ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" лютого 2007 р. Справа № 11/3050
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ляхевич А.А.
суддів: Вечірка І.О
Зарудяної Л.О.
при секретарі Кравчук Н.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: не з'явився,
від відповідача за первісним позовом: Ромашин В.М. - довіреність №4 від 07.06.2006р.,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області
на рішення господарського суду Хмельницької області
від "18" жовтня 2006 р. у справі № 11/3050 (суддя Радченя Д.І.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", cмn. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області
про усунення перешкод в користуванні не житловим приміщенням загальною площею 51 кв.м. - на території цілісного майнового комплексу ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь, вул.Жовтнева, 12 шляхом його звільнення
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області
до Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області
про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням загальною площею 66 кв.м. на території цілісного майнового комплексу ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь, вул.Жовтнева, 12
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 18.10.2006 р.у справі №11/3050 в задоволенні первісного позову ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області до Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестиційно-виробнича компанія "Агроцукор", смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області про усунення перешкод в користуванні не житловим приміщенням загальною площею 51 кв.м. - на території цілісного майнового комплексу ВАТ"Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь, вул. Жовтнева,12 шляхом його звільнення відмовлено.
Зустрічний позов задоволено: заборонено Відкритому акціонерному товариству „Теофіпольський цукровий завод" смт. Теофіполь Хмельницької області, чинити будь-які перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю інвестиційно-виробнича компанія „Агроцукор" смт. Ямпіль Білогірського району Хмельницької області в користуванні орендованими приміщеннями за договором оренди від 25 грудня 2003 року, а саме кімнатою площею 12 кв.м., що розташована на другому поверсі адміністративного корпусу, (шоста праворуч кімната від входу на поверх, напроти кімнати під назвою „квартплата"), кімнатою площею 36 кв.м., що розташована на другому поверсі адміністративного корпусу, за приймальною голови правління ВАТ„Теофіпольський цукровий завод" (колишній кабінет цивільної оборони), кімнатою площею 18 кв.м., що розташована на другому поверсі адміністративного корпусу ВАТ„Теофіпольський цукровий завод" (вхід через приймальню голови правління ВАТ„Теофіпольський цукровий завод", напроти кабінету голови правління ВАТ„Теофіпольський цукровий завод"); стягнено з ВАТ „Теофіпольський цукровий завод" на користь ТОВ "Інвестиційно-виробнича компанія „Агроцукор" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення господарського суду як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована, зокрема, наступним:
- безпідставним є задоволення зустрічного позову щодо усунення перешкод у користуванні орендованими ТОВ "ІВК "Агроцукор" приміщеннями площею 12 кв.м, 18кв.м. та 36 кв.м., з посиланням на копію з копії договору оренди від 25.12.2003р., оскільки у вказаній копії договору, площу орендованих приміщень визначено: 30 кв.м., 12 кв.м. та 9 кв.м.;
- місцевим господарським судом безпідставно не враховано твердження скаржника про поширення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на спірні правовідносини та визнання договору оренди від 25.12.2003 р. неукладеним у зв'язку з відсутністю в ньому істотних умов, передбачених для договорів даного виду вищезазначеним Законом, оскільки згідно п.4 ст.1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" "оренда інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законодавством і договором оренди";
- судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача за первісним позовом на те, що договір оренди від 25.12.2003 р., що на нього посилається позивач за зустрічним позовом, взагалі не укладався, а прийнята судом в якості належного доказу засвідчена приватним нотаріусом Сорокою Н.А. копія з копії договору від 25.12.2003 р., викликає сумнів в її справжності. Крім того, на думку скаржника, в процесі розгляду справи судом першої інстанції безпідставно відмовлено в клопотанні ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" про призначення судової експертизи реєстру реєстрації нотаріальних дій.
В судове засідання скаржник свого представника не направив, про причини неявки в суд не повідомив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 20.11.2006 р.
Неявка представника скаржника в засідання суду не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними в матеріалах справи доказами.
