Справа № 308/4780/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі

головуючого – судді Придачук О.А.

при секретарі – Бомбушкар В.П.

з участю представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до управління пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про скасування рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про скасування рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії, в якому просить визнати рішення УПФ України в м. Ужгороді Закарпатської області від 25.12.2014 р. про переведення з пенсії державного службовця та призначення пенсії за віком ОСОБА_4 протиправним та не чинним; зобов'язати УПФ України в м. Ужгороді Закарпатської області виплатити пенсію державного службовця ОСОБА_4 з 24.12.2014 р. в розмірі 70 % заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в сумі 201627,53 грн. в період роботи з грудня 2009 року по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Позовні вимоги мотивує тим, що 24.12.2014 р. в зв'язку з досягненням пенсійного віку звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії державного службовця згідно Закону України «Про державну службу» в розмірі 70 % суми заробітної плати.

25.12.2014 р., коли вона звернулась до УПФ України, щоб дізнатися про результати розгляду своєї заяви, спеціалістом відповідача її було усно повідомлено про те, що їй доцільніше призначити пенсію за віком, а не пенсію державного службовця, оскільки належна їй пенсія за віком становитиме 3364,16 грн. в той час, як пенсія державного службовця призначена їй в розмірі лише 3110,21 грн. Тобто, за твердженням спеціаліста УПФ України, в разі її переходу на пенсію за віком така збільшувалась на 253,95 грн. При цьому спеціалістом їй було запропоновано написати заяву про перехід на пенсію за віком. Відтак, повіривши наданим усним роз'ясненням вона підписала заяву про перехід на пенсію за віком.

Рішенням УПФ України від 25.12.2014 р. її заяву про перехід на пенсію за віком задоволено та призначено пенсію за віком з 25.12.2014 р. в розмірі 3364,16 грн.

Зазначила, що вказане рішення є протиправним та має бути визнано нечинним, оскільки таке прийнято з грубим порушенням процедури, встановленої законом, необгрунтовано (без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення) та без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а саме не повідомивши її письмово про можливість та умови переходу на інший вид пенсії. В свою чергу, повідомлену інформацію під час усної консультації вона перевірити не могла та сприйняла її неправильно.

Наслідком недотримання відповідачем встановленого порядку (способу, процедури), а саме письмового інформування застрахованої особи про умови переходу на інший вид пенсії стало помилкове підписання нею заяви про перехід з 25.12.2014 р. на пенсію за віком в розмірі 3364,16 грн., хоча така пенсія є меншою за пенсію державного службовця, що мала би бути призначена їй згідно закону в розмірі 3544,70 грн., тобто належна їй пенсія державного службовця на 180,54 грн. більша, ніж пенсія, про розмір якої їй усно повідомив спеціаліст УПФ України при наданні роз'яснень 25.12.2015 р.

Крім того, при наданні усних роз'яснень 25.12.2014 р., спеціаліст відповідача не взяв до уваги, що 20.02.2012 р. Верховний суд України виніс постанову в справі № 21- 430а11, в якій зробив правовий висновок про те, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії державного службовця, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати. Тому, такі дії відповідача суперечать приписами ч. 2 ст. 244-2 КАС України. При визначенні розміру належної їй пенсії державного службовця останній свідомо зменшивши базу заробітної плати, з якої мала обчислюватись належна їй пенсія державного службовця, в наслідок чого обрахований відповідачем розмір пенсії за віком став більшим за розмір пенсії державного службовця.

Зрозумівши, що її конституційні права на належне пенсійне забезпечення порушено, вона 20.03.2015 р. подала до УПФ України заяву про скасування рішення про переведення її з 25.12.2014 р. на пенсію за віком, як таке, що прийнято без дотримання встановленого законом порядку та порушує її права, вимагала здійснити виплату пенсії державного службовця з 24.12.2014 р. в розмірі 70 % заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в сумі 201627,53 грн. в період роботи з грудня 2009 по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак листом від 30.03.2015 р. № 1/В-34 в задоволенні її вимог відповідач відмовив.

В свою чергу, відповідач подав заперечення на позовну заяву в якому вказав, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії. Тому, підстав для скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді про переведення з пенсії державного службовця на пенсію за віком немає, так як, позивачка ОСОБА_4 особисто підписала та подала заяву про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому, при особистому зверненні ОСОБА_4В, до управління із письмовою заявою про перехід на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", дана пенсіонерка буде переведена на інший вид пенсії та отримуватиме пенсію як державний службовець.

Стосовно розрахунку суми заробітної плати, яка підлягає врахуванню при умові переходу на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", зазначив, що пенсія державному службовцю призначається в розмірі 70 відсотків сум заробітної плати державного службовця, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Структура заробітної плати державного службовця визначена статтею 33 Закону України "Про державну службу" та складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Виплати, не передбачені статтею 33 названого вище Закону, як складові оплати праці державного службовця (сума індексації заробітної плати, матеріальна допомога на оздоровлення, тощо), в розрахунок заробітку для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" не включаються. З цих, підстав просили відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Додатково пояснив, що відповідач, в порушення вимог п.11.ч.4 ст.67 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", при зверненні ОСОБА_4 в пенсійний фонд 24.12.2015 року та 25.12.2015 року із заявою про призначення пенсії , письмово не роз’яснив його довірителю про умови перерахунку пенсії, а також називаючи розрахунок розміру можливої пенсії, як державного службовця, не врахував висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові від 20.02.2012 року в справі № 21-430а11, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засідання проти задоволення позову заперечила, з підстав викладених у письмовому запереченні на позовну заяву, водночас визнала ту обставину, що позивачу письмово не роз’яснювалося про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії як того вимагає ст. 67 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а також те, що відповідачем при нарахуванні пенсії, як державного службовця, не взято до уваги вищезгадану постанову ВСУ.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, досягнувши пенсійного віку, 24 грудня 2014 року звернулась до Управлінні  Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області з заявою про призначення пенсії за віком державної служби, що стверджується наявною в матеріалах справи копією заяви від 24.12.2014 року.

