ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2006 р. | № 11/383-24/99 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В. |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | ДП "Придніпровська залізниця", м.Дніп ро петровськ |
на рішення | господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. |
у справі | №11/383-24/99/06 |
господарського суду | Запорізької області |
за позовом | ДП "Придніпровська залізниця", м.Дніп ро петровськ |
до відповідача | ВАТ Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя |
про | стягнення 64 150,12 грн. плати за користування вагонами |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | Шамрай С.В., |
від відповідача: | Ткаченко Л.Л., Ніколенко М.М. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.09.2005 р. у справі №11/383 (суддя Гончаренко С.А.) у задоволенні позову ДП "Придніпровська залізниця", м.Дніп ро петровськ до ВАТ Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя про стягнення плати за користування вагонами в сумі 64 150,12 грн. за час митного оформлення вантажу, імпортованого відповідачем відмовлено з огляду на положення ч. 3 ст. 23, ч. 2 ст.76, ст. 119 Статуту залізниць України, п. 7 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. №113, п. 14 договору від 15.04.2003 р. №ПР/МД-03-3/1/НЮ, укладеного між сторонами, на підставі яких суд дійшов висновку, що обов’язок сплатити вартість користування вагонами у відповідача виникає з моменту видачі залізницею вантажу.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2005 р. у справі №11/383 рішення господарського суду Запорізької області від 01.09.2005 р. було скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
При новому розгляді справи рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. у справі №11/383-24/99/06 (суддя Пасічник Т.А.) у задоволенні позову ДП "Придніпровська залізниця" до ВАТ Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь", м.Запоріжжя про стягнення 64 150,12 грн. плати за користування вагонами за час митного оформлення вантажу відмовлено.
У касаційній скарзі ДП "Придніпровська залізниця" м.Дніп ро петровськ просить рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. у справі №11/383 скасувати повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на неправильне застосування господарським судом норм ч. 3 ст. 119 Статуту залізниць України, п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами та п. 7 Правил видачі вантажів.
Розпорядженням в.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 05.07.2006 р. №02-12.2/191 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Грейц К.В., суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
У засіданні суду оголошувалася перерва до 13.07.2006 р. до 10 год. 30 хв.
Заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них фактичних обставин правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить із обставин, встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарським судом першої інстанції встановлено наступне.
Відповідно до ст. 119 Статуту залізниць позивачем у грудні 2004 р.—січні 2005 р. була нарахована відповідачу плата за користування вагонами по станції "Запоріжжя-Ліве" на загальну суму 61 148,48 грн. (без ПДВ), що підтверджується актами загальної форми та дорожніми відомостями.
Відповідачем визнана сума 7 690,05 грн. (без ПДВ).
Невизнана сума складає 53 458,43 грн. (без ПДВ) плати за користування вагонами під час митного оформлення вантажу, імпортованого відповідачем, що складає суму позову (64 150,12 грн. із ПДВ).
Між сторонами у справі було укладено договір на експлуатацію під'їзної колії від 15.04.2003 р. №ПР/МД-03-3/1/НЮ, відповідно до п. 14 якого "Власник колії" (відповідач у справі) сплачує "Залізниці" (позивачу у справі) плату за користування вагонами (контейнерами) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами перевезень вантажів і відповідно до додатку №1 до договору, який передбачає розрахунок часу користування вагонами відповідно до переробної спроможності вантажних фронтів; при подачі вагонів відповідачу час користування вагонами обчислюється з моменту закінчення приймально-здавальних і технічних операцій після оформлення "здавальних відомостей", заявок на видачу вантажу з урахуванням часу фактичної видачі, технічних і Актів загальної форми (при необхідності).
Позивач звернуся до господарського суду з позовом про стягнення 64 150,12 грн. з підстав несплати відповідачем плати за користування вагонами в грудні 2004 р.–січні 2005 р. за час знаходження вантажу під митним контролем на станції "Запоріжжя-Ліве" в очікуванні видачі вантажу.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарський суд першої інстанції всебічно і повно дослідив всі обставини справи та дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Згідно зі ст. 1 Митного кодексу України митне оформлення —це виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 43 Митного кодексу України у разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України. Тривалість перебування товарів і транспортних засобів під митним контролем на території зони митного контролю у пункті пропуску на митному кордоні України встановлюється відповідно до технологічної схеми пропуску через митний кордон осіб, товарів і транспортних засобів.
Відповідно до ст. 140 Митного кодексу України порядок та строки проведення митного контролю на залізничному транспорті визначаються спільними технологічними схемами, які затверджуються начальниками залізничних станцій, керівниками митних органів та органів охорони державного кордону України.
З метою узгодження дій посадових осіб митних органів і залізниць України, визначення їх прав, функціональних обов'язків і відповідальності під час проведення ними операцій із контролю і оформлення вантажів, що переміщуються через митний кордон України залізничними вантажними поїздами Державною митною службою України та Міністерством транспорту України розроблено Порядок взаємодії митниць і залізниць України при переміщенні через митний кордон товарів та інших предметів у вантажних залізничних поїздах (далі —Порядок), затверджений наказом Державної митної служби України та Міністерства транспорту України від 30.03.2001 р. №231/174 (зі змінами від 28.05.2004 р. №399/442).
Відповідно до п. 2.3 Порядку залізниці зобов'язані доставити в митний орган, у зоні діяльності якого розташовано станцію призначення, товари (вантажі) без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженим митним забезпеченням, запірно-пломбу вальним пристроєм або пломбами, а також документи контролю за доставкою, супровідні й перевізні документи на ці товари (вантажі).