Відповідач за первісним позовом - ТОВ "ІВК "Агроцукор" у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги заперечили, оскаржуване рішення вважають законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач посилається, зокрема, на наступне:
- під час розгляду справи місцевим господарським судом ТОВ "ІВК "Агроцукор" в обґрунтування своїх зустрічних позовних вимог, подано суду для огляду нотаріально посвідчену копію спірного договору оренди та долучено до матеріалів справи копію з вказаної копії договору, яка у відповідності до ст. 36 ГПК України є належним доказом. Крім того, відповідачем було надано докази відсутності оригіналу вказаного договору оренди, а саме довідку Теофіпольського РВ УМВС України в Хмельницькій області про факт крадіжки офісної техніки та документів в червні 2005 року з кабінету директора ТОВ "ІВК"Агроцукор";
- щодо невідповідності площ кімнат, які використовувались ТОВ "ІВК "Агроцукор", відповідач за первісним позовом зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ТОВ "ІВК"Агроцукор" надано угоду від 05.08.2004 р. про внесення змін до договору оренди від 25.12.2003 р., яка невід'ємною частиною основного спірного договору та в якій зазначено площу використовуваних відповідачем кімнат, що її було вказано в зустрічному позові;
- безпідставним є посилання скаржника про неукладення договору оренди від 25.12.2003 р., оскільки факт засвідчення копії договору приватним нотаріусом Теофіпольського районного нотаріального округу Сорокою Н.А. свідчить про існування оригіналу договору оренди та укладення даного договору, зважаючи на те, що відповідно до п.259 Інструкції "Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", нотаріус зобов'язаний звірити з оригіналом копію документа, вірність він яких засвідчує;
- між сторонами у справі 25.12.2003 р. було укладено договір безоплатного користування майном відповідно до норм чинного той на момент, Цивільного кодексу УРСР, а саме глави 27 ЦК УРСР. А тому, є необґрунтованим посилання скаржника на неукладеність даного договору у зв'язку з відсутністю у ньому істотних умов, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна", в ст.2 якого зазначено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.
Заслухавши пояснення представника відповідача та первісним позовом, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення господарського суду першої інстанції, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Звертаючись з позовом до суду, ВАТ „Теофіпольський цукровий завод" мотивував позов тим, що відповідач - ТОВ "ІВК "Агроцукор" незаконно використовує частину адміністративних будівель, що належать на праві власності позивачу, та стверджуючи, що жодних дозволів на таке використання відповідачу не надавалось, договорів оренди не укладалось.
Проте, в заперечення позову ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", відповідач надав копію договору оренди від 25.12.2003р., згідно якого (розділ перший), приміщення адміністративного корпусу надані йому позивачем в безоплатне користування та звернувся з зустрічною позовною заявою про заборону ВАТ „Теофіпольський цукровий завод" чинити будь-які перешкоди ТОВ ІВК „Агроцукор" в користуванні орендованими приміщеннями за договором оренди 25.12.2003 р. з зазначенням місця розташування орендованих кімнат.
Так, в матеріалах справи наявна копія з засвідченої нотаріально копії договору оренди від 25 грудня 2003 року (а.с.54). Нотаріально засвідчену копію з копії договору оренди оглянуто колегією суддів.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 01.08.2006р. зустрічний позов об'єднано з первісним позовом для розгляду про суті.
Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних права та обов'язків зокрема є договори правочини (пункт 1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу УРСР, цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають, в т.ч. з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як передбачено пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.12.2003р. між сторонами у справі укладено договір, відповідно до умов якого, ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", зазначений як орендодавець, передав орендарю - ТОВ "ІВК "Агроцукор" в безоплатне тимчасове користування нежитлові приміщення площею 30 кв.м., 12 кв.м. та 9 кв.м., що знаходяться на другому поверсі адміністративної будівлі ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", за адресою: смт. Теофіполь Хмельницької області, вул.Жовтнева,12, строком на 10 років, для розміщення ділового офісу.
Пунктом 3.3 вказаного договору сторони встановили, що факт підписання договору свідчить про фактичну передачу приміщень, що передаються в оренду.
В матеріалах справи наявна також угода від 05.08.2004 р. про внесення змін до договору оренди від 25.12.2003 р. (а.с. 42), якою сторони погодили внесення змін до вищезазначеного договору оренди, зазначивши, що предметом оренди за даним договором є три кімнати на другому поверсі адміністративного корпусу ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" площею 36 кв.м., 18 кв.м. та 12 кв.м., а також вказавши, що дана угода є невід'ємною частиною договору оренди від 25.12.2003 р.