В подальшому, 25 грудня 2014 року позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком, про що свідчить заява позивача від 25.12.2014 року.

20.03.2015 року ОСОБА_4 звернулась до Управлінні  Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області з листом в якому вказала, що за результатами її переведення на пенсію за віком розмір належної їй пенсії зменшився. При цьому, згідно відомостей про розмір її заробітної плати в період з грудня 2009 року по листопада 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, які подані до Пенсійного фонду страхувальником така склала 201627,53 грн. Відтак просила відповідача скасувати рішення про переведення її з 25.12.2014 року на пенсію за віком, як таке, що прийнято без дотримання встановленого законом порядку та здійснити виплату пенсії державного службовця з 24.12.2014 року в розмірі 70 % заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в сумі 201627,53 грн. в період роботи з грудня 2009 по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Водночас, згідно відповіді УПФ України в м. Ужгороді № 11/В-34 від 30.03.2015 року, останній посилаючись на ст. 33 Закону України «Про державну службу», вказав, що структура заробітної плати державного службовця включає: посадові оклади, премії, доплату за ранг, надбавки за вислугу років на державній службі та інші надбавки, а виплати, непередбачені ст. 33 Закону України «Про державну службу» як складові оплати праці державного службовця (суми індексації, матеріальна допомога та інші), в розрахунок заробітку для призначення пенсії відповідно до даного закону, не включаються. При цьому, зазначив, що перехід на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» був доцільним.

За змістом статті 37 ЗУ “Про  державну службу” № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків від сум їх заробітної плати, з якої  було  сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року №  108/95 ВР “Про оплату праці” (далі – Закон №  108/95-ВР) встановлено, що заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 цього Закону визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Частиною другою статті 33 ЗУ “Про  державну службу” передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Відповідно до вимог ч.6 ст. 33 ЗУ “Про  державну службу”  державним службовцям можуть установлюватися  надбавки  за високі досягнення у праці і виконання  особливо важливої  роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати,  а також надаватися матеріальна  допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що грошова винагорода, доплата за роботу в нічний час, вихідні та святкові дні входила до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України від 5 листопада 1991 року №  1788-XII “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон № 1788-XII) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до частини першої статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України “Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування” нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Стаття 41 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон № 1058-IV) визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин – стаття 41 Закону № 1058-IV та стаття 66 Закону № 1788.

Вказана вище правова позиція викладена  Верховним Судом  України в постанові  від 20 лютого 2012 року по справі № 21-430а11, за результатами  розгляду  заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.1 ст. 244-2 КАС України -  рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до п.11 ч.2 ст. 64 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана письмово інформувати застрахованих осіб про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії та порядок оскарження рішень виконавчих органів Пенсійного фонду.

Разом з цим, в судовому засіданні встановлено, що відповідач вищевказаних норм не виконав , про набуття права на призначення пенсії і порядок її призначення, про призначення або відмову в призначенні пенсії, її розмір, порядок виплати, а також про можливість та умови переходу на інший вид пенсії письмово не проінформував позивача, натомість спеціаліст УПФ України в м. Ужгороді в порушення ст. 64 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” обмежився лише усною консультацією, внаслідок чого позивач не мала можливості перевірити вказану інформацію та повною мірою реалізувати своє конституційне право на належне пенсійне забезпечення. Крім того запропонований спеціалістом УПФ України в м. Ужгород розрахунок розміру пенсії як державного службовця був нарахований без врахування позиції ВСУ викладеній в постанові  від 20 лютого 2012 року по справі № 21-430а11.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до переконання, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород від 25.12.2014 року про переведення з пенсії державного службовця та призначення пенсії за віком ОСОБА_4 є протиправним (нечинним).

Позовні вимоги ОСОБА_4 щодо зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород виплатити пенсію державного службовця ОСОБА_4 з 24.12.2014 р. в розмірі 70 % заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в сумі 201627,53 грн. в період роботи з грудня 2009 року по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування підлягають частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_4 з 24.12.2014 р. в розмірі 70 % суми заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в період роботи з грудня 2009 року по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, оскільки суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на відповідний орган, а вимога щодо виплати такої є передчасною.

У відповідності до ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгород Закарпатської області на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 73,08 грн.

Керуючись ст. ст.19, 22, 46, 64 Конституції України, ст. ст. 23, 41 п.11 ч.2 ст. 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.37 Закону України «Про державну службу», ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 17, 18, 158, 159, 160, 163, 185, 186 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в м. Ужгород Закарпатської області про скасування рішення суб’єкта владних повноважень та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області від 25.12.2014 року про переведення з пенсії державного службовця та призначення пенсії за віком ОСОБА_4 протиправним (нечинним).

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області здійснити перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_4 з 24.12.2014 р. в розмірі 70 % суми заробітної плати виходячи із розрахунку заробітної плати (крім посадових окладів, надбавок за ранг або кваліфікаційні класи, класний чин або спеціальні звання, вислугу років) в період роботи з грудня 2009 року по листопад 2014 року включно, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м.Ужгороді Закарпатської області на користь ОСОБА_4 понесені нею витрати на оплату судового збору в розмірі 73,08 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5