ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"15" червня 2009 р. | справа № 5020-2/258 |
За позовом: Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості
(99033, м. Севастополь, вул.Курчатова, 7)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Строй”
(99001, м. Севастополь, вул.Брестська, 18-А)
про визнання договору підряду неукладеним
Суддя Шевчук Н.Г.
За участю представників:
позивача - П'янікін В.В., довіреність № б/н від 28.04.2009, Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості;
відповідач - Тарасова Т.О., довіреність №2 від 01.08.2007, Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт - Строй";
СУТЬ СПОРУ:
Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості (далі –позивач) звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Строй” (далі –відповідач) про визнання договору підряду № 320 від 19.05.2008 неукладеним.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме з предмету договору.
Відповідач з позовними вимогами не згоден з мотивів, викладених у відзиві на позов (том справи №1, а.с. 29-31), просить провадження у справі припинити на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 03.06.2009 представник позивача заявив клопотання про об’єднання справи № 5020-2/258 та справи № 5020-5/098 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Строй” до Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості про стягнення заборгованості за договором підряду № 320 від 19.05.2008.
Відповідно до частини другої статті 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
Суд вважає, що вимоги про визнання договору підряду неукладеним та про стягнення заборгованості за вказаним договору не є однорідними, тому справи № 5020-2/258 та № 5020-5/098 не підлягають об’єднанню.
Клопотання позивача про колегіальний розгляд справи залишене без задоволення.
Клопотання позивача про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Міністерства палива та енергетики України суд з урахуванням положень статті 27 Господарського процесуального кодексу України також залишив без задоволення у зв’язку з відсутністю обставин, які свідчили б, що рішення по справі може вплинути на права або обов’язки Міністерства палива та енергетики України щодо однієї із сторін.
Крім того, 15.06.2009 позивач подав заяву про зміну предмету позову (вх.№ 6112), просить розірвати договір підряду № 320 від 19.05.2008 через істотне порушення умов договору відповідачем.
Згідно з пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" За змістом статті 22 Господарського процесуального кодексу України зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. Отже, у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).
Оскільки у цьому випадку має місце як зміна предмету позову, так і зміна підстав позову, що суперечить приписам статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовляє у задоволенні вказаного клопотання.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд –
ВСТАНОВИВ:
19.05.2008 між Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості (Замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю „Стандарт-Строй” (Підрядник) укладений договір підряду № 320 (далі - Договір) (том справи №1, а.с. 8-13).
Відповідно до розділу 1 Договору його предметом є проведення реконструкції студентського гуртожитку № 5 (перша черга), який розташований у м. Севастополі по вул. Курчатова, 7.
Згідно з пунктом 9 Договору договірна ціна робіт визначається на підставі динамічного кошторису, складеного за результатами процедури відкритих торгів, проведених Замовником, яка є невід’ємною частиною Договору (Додаток №1), є динамічною та складає 6248220,00 грн.
Зазначений Договір був підписаний в порядку тендеру, який було проведено за таких обставин.
21.04.2009 позивач оприлюднив оголошення про проведення тендеру із закупівлі будівельних робіт у Віснику державних закупівель № 2(300), оголошення № 00407. За результатами тендеру 08.05.2008 переможцем було визнано відповідача. Затверджена та акцептована цінова пропозиція відповідача складала 6248000,00 грн.
Результати тендеру опубліковані у Віснику державних закупівель № 9 (307) від 09.06.2008, оголошення № 15840.
Термін подання тендерних пропозицій було скорочено у зв'язку з нагальною потребою в закупівлі робіт через необхідність введення в експлуатацію двох поверхів гуртожитку до 01.09.2008.
За твердженням позивача, вказаний Договір є неукладеним у зв’язку тим, що:
- при укладенні Договору сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, а саме з предмету договору;
- умови Договору не повинні відрізнятися від умов тендерної (цінової) пропозиції учасника-переможця процедури закупівлі;
- у Договорі не відображена умова тендера про необхідність введення в експлуатацію двох поверхів гуртожитку у строк до 01.09.2008.
Викладене стало підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.
Суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних законом інтересів, які передбачені Законом України "Про господарські суди".
Згідно з частиною 2 статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звертатись до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу.
Пунктом другим статті 16 Цивільного кодексу України встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Разом з тим, пункт 1 статті 13 Цивільного кодексу України встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Стаття 20 Господарського кодексу України також має перелік способів захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов'язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Вимога позивача про відсутність прав та обов’язків за договором підряду є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори про порушене право, а не встановлюють юридичні факти, у зв'язку з чим зазначена вимога задоволенню не підлягає.
Вимога про встановлення факту неукладення договору не призводить до поновлення порушених прав. Вона не може бути предметом спору самостійно розглядатися в окремій справі.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14.01.2002.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання договору підряду неукладеним не відповідає способам захисту цивільних прав, передбаченим статтею 16 Цивільного кодексу України та іншими законами України.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у задоволенні позову витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Н.Г. Шевчук
Рішення оформлено відповідно до
вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 22.06.2009
Розсилка:
1. Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості
(99033, м. Севастополь, вул.Курчатова, 7)
2. ТОВ „Стандарт-Строй”
(99001, м. Севастополь, вул.Брестська, 18-А)
3. Справа