Відповідно до п. 2.4 Порядку залізниці здійснюють перевезення товарів (вантажів) між митними органами як митні перевізники та гарантують обов'язкову доставку в митницю призначення товарів (вантажів), що перебувають під митним контролем.
Пунктом 3.10 Порядку визначено, що транспортні засоби з товаром (вантажем), що прибули на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції та перебувають під охороною залізниці. Про прибуття товару (вантажу) посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. За відсутності на станції призначення такого підрозділу митниці митниця призначення та залізнична станція погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів залежно від місцевих умов, який відображається в Технологічному процесі роботи станції.
Відповідно до п. 3.13 Порядку після проведення митного оформлення товарів (вантажів) перевізні документи з відповідними відмітками, підписом і відбитками особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення повертаються на станцію призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів) вантажоодержувачу. Видача вантажів до закінчення митного оформлення забороняється (п. 3.12).
Частиною 3 ст. 23 Статуту залізниць України визначено, що в разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій.
На виконання вимог вищевказаного Порядку було затверджено Порядок взаємодії Запорізької митниці та Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці при переміщенні через митний кордон України товарів (вантажів) у вантажних залізничних поїздах (Технологічна схема), яким визначені права, функціональні обов'язки та відповідальність посадових осіб Запорізької митниці і Запорізької дирекції залізничних перевезень Придніпровської залізниці під час проведення ними операцій з контролю й оформлення товарів (вантажів), що переміщуються через митний кордон України залізничними вантажними поїздами.
Згідно з зазначеним Порядком залізниця (яка бере участь у переміщенні товарів (вантажів) і несе відповідальність відповідно до законодавства України за доставку цих товарів (вантажів) зі станції (митниці) відправлення на станцію (митницю) призначення) зобов'язана доставити вантажі без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженим митним забезпеченням, запірно-пломбу вальним пристроєм або пломбами, а також документи контролю, супровідні й перевізні документи на ці товари (вантажі) у митний орган, у зоні діяльності якого розташовано станцію призначення, і гарантує обов'язкову доставку в митницю призначення вантажів, які перебувають під митним контролем (п.п. 2.3, 2.4 Технологічної схеми).
Відповідно до п. 7 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 р. №644, видача імпортних вантажів провадиться після митного оформлення. На станціях, на території яких знаходяться підрозділи митних органів, перевізні документи передаються їм працівниками станцій з реєстрацією факту передачі у спеціальній книжці з обов'язковим зазначенням дати й часу, тобто цей обов'язок покладено на залізницю. На станціях, де підрозділи митних органів відсутні, перевізні документи для оформлення в митниці тимчасово передаються працівниками станцій одержувачу під розписку в спеціальній книжці, у якій фіксується дата й час одержання документів, а також зобов'язання одержувача передати перевізні документи в митний орган і повернути їх станції.
При поверненні станції перевізних документів після митного оформлення працівник товарної контори зобов'язаний перевірити наявність відповідних штемпелів і відміток митного органу на всіх екземплярах перевізного документа; звірити проставлені в перевізних документах печатки та штемпелі митних органів із зразками, наданими в товарну контору митним органом, у регіоні діяльності якого знаходиться станція. У разі невідповідності печаток наданим раніше зразкам видача вантажів затримується до одержання дозволу митного органу.
З огляду на викладене, висновок господарського суду про те, що відсутність митниць на станціях призначення у зоні діяльності підрозділів Запорізької митниці не звільняє залізницю від виконання свого зобов'язання доставити вантаж у митницю призначення, є цілком правомірним.
Відповідно до ст. 13 Правил користування вагонами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено факт недотримання залізницею вимог Порядку взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами та Технологічної схеми щодо зобов'язання залізниці доставити в митний орган, в зоні діяльності якого розташовано станцію призначення, вантажі без будь-яких змін упаковки або стану з непошкодженим митним забезпеченням, запірно-пломбу вальним пристроєм або пломбами, а також документи контролю, супровідні й перевізні документи на ці товари (вантажі).
Пунктом 3.12 Порядку та п. 3.6 Технологічної схеми забороняється видача товарів (вантажів) з місць загального користування до закінчення митного оформлення.
Господарськими судами встановлено, що фактично вантаж видається відповідачу після закінчення митного оформлення згідно з відмітками станції "Запоріжжя-Ліве" про видачу вантажу і відбитками особистої номерної печатки посадової особи Запорізької митниці про митне оформлення у залізничних накладних, про що свідчать відомості здачі зі станції "Запоріжжя-Ліве" на ВАТ "Запоріжсталь".
Таким чином, враховуючи, що час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника (п. 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами), а господарським судом встановлено факт видачі відповідачу вантажів після закінчення митного оформлення, висновки господарського суду про безпідставне нарахування відповідачу плати за користування вагонами за час знаходження вантажу під митним контролем на станції "Запоріжжя-Ліве" в очікуванні видачі вантажу, є законними і обґрунтованими.
Таким чином, встановлені господарським судом першої інстанції із дотриманням правил ст. 43 ГПК України факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно до ст. 1117 ГПК України перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. у справі №11/383-24/99/06 відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ДП "Придніпровська залізниця" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.04.2006 р. у справі №11/383-24/99/06 —без змін.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна