КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.06.2009                                                                                           № 6/48

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Студенця  В.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Цурка Н.О.

 від відповідача -Ханько Б.Г., Верниба В.А.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.02.2009

 у справі № 6/48 (суддя  

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 до                                                   ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 12695507,27 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 До господарського суду міста Києва звернулася з позовом акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» до відкритого акціонерного товариства «Київводоканал» про стягнення 10 105 719,16 грн. за договором № 1 від 29.12.1990 року, а саме: 8 998 537,20 грн. основного боргу, 449 926,86 грн. штрафу, 580 530,91 грн. інфляційних, трьох процентів річних в розмірі 76 724,19 грн. Крім того, сторона просить покласти на відповідача судові витрати (25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

          Ухвалою суду від 21.01.2008 року було порушено провадження у справі № 6/48.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (далі ВАТ «АК «Київводоканал») на користь акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” ( далі АЕК «Київенерго») 11840964,27 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 150000,00 грн. штрафу, 391962,38 грн. трьох відсотків річних, 24891,54 грн. державного мита та 115,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження в частині стягнення 9652,18 грн. припинено. В іншій частині позову відмовлено.

          Рішення суду мотивоване доведеністю з боку позивача виконання умов договору а відповідачем у свою чергу умови договору не виконано в повному обсязі, оскільки відповідачем частково здійснено оплату за поставлену згідно договору електроенергію за період березень-листопад 2007 року в розмірі 21689652,84 грн.

          Посилаючись на п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу судом припинено провадження в частині стягнення основного боргу в розмірі 9652,65 грн., оскільки під час розгляду справи відповідачем було погашено основний борг в даному розмірі.

          Також, відповідачем обсяг використаної електроенергії розмір надходжень коштів за використану електроенергію не спростовано.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          ВАТ «АК «Київводоканал» не погоджується з прийнятим по справі рішенням господарського суду м. Києва з мотивів неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права в частині стягнення основного боргу.

ВАТ «АК «Київводоканал» вважає незаконним стягнення боргу на підставі договору, який суперечить вимогам чинного законодавства. Так, останній укладено між іншими організаціями, які на час укладання договору мали ознаки юридичної особи відповідно до законодавства СРСР, сторони договору керувались Правилами користування електричної енергії Міністерства енергетики та електрифікації СРСР, які затверджено Наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР № 310 від 06.12.1981 року (далі Правила) та втратили чинність.

Розрахунок суми боргу, долучений до позовної заяви є необгрунтованим, так як він не містить посилань на тарифи прейскуранту, які використовувались для нарахування суми боргу та штрафу, який також протирічить чинному законодавству.

Безпідставним з цих же причин є стягнення 5% штрафу (п. 5.5 договору) та нарахованих позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення й трьох процентів річних від простроченої суми.

Проте, судом на зазначені вимоги норм матеріального права уваги не звернуто та необгрунтовано прийнято рішення лише умовами підписаних сторонами додатків до договорів, які є підставою позовних вимог, не з'ясувавши обставин пов'язаних з узгодженням сторонами цих додатків, і не навівши цим обставинам правової оцінки.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року апеляційну скаргу ВАТ „АК "Київводоканал" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 6/48. Розгляд справи призначено на 01.06.2009 року о 11 год. 00 хв.

          Розпорядженням від 29.05.2009 року № 01-23/1/2 в.о. голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2009 року розгляд справи відкладено на 22.06.2009 року о 09 год. 40 хв.

          На адресу Київського апеляційного господарського суду 19.06.2009 року від представника відповідача надійшло уточнення до апеляційної скарги, в яких останній зазначає, що ВАТ «АК «Київводоканал» зроблено контррозрахунок суми заборгованості з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних за вказаний позивачем період, згідно якого сума основного боргу складає 4580030,37 грн., інфляційна складова 3096326,85 грн. та 3% річних відповідно 385639,67 грн.

          В судовому засіданні 22.06.2009 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якій зазначає наступне.

Відповідно п. 1 Порядку визначення класів позивачів затвердженого Постановою НКРЕ від 13.08.1998 року №1052 (із змінами та доповненнями, внесеними постановою НКРЕ від 15.12.2004 року №1217) який обов'язковий для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладенні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.

Тобто у даному випадку відмова будь-якої із сторін договору застосовувати це нормативний акт матиме ознаки правопорушення, що є підставою для притягнення винної сторони до відповідальності, передбаченої законодавством.

Згідно з п. 3.2 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги, до 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію від постачальника електричної енергії в точці продажу електричної енергії із ступенем напруги нижче 27,5 кВ.

Між АК «Київенерго» та ВАТ «АК «Київводоканал» у лютому-квітні 2008 підписано акти розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, згідно з якими встановлюється межа розділу обладнання та споруди, та які є додатками до договорів про постачання електричної енергії, укладеними між сторонами. Актами встановлено, що ВАТ «АК «Київводоканал» отримує електричну енергію на 3 класі напруги, що згідно з Порядком визначення класів споживачів відносить до 2 класу тарифної групи.

Тому для оплати електричної енергії споживачами, які відносяться вказаних вище ознак до 2 класу напруги мають застосовуватися відповідні тарифи згідно з постановами НКРЕ з цих питань.

Слід також зауважити, що при застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів, до яких відносяться й тарифи на електричну енергію, здійснюється державний контроль спеціально уповноваженими органами. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Крім того, відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

У даному випадку неправильне застосування тарифів також призведе до грубого порушення податкового законодавства, оскільки невірно (занижено) буде визначено вартість поставленого товару та податкові зобов'язання платника податків.

З огляду на викладене не вбачається законних підстав у застосуванні інших тарифів, ніж ті, які відповідають тарифам для споживачів 2 класу напруги.

При розрахунку вартості спожитої електричної енергії застосовуються тарифи, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України щомісячно для певних класів напруги.

Середньорозрахований тариф, який вживається позивачем у актах прийому-передачі товарної продукції є лише домовленістю сторін стосовно форми та змісту акту прийому-передачі товарної продукції.

Середньорозрахований тариф визначається діленням нарахованої суми без ПДВ, (визначеної на підставі поданого відповідачем звіту за використану електричну енергію з застосуванням тарифу для відповідного класу напруги по кожній точці обліку окремо встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України на кількість кВт год. та округлюється до чотирьох знаків після коми.

При дослідженні акту прийому - передачі товарної продукції за весь період заявлений у позовних вимогах, можна зробити висновок, що поняття середньорозрахований тариф не виходить за межі встановленого НКРЕ розміру тарифу.

Також, Згідно п. 4 Додатку 2 Г до договору відповідач зобов'язаний щомісяця направляти свого представника до позивача для надання звіту про використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період, а також - для надання акту звіряння за попередній період. На основі поданого звіту про обсяги спожитої електричної енергії відповідачу виписується рахунок.

П. 5 додатку 2 Г до Договору зобов'язує відповідача провести остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Відповідач щомісячно, самостійно отримував розрахункові документи, які видавалися на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати надання звіту та дати отримання рахунку на сплату (рахунок-фактура).

В судовому засіданні представник ВАТ „АК „Київводоканал” заявив усне клопотання про виклик експерта. Колегія суддів не вважає за необхідне викликати експерта враховуючи наявність у справі висновку № 8382 від 11.12.2008 року.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.12.1990 року між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО «Київенерго», правонаступником якого є позивач, та підприємством по експлуатації артезіанських свердловин та насосних водопровідних станцій, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № 1 на користування електричною енергією (далі - договір).

Відповідно до умов договору позивач зобов'язався відпустити відповідачу електричну енергію, а відповідач зобов'язався оплачувати надану електричну енергію своєчасно та в повному обсязі на умовах, зазначених в договорі.

Згідно з п. 17 договору останній укладається строком до 31.12.1991 року, вступає в силу з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не надійде заява однієї зі сторін про відмову від договору або про його перегляд.

Пунктом 7 договору встановлено, що розрахунки за електроенергію здійснюються платіжними вимогами, шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку абонента та встановлено строки для такого списання згідно платіжних вимог.

17.08.2004 року було укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої п. 7 договору було вилучено та встановлено наступний порядок розрахунків відповідно до додатку 2 Г: споживач здійснює поточну оплату вартості обсягу електричної енергії плановими платежами, а саме до 7, до 14, до 21 та до 28 числа поточного розрахункового періоду. Остаточний розрахунок здійснюється споживачем до 1 числа місяця наступного за звітним, на підставі обсягів фактично спожитої електричної енергії у поточному розрахунковому періоді (п. 5 додатку 2 Г до договору).

Розрахунок заборгованості відповідача було здійснено з урахуванням висновку         № 8382 судово-бухгалтерської експертизи від 11.12.2008 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

Так, позивач на виконання умов договору за період з 01.03.2007 року по         01.12.2007 року (включно) відпустив відповідачеві електричну енергію в кількості               72 423 833,79 кВт/год (копії звітів про використану електричну енергію - у матеріалах справи) вартістю 30682253,44 грн., що підтверджується актами приймання передачі товарної продукції за період з 01.03.2007 року по 31.11.2007 року, завіреними печатками.

