ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  41/26

22.06.09

За позовом

Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз»

До	Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»

Про	стягнення 6 835 236, 34 грн. та виконання обов’язку в натурі

                                                                                              Суддя  Спичак О.М.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

від позивача:      Хорішко О.О. –дов. № 495/6-3 від 06.04.2009 року;

від відповідача : Самотохіна Н.О. –дов. № 5Д-08 від 29.12.2008 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Волиньгаз» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»про стягнення  6 835 236, 34 грн. та виконання обов’язку в натурі.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в супереч умовам укладеного між сторонами договору  не розрахувався за надані послуги з транспортування природного газу, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 5 677 998, 51 грн.

Ухвалою від 16.01.2009 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 16.02.2009 року.

В судовому засіданні 16.02.2009 року, представник позивача надав усні пояснення по суті спору та додаткові документи.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, свою правову позицію обґрунтував у відзиві на позов.

Крім того, в судовому засіданні 16.02.2009 року сторони подали суду клопотання про продовження строку вирішення спору по  справі № 41/26, яке судом задоволено.

Ухвалою суду від 16.02.2009 року розгляд справи відкладено на 26.03.2009 року.

В судовому засіданні 26.03.2009 року представник позивача надав додаткові письмові пояснення та докази по справі.

Представник відповідача надав усні заперечення на позов.

В судовому засіданні 26.03.2009 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 17.04.2009 року.

В судовому засіданні 17.04.2009 року представник позивача надав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів по справі.

Представник відповідача надав усні пояснення по справі.

В судовому засіданні 17.04.2009 року оголошено перерву до 30.04.2009 року.

В судовому засіданні 30.04.2009 року представник позивача надав суду клопотання про долучення до матеріалів справи копій поштових квитанцій на доказ надіслання відповідачу актів приймання-передачі природного газу та реєстрів.

Представник позивача надав усні заперечення щодо суті заявлених вимог.

30.04.2009 року оголошено перерву до 15.05.2009 року.

В судовому засіданні 15.05.2009 року представник позивача надав клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого просив суд стягнути з відповідача 5 677 998, 72 грн. основного боргу, 986 438, 10 грн. інфляційних втрат, 7 990, 22 грн. пені, 156 351, 66 грн. 3 % річних, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував.

Ухвалою суду від 15.05.2009 року розгляд справи відкладено на 01.06.2009 року.

В судовому засіданні 01.06.2009 року представник позивача  підтримав позовні вимоги, відповідно до яких просив суд позов задовольнити, відповідач проти задоволення позову заперечував.

01.06.2009 року в судовому засіданні оголошено перерву до 22.06.2009 року для виготовлення повного тексту рішення.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст.81-1 ГПК України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.06.2009 судом оголошено повний текст рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -  

                                                              ВСТАНОВИВ:

25 липня 2007 року між Відкритим  акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (надалі- позивач, виконавець) та Закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (надалі-відповідач, замовник)  укладено договір про надання послуг з транспортування природного газу № 55/66/Тр-07 (надалі-Договір).

Відповідно до п. 1.1 даного Договору, виконавець зобов’язувався прийняти та протранспортувати природний газ (далі-Газ) системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування  та/або користуванні виконавця, від Пунктів приймання-передачі газу-газорозподільних станцій (надалі ГРС) на магістральних трубопроводах (надалі - Пункти приймання-передачі) та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України (надалі –ПВВГ) до Пунктів призначення: газопроводів Споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об’єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" (ОДУ ДК "Укртрансгаз" споживачам, які споживають Газ з ресурсів замовника, та/або Уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник зобов'язувався відповідно до умов даного Договору оплатити надані послуги з транспортування газу.

Відносини в галузі трубопровідного транспорту регулюються Законом України “Про транспорт”, Законом України “Про трубопровідний транспорт” та іншими актами законодавства України.

У відповідності до статті 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт” господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.

Згідно ст.ст. 908, 909 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що умови Договору № 55/66/Тр-07  від 25.07.2007р. свідчать, що за своєю правовою природою договір є договором перевезення.

