Справа № 2-955/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2011 року Рівненський міський суд

під головуванням судді - Ковальова І.М. при секретарі - Гоменюк О.А.

З участю адвокатів - ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа без самостійних вимог на стороні позивачів ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, складеного особою не здатною розуміти значення своїх дій,-

встановив :

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та представник позивачів заявлені позовні вимоги повністю підтримали, просять суд їх задоволити та визнати заповіт складений ОСОБА_8, посвідчений 04 квітня 2006 року приватним нотаріусом ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 недійсним.

Свої позовні вимоги аргументують тим, що 08 лютого 2007 року помер ОСОБА_8 Після його смерті позивачі, як дружина та доньки спадкодавця, в установлені законом терміни звернулися до першої Рівненської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини, як спадкоємці першої черги за законом. Від державного нотаріуса їм стало відомо про те, що 04 квітня 2006 року ОСОБА_8 склав заповіт, яким все майно, належне йому на праві приватної власності, заповів ОСОБА_10. Заповіт посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_9

Вважають даний заповіт, складений на ім'я ОСОБА_10 від 3

Квітня 2006 року недійсним, оскільки ОСОБА_8 при вчиненні правочину

не усвідомлював своїх дій та не міг керувати ними, у зв'язку з тим, що протягом останніх десяти років ОСОБА_11 зловживав спиртними напоями, в зв'язку з чим страждав психічними та поведінковими розладами внаслідок такого зловживання, у зв'язку з чим, почастішали випадки не сприйняття ним дійсних подій, правильної життєвої орієнтації. Він неодноразово лікувався від алкогольної залежності та ускладнень в результаті зловживання спиртним.

На підставі викладеного, просять суд заявлені позовні вимоги задоволити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав, просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на ті обставини, що твердження позивача та представника позивачів про те, що ОСОБА_8 під час складання заповіту 04 квітня 2006 року на користь його довірительки не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, не відповідають дійсності. Заповіт складено та посвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9, яка діяла у точній відповідності до інструкції про вчинення нотаріальних дій.

Крім того, ОСОБА_8 було дотримано вимоги ст.ст.1247, 1248 ЦК України, щодо загальних вимог до форми заповіту та посвідчення заповіту нотаріусом. Нотаріусом ОСОБА_9 було особу заповідача встановлено та перевірено її дієздатність, тобто ОСОБА_8, даний факт конкретно відображено в самому заповіті. Слід відмітити, що у нотаріуса ОСОБА_9 на момент посвідчення заповіту, не виникло ніяких сумнівів щодо психічного стану здоров»я ОСОБА_8, так як у разі виникнення сумніву в дієздатності особи, нотаріус зобов'язаний відкласти вчинення нотаріальної дії до повного з»ясування даної обставини по суті.

Посилання позивача та представника позивачів на ту обставину, що ОСОБА_8 на протязі десяти років страждав психічними та поведінковими розладами внаслідок зловживання спиртними напоями не відповідають дійсності, оскільки відповідно до довідки №2050 від 25 січня 2008 року ЦПЗН встановлено, що ОСОБА_12, який проживав в м.Рівне на «Д» обліку у лікаря психіатра не перебував. Крім того, ОСОБА_8 значиться на обліках дозвільної системи ООГП Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, як власник мисливської гладко ствольної зброї, на носіння та зберігання якої мав дозвіл Я-19, виданий Рівненським МВ УМВС, термін дії якого сплив 12 січня 2010 року. Даний факт засвідчує, що ОСОБА_8 при отриманні дозволу на зберігання холодної зброї проходив медичний огляд і не був визнаний як особа, яка зловживала спиртними напоями та мала чи страждала психічними та поведінковими розладами здоров»я.

Крім того, позивач та представник позивачів, як доказ надали відомості суду про перебування на лікуванні ОСОБА_8 в медичних закладах м.Рівне в період з 1995 по 2000 роки, але дані відомості про захворювання ОСОБА_8 не пов'язані безпосередньо з розладом психічного здоров»я ОСОБА_8, хоча в своїй позовній заяві позивачі стверджують, що ніби-то ОСОБА_8 саме останні роки перед смертю страждав психічними та поведінковими розладами здоров»я внаслідок зловживання спиртними напоями. Крім того, 16 грудня 2005 року між позивачем по справі ОСОБА_3 та покійним ОСОБА_8 була заключна мирова угода по цивільній справі,заключний договір дарування ОСОБА_7Л, на користь позивача,позивачем по справі дана розписка ОСОБА_7Л про отримання коштів, що спростовує пояснення позивача та представника позивачів в тій частині, що покійний ОСОБА_8 не міг керувати своїми діями під час складання оспорюваного заповіту.

Таким чином, усі вище наведені докази засвідчують безпідставність, необґрунтованість та незаконність вимог позивачів щодо визнання недійсним заповіту, складеного особою, не здатною розуміти значення своїх дій.

З цих підстав, просить суд у задоволенні заявлених позовних вимог позивачами відмовити.