У свою чергу, відповідач частково здійснив оплату електричну енергію за період березень-листопад 2007 року на суму 21 689 652,84 грн.

Відповідно до п. 5 додатку 2 Г договору відповідач зобов'язаний був провести розрахунок з позивачем не пізніше 1 числа місяця наступного за звітним.

Позивачем направлено відповідачу лист-вимогу № Д07/610 з вимогою сплатити борг в сумі 14 781 227,42 грн..

Позивачем щомісячно надавались відповідачу рахунки-фактури з вимогою провести оплату за договірну величину споживання електричної енергії за наступний місяць. Крім того, в кінці місяця позивачем складались акти звірки взаєморозрахунків за спожиту електроенергію та надавались відповідачу.

Як випливає з матеріалів справи, на момент подання позову заборгованість відповідача становила 8 992 600,60 грн.

Відповідно до пункту 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У зв’язку з тим, що відповідачем було погашено борг у розмірі 9 652,65 грн., судом підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 652,65 гри. припинено.

Відповідно до пункту 5.5 договору абонент (відповідач) за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії, повну або часткову відмову від оплати сплачує енергопостачальній організації (позивачу) 5% суми, оплату якої затримано.

Боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, що передбачено ст. 625 Цивільного кодексу України.

          Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов"язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Перевіривши зроблені судом першої інстанції розрахунки та відповідності висновків викладених в рішенні вимогам законодавства та матеріалам справи, колегія суддів підтримує викладені судом першої інстанції висновки щодо правомірності та обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог та припинення провадження у справі в частині стягнення 9652,65 грн. та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі з'ясував обставини, що мають значення для справи та вірно застосував норми матеріального та процесуального права в частині стягнення основного боргу.

          При правонаступництві до правонаступників переходять права та обов’язки попередника, у зв’язку з чим правонаступники є учасниками договору в силу правонаступництва. Тарифи на електричну енергію, відповідно до законодавства України, встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, а тому вартість електричної енергії за договором регулюється адміністративним актом центрального органу виконавчої влади.

          Судом першої інстанції правомірно не враховано в рахунок оплати вартості за спожиту у спірний період електроенергію 2000000,00 грн. згідно з платіжним дорученням    № 2102 від 30.05.2007 року, 2000000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 2107 від 30.05.2007 року, 400000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 3112 від 24.07.2007 року, оскільки вказані кошти мали інше, аніж оплата за спірним договором за спірний період, призначення платежу.

          Крім того, сума в розмірі 96824,92 грн., сплачена платіжним дорученням                    № U 1171988 від 31.08.2007 року, підлягає зарахуванню в рахунок оплат частково –   83296,85 грн., оскільки призначенням платежу є оплата за січень-липень 2007 року. Кошти в розмірі 13528,07 грн. є оплатою за січень-лютий 2007 року, що не є спірним періодом, у зв’язку з чим також правомірно не врахована господарським судом м. Києва.

          Господарським судом м. Києва враховуючи специфіку діяльності відповідача, а також те, що виникнення заборгованості пов’язано з несвоєчасним перерахуванням грошових коштів мешканцями, за рахунок яких здійснюється фактичне формування фонду оплати вартості електричної енергії, обґрунтовано зменшив розмір штрафу, що підлягає стягненню, до 150000,00 грн.   

          Щодо твердження апелянта стосовно того, що відповідач при винесені рішення у справі, яке здійснювалось під фіксацією, просив у зв’язку з важким матеріальним становищем розстрочити виконання рішення, дане клопотання суддею задоволено та в залі судового засідання при оголошенні резолютивної частини рішення зазначалось, про розстрочення виконання рішення, але при отримані повного тексту рішення відповідачем не виявлено розстрочення виконання останнього, з цього приводу слід зазначити наступне.

          Колегією суддів перевірено диск звукозапису оголошення рішення, і погоджується з відповідачем про те, що суддею дійсно при оголошені рішення було розстрочено його виконання, але колегія суддів вважає, що це не є підставою для скасування даного рішення, оскільки судом можливе винесення додаткового рішення про розстрочення його виконання.

          Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

          Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року      № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно  відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року у справі № 6/48 відповідає вимогам зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”. Господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року у справі № 6/48.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованми та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.02.2009 року у справі № 6/48 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 6/48 повернути до господарського суду міста Києва.

 3.  Копію постанови направити сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.06.09 (відправлено)