П.п. 2.2, 2.3 Договору, підставою для визнання обсягу транспортування газу в кожному місяці є підтвердження (доведення до Виконавця) Об'єднаним диспетчерським управлінням ДК "Укртрансгаз" (ОДУ ДК "Укртрансгаз") обсягів газу з ресурсів замовника призначених для транспортування до Споживачів.  

Підтвердження ОДУ ДК "Укртрансгаз", доведене до виконавця у встановленому для цього порядку, є підтвердженням прийняття виконавцем об’ємів газу для його транспортування.

Замовник передає природний газ виконавцю через ДК "Укртрансгаз" НАК "Нафтогаз України", який є виконавцем зобов’язань замовника щодо технічної передачі природного газу виконавцю за цим Договором, на  ГРС, підпорядкованих ДК "Укртрансгаз" або газовидобувних підприємств, а виконавець приймає газ в обсягах, зазначених в п. 2.1 даного Договору та здійснює його транспортування по системі газопроводів, де передає газ споживачам на комерційних вузлах обліку (вхідній запірній (відключаючій) арматурі газопроводів, що перебувають в зоні обслуговування або на балансі цих споживачів)).

Технічне приймання-передача природного газу від ДК "Укртрансгаз" до виконавця здійснюється в загальному потоці природного газу. Завірену належним чином копію технічного акту приймання-передачі природного газу за місяць, який складається і підписується уповноваженим представниками ДК "Укртрансгаз" і виконавця, виконавець щомісячно направляє замовнику в день його підписання, але не пізніше ніж 10 числа місяця, наступного за звітним.

Фактична кількість транспортованого газу визначається контрольно-вимірювальними приладами споживачів, відповідно до технічних угод укладених між виконавцем та споживачами (п. 2.7 Договору).

Як встановлено п. 3.7 Договору, виконавець зобов’язаний здійснити транспортування належного замовнику газу таким чином, щоб обсяг газу, який споживачі отримали у пунктах призначення протягом місяця, у якому фактично надаються послуги з транспортування  газу, дорівнював обсягу газу, отриманого виконавцем відповідно до підтвердження ОДУ ДК "Укртрансгаз"у пунктах приймання-передачі протягом цього ж місяця.

Порядок оформлення та здачі –прийомки послуг з транспортування газу сторони обумовили розділом 4 Договору. З огляду положень якого, надання послуг з транспортування газу оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки послуг з транспортування газу, надалі-Акт.

Надання послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення оформлюється замовником і виконавцем шляхом складання акту здачі-прийомки  послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення.

Сторони зобов'язуються підписати Акти, зазначені в п. 4.1 та п. 4.2 даного Договору, за місяць, у якому фактично виконавець надав замовникові послуги з транспортування природного газу і послуги з технічного приймання-передачі газу в Пунктах Приймання-передачі та пунктах призначення, до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично надавались послуги.

Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та Акт здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах Приймання-передачі та Пунктах призначення, складаються виконавцем на підставі Реєстру фактично про транспортованих об'ємів природного газу   у відповідному місяці (надалі-Реєстр).

Крім того, в розділі-4 Договору, зазначено, що Акти  здачі-приймання газу та/або інші письмові документи, погоджені виконавцем, які підтверджують передачу споживачам об’ємів природного газу  з ресурсів замовника у місяці, за який складається реєстр.

Обсяг наданих послуг з транспортування природного газу та послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах Приймання-передачі та Пунктах призначення; які виконавець надав замовнику у місяці, за який складаються акти, визначаються у таких Актах як сума обсягів природного газу з ресурсів замовника у метрах кубічних, які були прийнятті у Пунктах приймання-передачі, протранспортовані споживачам і передані їм в Пунктах призначення згідно з актами здачі-приймання газу та/або іншими письмовими документами, погодженими виконавцем, які підтверджують факт передачі природного газу споживачу з ресурсів замовника у місяці, за який складається Реєстр фактично про транспортованого об’ємів природного газу у відповідному місяці та Акті.

Тарифи на послуги з транспортування газу та ціну Договору, сторони передбачили розділом 5 Договору.

Відповідно до. п.п. 5.1,  5.3 Договору, тарифи на транспортування 1000 куб.м газу розподільчими газопроводами виконавця становлять 102, 60  грн. в т.ч. ПДВ.

За надання послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах Приймання –передачі та Пунктах призначення замовник сплачує на користь виконавця винагороду в розмірі 0, 06 грн., в т.ч. ПДВ за кожну 1000 куб.м прийнятого Пунктах приймання-передачі та переданого в Пунктах призначення споживачам газу з ресурсів замовника.

Порядок розрахунків сторони обумовили розділом -6, в силу положень якого, вартість наданих виконавцем замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в пункті 4.1 Договору.

Вартість наданих виконавцем замовнику послуг з технічного приймання-передачі газу в пунктах приймання-передачі та Пунктах призначення у звітному місяці визначається на підставі Акту, зазначеного в пункті 4.2 даного Договору (п. 6.1 Договору).

Замовник здійснює попередню оплату за даним Договором на підставі рахунків –фактур, виставлених виконавцем замовнику а наступному порядку:

-          до 5 числа місяця наданих послуг –40 % від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу за звітний місяць;

-          до 10 числа місяця наданих послух –40 % від вартості планового обсягу послуг з транспортування газу на звітний місяць.

Виконавець виставляє замовнику рахунки-фактури на оплату послуг виходячи з планового обсягу, доведеного у встановленому порядку до виконавця через ОДУ ДК "Укртрансгаз", транспортування 1000 куб.м. газу розподільчими газопроводами, вказаного п. 5.1 даного Договору та окремим рядком розміру винагороди, зазначеного у 5.3 даного Договору.

Остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків-фактур, виставлених виконавцем замовнику на підставі актів зазначених в пунктах 4.1 та 4.2 Договору, до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Як вбачається з наданих на запит суду ДК «Укртрансгаз»актів здачі- прийомки послуг з транспортування газу та актів коригування, позивач на виконання умов Договору за період з жовтня по грудень 2007 року протранспортував відповідачу 55 308, 775 тис. м. куб природного газу на загальну суму 5 677 998, 84 грн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору надання послуг з транспортування газу щомісячно оформляється замовником і виконавцем шляхом складання актів здачі –прийомки послуг з транспортування газу, а також акта здачі –прийомки послуг з технічного приймання - передачі газу в пунктах приймання-передачі та в пунктах призначення.  

В силу положень п. 4.4 Договору, Акт здачі-прийомки послуг з транспортування газу та Акт здачі-прийомки послуг з технічного приймання-передачі газу в Пунктах Приймання-передачі та Пунктах призначення, складаються виконавцем на підставі Реєстру фактично про транспортованих об'ємів природного газу   у відповідному місяці (надалі-Реєстр).

Згідно до п. 4.3 Договору, сторони зобов’язані підписати вищезазначені акти до п’ятого числа місяця, наступного за місяцем, у якому фактично подавались послуги.

Як свідчать матеріали справи, позивача на виконання умов Договору на підставі Реєстрів фактично протранспортованих об’ємів природного газу у відповідному місяці, підписав та надіслав відповідачу акти здачі –приймання послуг з технічного приймання-передачі та транспортування природного газу по Договору  за період з жовтня по грудень 2007 року (належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи), що підтверджується поштовими квитанціями за кожний місяць спірного періоду, які містяться в матеріалах справи.

Однак відповідач підписані та направлені позивачем акти не підписав та не повернув, вартість наданих послуг не оплатив, обґрунтованих пояснень з цього приводу не надав.

З метою досудового врегулювання спору 28.02.2008 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги, що підтверджується фіскальним чеком № 6970 від 28.02.2008 року (долучений до матеріалів справи), однак зазначена вимога залишена позивачем без задоволення та належного реагування.

Таким чином станом на день розгляду справи в суді відповідач зазначені акти протягом обумовленого Договором строку не підписав, суму боргу за протранспортований газ не сплатив, жодних обґрунтованих заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм,  господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 5 677 998, 72 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.8 Договору встановлено, що у випадку не проведення у встановлені Договором строки розрахунків Виконавець має право стягнути із Замовника пеню в розмірі 0,5 відсотків від вартості неоплачених послуг з транспортування газу у відповідному місяці поставки за кожен день прострочення виконання зобов’язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, протягом якого відбувалась затримка виконання зобов’язання.

Позивач згідно до наданих уточнень нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7990, 22 грн. за період з грудня 2007 року по травень 2008 року.

Відповідно до п. 6.2  Договору, остаточний розрахунок здійснюється на підставі рахунків –фактур, виставлених виконавцем замовнику на підставі Актів зазначених в пунктах 4.1 та 4.2 Договору, до 15 числа місяця наступного за звітним.

Позивач на вимогу ухвали суду  доказів виставлення та самих рахунків-фактур не надав, натомість в матеріалах справи міститься вимога позивача від 26.02.2008 року, яка була направлена відповідачу 28.02.2008 року.

Господарський суд дослідивши розрахунок пені, встановив, що позивач невірно визначив періоди прострочення відповідачем, так як рахунки - фактури відповідачу не направлялись, а вимога про оплату боргу була направлена лише 28.02.2008 року, а тому з урахуванням направленої вимоги, нормативу поштового обігу по Україні (7 днів) та п. 6.2. Договору, прострочення по сплаті боргу розпочалось з 07.03.2008 року .

Здійснивши перерахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ з урахуванням встановленої дати прострочення, господарський суд прийшов до висновку, що розмір пені визначений судом перевищує заявлений позивачем до стягнення, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню повністю на суму 7 990, 22 грн. в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача відповідно до останніх уточнень 3% річних в сумі 156 351, 66 грн. за період з листопада 2007 року по листопад 2008 року та 986 438, 10 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року.

Здійснивши перерахунок нарахованих інфляційних втрат та 3 відсотків річних з урахуванням встановленої судом дати прострочення, господарський суд приходить до висновку, що  позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, зокрема  інфляційні втрати підлягають до стягнення в сумі   664325, 82 грн. за період з 07.03.2008 року по 31.10.2008 року та 3 % річних в сумі 125538, 21 грн. за період з 07.03.2008 року по 30.11.2008 року розрахунок яких здійснено в межах розрахунку позивача.

Крім того, позивач просить зобов’язати відповідача виконати обов’язок в натурі щодо прийняття обсягів фактично протранспортованого природного газу та підписати акти приймання-передачі газу за період з жовтня по грудень 2007 року.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд приходить до висновку, що провадження по справі в цій частині позовних вимог  підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин,  а  також  інші  справи, віднесені законом до їх підсудності.

Згідно з частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Господарського процесуального кодексу України, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 цього Кодексу передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Таким чином, серед переліку наведених статей відсутній такий спосіб захисту права як зобов’язання підписати акти прийому-передачі.

Суд зазначає, що предметом позову є матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, підписання актів приймання-передачі товару. З ними закон не пов’язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов’язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які відносяться до підстав позову.  Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Акти приймання-передачі за даними договором є підтвердженням наявності чи відсутності фактів передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету, що є лише доказом, а не окремим обов’язком щодо виконання сторонами договірних зобов’язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб’єкта господарювання підписати чи надати акт, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ по справі № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ по справі № 6/517 від 03.10.2007 року та постановами ВСУ від 16.09.2008 року по справі № 6/554-35/357 та від 30.09.2008 року по справі № 42/388).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32,  33, 34, 44, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

       1. Позов задовольнити частково.

       2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»( 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 34003224) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (43000, м. Луцьк, вул. І. Франка, 12, код ЄДРПОУ 03339459) 5 677 998 (п’ять мільйонів шістсот сімдесят сім  тисяч дев’ятсот дев'яносто вісім) грн. 72 коп. основного боргу, 7990 (сім тисяч дев’ятсот дев’яносто) грн. 22 коп. пені, 664 325 (шістсот шістдесят чотири тисячі триста двадцять п’ять) грн. 82 коп. інфляційних втрат, 125 538 (сто двадцять п’ять тисяч п’ятсот тридцять вісім) грн. 21 коп. 3 % річних,  25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. державного мита та 111 (сто одинадцять) грн. 90 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

       3.Припинити провадження по справі в частині позовних вимог Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" до Закритого акціонерного товариства «УКРГАЗ-ЕНЕРГО»про зобов’язання виконати обов’язок в натурі щодо прийняття обсягів фактично протранспортованого природного газу позивачем та підписання актів приймання-передачі газу за період з жовтня по грудень 2007 року на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.   

       4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

       

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          

Суддя                                                                                                             Спичак О.М.