В судовому засіданні третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог ОСОБА_7 заявлені позовні вимоги позивачів повністю підтримала та підтвердила позицію позивачів.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та подані сторонами письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що 04 квітня 2006 року ОСОБА_8 склав заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9, яким заповів усе своє майно на випадок його смерті на ім»я ОСОБА_10

Дана обставина стверджується дослідженим в судовому засіданні заповітом від 04 квітня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрованим в реєстрі за №1564 з якого вбачається, що ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в м.Рівне по вул.Басівкутській, 31 на випадок свої смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде належати йому на день його смерті і на що він за законом матиме право, заповідає ОСОБА_10. Заповіт ним прочитано вголос. Зміст ст.1226, 1241 та 1307 Цивільного кодексу України йому роз»яснено.

08 лютого 2007 року ОСОБА_8 помер.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 дали показання про те, що покійного ОСОБА_8 вони знали більше, як десять років, як особу, яка зловживала

спиртними напоями,останній рік перед смертю ОСОБА_8 постійно вживав алкогольні напої. Про складання покійним заповіту їм нічого не відомо.

Показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 в тій частині, що ОСОБА_8 останній рік перед смертю постійно вживав алкогольні напої спростовуються показаннями свідків ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_9 та письмовими доказами по справі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка приватний нотаріус ОСОБА_9 суду пояснила, що померлого ОСОБА_8 вона знала як особу, яка декілька разів зверталась до неї за вчиненням нотаріальних дій. На момент посвідчення спірного заповіту, ОСОБА_8 перебував у ясній пам»яті, був дієздатним і будь-яких підозр у неї, що він не розумів чи не міг розуміти значення своїх дій, не виникало.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 дав суду показання про те, що в січні 2007 року покійний ОСОБА_8 звертався до них в Рівненську філію «ТАС» Комерційного банку за кредитом. Він спілкувався безпосередньо з ОСОБА_8, при укладенні кредитних договорів та договір застав покійний розумів значення своїх дій та керував ними, під час спілкування був тверезим.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 дала суду показання про те, що вона перебувала у трудових відносинах з покійним ОСОБА_8 Випадків, щоб ОСОБА_8 зловживав спиртними напоями вона не пригадує,вживав спиртне в міру.

З дослідженого в судовому засіданні висновку акту посмертної судово- психіатричної експертизи №305/08 від 19 листопада 2008 року, згідно ухвали Рівненського міського суду від 10 жовтня 2008 року, на обстежуваного ОСОБА_8, проведеного судово-психіатричною експертною комісією вбачається, що на підставі вивчення наданих експертам матеріалів цивільної справи, судово-психіатрична експертна комісія прийшла до висновку, що ОСОБА_8 на час укладання заповіту (04 квітня 2006 року) психічними та поведінковими розладами, недоумством тощо внаслідок вживання алкоголю не страждав і не був позбавлений здатності розуміти значення своїх дій та керувати ними.

Таким чином, посилання позивачів та представника позивачів на ті обставини, що їх чоловік та батько - ОСОБА_8 на момент укладання заповіту (04 квітня 2006 року) зловживав спиртними напоями, страждав хронічним алкоголізмом та інтоксикаційною енцефалопатією суд визнає безпідставними та такими, що повністю спростовуються вищезазначеним висновком акту посмертної судово-психіатричної експертизи №305/08 від 19 листопада 2008 року.

Також, дані твердження позивачів та представника позивачів повністю спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні членів СПЕК: судово-психіатричного експерта ІУ кваліфікаційного класу ОСОБА_20 та лікаря-психіатра II категорії ОСОБА_21, які повністю підтримали висновок акту посмертної судово-психіатричної експертизи №305/08 від 19 листопада 2008 року.

З дослідженої в судовому засіданні довідки виданої начальником Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_22 від 25 січня 2008 року за №50/13-1498 вбачається, що покійний ОСОБА_8 значився по облікам дозвільної системи СОГП Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, як власник мисливської гладко ствольної рушниці «Т03- 106» 20 кал. 1-ств. №953699, на зберігання якої мав дозвіл Я-19 виданий Рівненським МВ УМВС, терміном дії до 12 січня 2010 року.

З дослідженої в судовому засіданні мирової угоди (а.с.57) від 16 грудня 2005 року, укладеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_3, договору дарування (а.с.58) від 16 грудня 2005 року укладеного ОСОБА_23 на користь ОСОБА_3 та посвідченого приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9, розписки (а.с.59) від 16 грудня 2005 року про отримання коштів ОСОБА_3 від ОСОБА_8 з яких вбачається, що на момент укладання перерахованих угод у позивача по даній справі ОСОБА_3А, не виникало сумніву у здатності ОСОБА_8 керувати своїми діями та розуміти значення своїх дій.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, а також те, що в судовому засіданні позивач та представник позивачів заявлені позовні вимоги не довели, документальної їх не підтвердили, а надані представником відповідача докази не спростували, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити за недоведеністю вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,60,88,212,213,215,294 ЦПК України, ст.225 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа на стороні позивачів без самостійних вимог ОСОБА_7 про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_8 посвідченого 04 квітня 2006 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

головуючий: