариства не віднесено.

Таким чином, Рада товариства, виконуючи функції загальних зборів у період між зборами (п.5.8. Статуту) теж не володіла повноваженнями щодо вилучення та передачі товариству земельної ділянки №7 66.

Такий висновок підтверджується й змістом п.6.2. Статуту, в якому так і не зазначено механізм вилучення та передачі земельної ділянки у власність товариства, а також не визначено орган управління товариством уповноважений на здійснення таких дій.

За викладених обставин, суд вважає, що товариство в особі свого органу управління (Рада товариства) при вилученні та передачі у власність товариства земельної ділянки №7 66 діяло всупереч п.1.9. Статуту, тобто незаконно.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою передбачені ст.141 ЗК України.

Права користування земельною ділянкою №766 позивача позбавили

примусово, за відсутності його добровільної відмови від неї.

У відповідності до ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється в судовому порядку у визначених цією статтею випадках.

Порядок припинення права користування земельними ділянками, які використовуються з порушенням земельного законодавства, визначений статтею 144 ЗК України і передбачає фіксацію порушення земельного законодавства державним інспектором по використанню та охороні земель.

Відповідно до ст.149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при цьому, вилучення земельних ділянок провадиться за згодо землекористувачів на підставі рішень КМУ, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Тому, у відповідності до вищенаведених норм ЗК України, повноваженнями припинити право позивача на користування земельною ділянкою №7 66 та вилучити її з його користування володіють лише органи державної влади та місцевого самоврядування.

Такий висновок знаходить своє підтвердження й у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» у п.8 якої зазначено, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди повинні враховувати, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140 - 149 ЗК. У випадках, визначених цими нормами, припинення права власності на землю чи права землекористування провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, недодержання якого є підставою для визнання рішення цього органу та виданих державних актів недійсними.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що товариство в особі свого органу управління (Ради товариства) при вилученні та передачі у власність товариства земельної ділянки №7 66 діяло не лише всупереч п.1.9. Статуту, як про це зазначено вище, а й за відсутності повноважень на вчинення таких дій, визначених ЗК України, отже, позовні вимоги в частині визнання незаконними дій Ради садівничих товариств масиву «Борковський» в особі голови та членів Ради товариства по вилученню земельної ділянки №7 66 з користування позивача ОСОБА_1 та передачі цієї ділянки в розпорядження ради товариства, оформлених актом про вилучення земельної ділянки від 26 вересня 2009 року; визнання незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» (Ради садівничого товариства масиву «Борківський» в редакції рішення) від 02 жовтня 2009 року про передачу земельної ділянки №7 66 у власність товариства на підставі акту від 26 вересня 2009 року; визнання незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» від ЗО грудня 2009 року, оформленого протоколом №4 в частині передачі ОСОБА_2 в користування земельної ділянки №7 66 знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовної вимоги в частині визнання незаконним рішення Ради садівничих товариств масиву «Борковський» від ЗО грудня 2009 року, оформленого протоколом №4 в частині прийняття ОСОБА_2 в члени садівничих товариств масиву «Борковський», суд вважає їх не доведеними, оскільки за змістом п.6.1. Статуту членом товариства може бути громадянин України, котрий проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, Рівненському районі, дотримується статутних вимог товариства та сплачує членські цільові та інші внески в розмірах та строки, визначені загальними зборами уповноважених товариства.

Отже, товариство має право приймати в члени товариства осіб, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Як встановлено в судовому засіданні, третій особі ОСОБА_2 на підставі розпорядження Рівненської райдержадміністрації від 21 червня 2010 року №430 видано державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯЛ№116697. Позивач в судовому засіданні позовних вимог про визнання вищевказаного державного акту на землю не дійсним не ставить, а суд з власної ініціативи не може вийти за межі позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Тому в задоволенні позовних вимог про поновлення позивачу права користування земельної ділянкою №7 66 слід відмовити.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірним рішеннями, діями ячи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

В судовому засіданні позивач не довів, в чому ж саме полягала моральна шкода, завдана внаслідок порушення його прав, тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.84 ЦПК України витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

На думку суду, розмір наданої позивачу правової допомоги є занадто завищеним та належним чином не підтвердженим, тому суд вважає, що даний розмір слід зменшити до 1500,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,84,212,213,

215,294 ЦПК України, ст.ст.35,126,129,140,153 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Ради садівничих товариств масиву «Борковський», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 про визнання дій і рішень садового товариства незаконними, визнання права на земельну ділянку та стягнення моральної шкоди задоволити частково.

Визнати незаконними дії Ради садівничих товариств масиву «Борковський» в особі голови та членів Ради товариства по вилученню земельної ділянки №7 66 з користування ОСОБА_1 та передачі цієї ділянки в розпорядження ради товариства, оформлених актом про вилучення земельної ділянки від 26 вересня 2009 року.

Визнати незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» від 02 жовтня 2009 року про передачу земельної ділянки №7 66 у власність товариства на підставі акту від 26 вересня 2009 року.

Визнати незаконним рішення Ради садівничого товариства масиву «Борковський» від ЗО грудня 2009 року, оформленого протоколом №4 в частині передачі ОСОБА_2 в користування земельної ділянки №7 66.

Стягнути з Ради садівничих товариств масиву «Борковський» на користь ОСОБА_1 витрати за надану правову допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одну тисячі п’ятсот гривень нуль копійок).

В решті позовних вимог позивачу відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: