КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.06.2009 № 20/11
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
за участю секретаря
судового зсідання Терещенко Я.О.
представників сторін
- позивача: Переяславська М.В., дов.від 29.01.07 № 4-4016
- відповідача: Бодрова С.В., дов.від 30.12.08 № 101,
Гудзь В.М., дов.від 30.12.08 № 102,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
на рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009
у справі № 20/11 (суддя Палій В.В.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"
до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Укрзалізниця" (Головне комерційне управління)
про стягнення майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Відкрите акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів ” (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” (Головне комерційне управління) (далі – відповідач) про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок недостачі вантажу (часткової втрати), який був прийнятий відповідачем до перевезення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.09 у справі № 20/11 в задоволені позовних вимог відмовлено. Рішення мотивоване відсутністю вини залізниці та підстав для покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу (коксу кам’яновугільного).
Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Свої доводи заявник аргументує тим, що судом не надано правового висновку змісту комерційних актів, згідно яких вбачається вина залізниці.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.09 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження з призначенням її розгляду на 03.06.09.
В судовому засіданні 03.06.09 представником позивача надано додаткові пояснення до апеляційної скарги, де зазначено, що судом не було досліджено факту визначення ваги, крім відправника, залізницею. Про даний факт свідчить штамп залізниці в графі “Штамп станції зважування, підпис” та штамп в графі “Вага визначена залізницею”.
Представником відповідача надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він спростовує її доводи та просить оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
В судовому засіданні 03.06.09 було оголошено перерву до 17.06.09.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі та не зв’язаний доводами апеляційної скарги.
Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи скарги, відзиву, колегія суддів встановила наступне.
07.03.08 між позивачем (за текстом договору “покупець”) та компанією “Kafton Trade” (за текстом договору “продавець”) був укладений контракт купівлі-продажу № 07/08 (далі – контракт).
Згідно з п.1.1 контракту продавець поставить покупцю продукцію, асортимент, якість, кількість, ціна, строки та умови поставки якої визначені в додатках до даного контракту, які є його невід’ємною частиною, а покупець оплатить відвантажену продукцію на умовах, визначених контрактом.
Вантажовідправник продукції зазначається в додатках до контракту (п.1.2 контракту).
Відповідно до умов п. 2.3 контракту відвантаження починається після виконання покупцем умов отримання залізничною станцією вантажовідправника телеграм про підтвердження перевезення та оплати на території України, а також отримання від покупця інструкцій з оформлення залізничних накладних для безперешкодного проходження вантажу по території Російської Федерації та по території України.
Датою надходження на станцію призначення та датою переходу права власності на поставлену продукцію вважається дата штемпеля на станції Нікополь на залізничній накладній (УМВС).
Господарським судом міста Києва обґрунтовано встановлено, що на виконання умов контракту компанія “Kafton Trade” виставила позивачеві інвойси на оплату вартості коксу кам’яновугільного від 02.06.08 № 0206/5 на суму 71233,50 доларів США та від 02.06.08 № 0206/3 на суму 70726,50 доларів США (вартість однієї тонни складає 260,00 доларів США).
Позивач здійснив оплату коксу згідно умов контракту, що підтверджується платіжним дорученням (МТ103) від 20.06.08 № 3384, копія якого міститься у матеріалах справи.
В п.5.3 контракту зазначено, що продавець направляє разом з вагоном відвантаженої продукції, в т.ч. залізничну накладну СМГС – один оригінал на кожний вагон.
29.05.08 відповідно до накладної № Е0437466 ТОО “Сари-Арка Спецкокс” було відправлено на адресу позивача вагон № 65082919 з вантажем – кокс кам’яновугільний (спецкокс фракції 10-25мм) вагою 65000 кг “навалом”. У графі 45 зазначеної накладної відсутні відмітки вантажовідправника про здійснення опломбування вантажу.
31.05.08 відповідно до накладної № Е0437707 ТОО “Сари-Арка Спецкокс” було відправлено на адресу позивача вагон № 61709218 з вантажем - кокс кам’яновугільний (спецкокс фракції 10-25мм) вагою 65000 кг “навалом”.
При видачі вантажу за накладною № Е 0437466 станцією Нікополь Придніпровської залізниці здійснено зважування вагону № 65082919, за результатами якого складено комерційний акт № 049805/94. Даним актом встановлено, що при зважуванні вагону на електронних вагах покупця виявилась недостача 2800 кг коксу кам’яновугільного; в накладній рівень завантаження та маркування не зазначені; в дійсності завантаження у вагоні шапкоподібне, на рівні бортів; слідів втрати вантажу не зафіксовано; вантаж, якого не вистачає, у вагоні вміститися міг; при повторному зважуванні недостача підтвердилася.
Що стосується другого вагону № 61709218 за відправкою № Е 0437707, то 11.06.08 на станції Куп’янськ-Сортувальний Південної залізниці у даному вагоні було виявлено нестачу 9700 кг коксу кам’яновугільного, про що було складено комерційний акт № 576520/833/102 (про стан завантаження та контрольного зважування).
В комерційному акті № 576520/833/102 зафіксовано, що в вагоні завантаження нерівномірне, хвилеподібне, нижче бортів 100мм, над 4,5 люками відмічені заглиблення 1500х1000х600 мм; двері цілометалеві, люки щільно закриті, течі вантажу немає. Кінцеву недостачу встановить станція призначення при розвантаженні та протирці вагону.
На станції Нікополь Придніпровської залізниці при видачі вантажу різниці проти зазначеного комерційного акту не встановлено, про що зроблена відмітка у акті.
11.02.09 позивачем було надіслано на адресу Головного комерційного управління Укрзалізниці претензії № 553-7578/4016 та № 552-7578/4016 з вимогою про відшкодування вартості втраченого вантажу у розмірі 11637,99 грн.
Відповідач дані претензії повернув без розгляду по суті.
На території України відносини у сфері міжнародного залізничного вантажного сполучення регулюються, в т.ч. Багатосторонньою угодою (не СНД), Країни - учасниці, від 01.11.1951, "Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС)".
Згідно зі ст.9 Конституції України дана угода є частиною національного законодавства України.
Частиною 2 ст.4 ГПК України встановлено, що у випадку якщо в міжнародних договорах України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України від 03.04.93 № 246 “Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення” зазначено про приєднання Державної адміністрації залізничного транспорту України до цих угод і про необхідність залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам та вантажоодержувачам України забезпечити виконання цих угод.
Як правомірно встановлено судом першої інстанції, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та Конвенція про міжнародні залізничні перевезення “КОТІФ” передбачають обов’язковий досудовий претензійний порядок врегулювання спору.
Матеріали справи містять докази надіслання позивачем документів, необхідних для належного розгляду претензій Головним комерційним управлінням “Укрзалізниці” (відповідачем у справі).
Отже, висновок Господарського суду міста Києва про дотримання позивачем обов’язкового досудового претензійного порядку врегулювання спору є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, обставинам та матеріалам справи.
Відповідно до §§ 5, 6 ст.8 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі – Угода) договір перевезення вважається укладеним з моменту приймання станцією відправлення вантажу та накладної до перевезення. Приймання до перевезення засвідчується накладенням на накладну календарного штемпеля станції відправлення. Крім того, станція відправлення повинна проставити календарний штемпель на додаткових листах, які прикріплені до накладної у відповідності до § 12 ст.7.
Календарний штемпель має бути накладено негайно після здачі відправником всіх вантажів, перерахованих у накладній...
Після накладення штемпелю накладна є доказом укладення договору перевезення.
29.05.08 та 31.05.08 станцією Кизилжар КЗХ 676700 (Казахстан) було прийнято вантаж до перевезення, що підтверджується накладенням календарного штемпелю в графах 3 та 46 накладних.
Відповідно до § 1 ст. 22 Угоди залізниця, яка прийняла вантаж до перевезення по накладній УМВС, відповідальна за виконання договору перевезення на всьому шляху слідування вантажу до його видачі на станції призначення. Параграфом 3 цієї ж статті передбачено, що кожна наступна залізниця, яка приймає вантаж до перевезення разом з накладною, вступає тим самим в цей договір перевезення та приймає на себе зобов’язання по цьому договору.
Отже, виходячи зі змісту зазначеного параграфу, припускається відповідальність залізниці, зокрема за шкоду, що виникла внаслідок повної або часткової втрати, нестачі маси вантажу під час перевезення.
В § 1 ст.23 Угоди зазначено, що залізниця відповідальна в межах умов, які встановлені цим розділом за прострочку доставки вантажу та за шкоду, яка виникає в зв’язку з повною або частковою втратою, недостачею маси, пошкодження, псування або зниження якості вантажу по іншим причинам за час з моменту прийняття вантажу до перевезення до видачі його на станції призначення.
Як було зазначено вище, комерційним актом № 576520/833/102 зафіксовано, що в вагоні № 61709218 завантаження нерівномірне, хвилеподібне, нижче бортів 100мм, над 4,5 люками відмічені заглиблення 1500х1000х600 мм; двері цілометалеві, люки щільно закриті, течі вантажу немає.
На станції Нікополь Придніпровської залізниці при видачі вантажу різниці проти зазначеного комерційного акту не встановлено, про що зроблена відмітка у акті.
Отже, на думку колегії суддів, відповідач не довів наявності умов, передбачених § 3 ст. 23 Угоди, які звільнюють перевізника від відповідальності, тобто не довів відсутності його вини в недостачі вантажу у вагоні № 61709218 в кількості 9700 кг.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості недостачі коксу у вагоні № 61709218 на суму 9499,96 грн. В іншій частині в позові слід відмовити, оскільки матеріалами справи не доведено порушення цілісності завантаження коксу кам’яновугільного в залізничному вагоні.
З огляду на викладене вище, рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.09 у справі № 20/11 підлягає зміні.
Керуючись ст.ст.99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.09 у справі № 20/11 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
“1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України “Укрзалізниця” (Головного комерційного управління) (з розрахункового рахунку, виявленого під час виконання даної постанови) на користь Відкритого акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів” 9499,96 (дев’ять тисяч чотириста дев’яносто дев’ять) гривень 96 копійок майнової шкоди, 143,15 (сто сорок три) гривні 15 копійок витрат, пов’язаних зі сплатою державного мита, в т.ч. 47,72 грн. по апеляційній скарзі, та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити.”
2. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ відповідно до резолютивної частини даної постанови.
3. Матеріали справи № 20/11 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.
22.06.09 (відправлено)