КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.06.2009 № 40/237
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Дорошенко О.М.;
від відповідача - Головко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.03.2009
у справі № 40/237 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про розірвання договору оренди № 31-025/П від 30.10.2006 р.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" відмовлено повністю. В задоволені зустрічних позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Мережа супермаркетів електроніки "Домотехніка" відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване відсутністю підстав у задоволені заявлених у справі позовних вимог, оскільки договір оренди № З1-025/П від 30.10.2006 року, питання розірвання якого передано сторонами на розгляд суду не містить в собі всіх істотних умов необхідність досягнення згоди по яких вимагається чинним законодавством України, зокрема статтею 284 Господарського кодексу України.
Також в договорі відсутнє належне визначення складу майна, яке передається в оренду, належної експлікації щодо розташування орендованого приміщення на загальних площах не визначено. Крім того, договір не містить ні порядку індексації вартості об’єкта оренди, ні порядку індексації орендної плати.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року скасувати.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами.
Апелянт зазначає, що з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволені первісного позову не погоджується тому, що відмовляючи в задоволенні як первісного позову, судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до помилкового висновку про те, що договір оренди є неукладеним, а також суд необґрунтовано посилається на статтю 284 Господарського кодексу України щодо того, що сторони не досягли згоди по всім суттєвим умовам договору оренди, оскільки не визначили об’єкт оренди, індексацію орендної плати, але відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, статті 286 Господарського кодексу України та згідно усталеної практики, сутність індексації полягає у підтриманні належного рівня орендної плати в умовах зростання цін, саме з цією метою в договорі передбачено ставку орендної плати у доларовому еквіваленті, тобто індексація орендної плати передбачена у вигляді встановлення залежності орендної плати від курсу долару.
Як встановлено ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Оскільки при переданні майна в оренду право власності не переходить, власник вправі нараховувати/не нараховувати індексацію вартості об'єкту оренди.
Предметом договору не є державне або комунальне майно, жодна з сторін не належить до державного сектору економіки. Отже, розмір орендної плати не залежить від вартості об'єкта оренди, а тому на права та обов'язки сторін не зачіпаються індексацією орендної плати, і сторони не мають підстав визначати та нараховувати індекс інфляції та встановлювати при укладенні договору відповідний порядок індексацій вартості об'єкта.
Також договір містить експлікацію розташування об'єкта оренди, сторонами складений акт приймання-передачі об'єкту оренди, об'єкт оренди оглянутий сторонами, користування об'єктом триває з жовтня 2006 року, і триває станом на поточну дату, спорів між сторонами щодо використання орендарем майна без належних правових підстав не виникали. Таким чином, сторони погодили і визначили індивідуальні ознаки майна.
Ухвалою Київського апеляційного господарського від 10.04.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" на підставі п. 3 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України повернуто без розгляду.
До Київського апеляційного господарського суду 13.05.2009 року, після усунення недоліків, апеляційну скаргу подано повторно.
Київський апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, а клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" про відновлення строку для подачі апеляційної скарги обгрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.
05.05.2009 року представником позивача подано заяву від 29.04.2009 року №1024 про уточнення апеляційної скарги, в якій останній уточнив позовні вимоги, виклавши резолютивну частину апеляційної скарги в наступній редакції: «Рішення господарського суду міста Києва у справі № 40/237 від 10.03.2009 року скасувати в частині відмови в задоволені первісного позову, прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Амстор» до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» про розірвання Договору оренди нерухомого майна № З1-025/П від 30.10.2006 року.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2009 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Амстор" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 40/237. Розгляд справи призначено на 22.06.2009 року о 11 год. 00 хв.
Розпорядженням від 19.06.2009 року № 01-23/1/2 Голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.
В судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про припинення провадження у справі, в якому останній просить суд на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі, оскільки 18.03.2009 року сторонами у справі було укладено договір про внесення змін до договору №З1-025/П від 30.10.2006 року, відповідно до якого спірний договір припинив свою дію 10.04.2009 року, тому відсутній предмет спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи товариство з обмеженою відповідальністю "Амстор" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» про розірвання договору оренди нерухомого майна №З1-025/П від 30.10.2006 року.
Між товариством з обмеженою відповідальністю «Амстор» та товариством з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка» 30.10.2006 року було укладено договір оренди нерухомого майна № 31-025/П, на підставі якого відповідач отримав в оренду нежитлове приміщення суспільно-торговельного центру, розташованого за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, загальною площею 2222,37 кв.м. для розташування торгівельних площ, складських приміщень та розміщення персоналу з метою здійснення торгівельної діяльності.
Відповідно до пункту 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормами законодавства, зокрема, п. 2 статті 180 Господарського кодексу України, також передбачається, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних мов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, і також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як встановлено ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
За приписом ч. 3 ст. 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути:
1. державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання;
2. нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення);
3. інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.
Отже, сутність індексації полягає в підтриманні належного рівня орендної плати в умовах зростання цін.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно зазначено апелянтом в апеляційній скарзі про те, що сторони в договорі передбачили ставку орендної плати у доларовому еквіваленті, тобто індексація орендної плати передбачена у вигляді встановлення залежності орендної плати від курсу долару. Оскільки при переданні майна в оренду право власності не переходить, власник вправі нараховувати чи не нараховувати індексацію вартості об'єкту оренди.
При цьому, предметом договору не є державне або комунальне майно, жодна з сторін не належить до державного сектору економіки. Отже, розмір орендної плати не залежить від вартості об'єкта оренди, а тому на права та обов'язки сторін не зачіпаються індексацією орендної плати, і сторони не мають підстав визначати та нараховувати індекс інфляції та встановлювати при укладенні договору відповідний порядок індексацій вартості об'єкта.
Договір містить експлікацію розташування об'єкта оренди, про що свідчить складений сторонами акт приймання-передачі об'єкту оренди, даний об'єкт оренди оглянутий сторонами, користування об'єктом як вбачається з матеріалів справи триває з жовтня 2006 року і триває станом на дату прийняття рішення судом першої інстанції, спорів між сторонами щодо використання орендарем майна без належних правових підстав не виникало. Таким чином, сторони погодили і визначили індивідуальні ознаки майна. Отже висновок суду першої інстанції з приводу того, що договір оренди № З1-025/П від 30.10.2006 року є неукладеним є безпідставним та необґрунтованим і відповідно не підтримується колегією суддів Київського апеляційного господарського суду.
Представниками позивача та відповідача подані клопотання про припинення провадження у справі, в якому останні просять суд на підставі п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі. Як вбачається поданого клопотання 18.03.2009 року сторонами у справі було укладено договір про внесення змін до договору № З1-025/П від 30.10.2006 року, відповідно до якого спірний договір припинив свою дію 10.04.2009 року.
Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору;
З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо визнання спірного договору неукладеним та у зв’язку з тим, що сторонами у даній справі надано суду докази щодо відсутності предмету спору, а саме договір про внесення змін до договору № З1-025/П від 30.10.2006 року, відповідно до якого спірний договір припинив свою дію 10.04.2009 року, то колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року слід скасувати, а провадження у справі припинити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 80, 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду м. Києва від 10.03.2009 року у справі № 40/237 скасувати, а провадження у справі припинити.
2. Матеріали справи № 40/237 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
25.06.09 (відправлено)