У відповідності до ст.793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (її окремої частини) строком на рік і більше, підлягає нотаріальному посвідченню. Однак, як зазначено вище, договір від 25.12.2003 р. укладений ще до набрання чинності Цивільним кодексом України, тому його нотаріальне посвідчення не було обов'язковим.
Щодо посилань скаржника про те, що надана копія договору оренди є неналежним доказом у справі, судова колегія вважає таке твердження безпідставним з урахуванням приписів ст.36 ГПК України, якою передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; оригінали документів подаються, коли обставини відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
При цьому, наявна в матеріалах справи довідка СВ Теофіпольського РВ УМВС України №3539 від 17.07.2006 р. (а.с.30), свідчить про факт крадіжки в червні 2005 року факт кабінету директора та головного бухгалтера ТОВ "ІВК "Агроцукор", тобто відсутність оригіналу договору оренди у відповідача за первісним позовом обґрунтована ним належним чином.
Крім того, про укладення договору оренди між сторонами у справі свідчить посвідчення нотаріусом копії даного договору, з урахуванням наступного.
Наявні в матеріалах справи письмові пояснення приватного нотаріуса Теофіпольского районного нотаріального округу Хмельницької області Сороки Надії Андріївни (а.с.82), та довідки (а.с.83,84), а також витяги з реєстрів реєстрації нотаріальних дій за 2004 р. та 2006 р. (а.с.69-76), свідчать про те, що 03.03.2004 року приватним нотаріусом Сорокою Н.А. вчинено та зареєстровано нотаріальну дію по засвідченню копії договору від 25.12.2006 року та вірність її з оригіналом; в реєстрі за 2006 рік зареєстровано засвідчення ним вірність копії з нотаріально засвідченої копії договору від 25.12.2003 року.
Зазначені дії нотаріуса відповідають приписам п. 256 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 №20/5, відповідно до якого вірність копії (фотокопії) з копії (фотокопії) документа може бути засвідчена нотаріусом, якщо вірність копії (фотокопії) засвідчена в нотаріальному порядку.
Стосовно доводів скаржника щодо відхилення судом першої інстанції клопотання про призначення судової експертизи зазначеного реєстру нотаріальних дій, слід зазначити, що судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (Інформаційний лист ВГС України від 27.11.2006 р. №01-8/2651).
В даному випадку, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено в клопотанні про призначення експертизи, оскільки, сторонами не доведено значення вказаних у клопотанні ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" порушень нотаріусом Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій чи визнання неправомірними дій нотаріуса щодо вирішення спору в даній справі.
Крім того, судова колегія вважає, що, в будь-якому випадку, порушення нотаріусом Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, не є підставою для визнання спірного договору оренди від 25.12.2003 р. неукладеним.
Безпідставним є також твердження скаржника про поширення вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на договір від 25.12.2003 р., а саме щодо відсутності в даному договорі всіх істотних умов, зокрема, розміру орендної плати, що свідчить, на думку ВАТ "Теофіпольський цукровий завод", про те, що договір є неукладеним.
Договором від 25.12.2003р. не встановлено поширення на нього зазначеного Закону, а тому підстави для застосування до спірних правовідносин дії вказаного Закону відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачене законом або договором.
У спірному договорі від 25.12.2003 р. сторонами не обумовлено припинення його дії в односторонньому порядку.
Зазначений договір, хоча і названий договором оренди, за своїм змістом є договором не оренди, а безоплатного користування, що передбачено ст. 324 ЦК УРСР, чинного на момент укладення даного договору, оскільки згідно нього приміщення будинку передані в безоплатне тимчасове володіння і користування відповідачу за первісним позовом.
Згідно ст.49 Закону України "Про власність", володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.
На час розгляду даної справи судом першої інстанції договір від 25.12.2003 р. не визнано в установленому порядку недійсним.
Згідно ч.5 ст.48 Закону України "Про власність", положення щодо захисту права власності, (у т.ч. передбачені ч.2 цієї статті - власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння) поширюються також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадковуваного володіння або на іншій підставі, передбаченій законом або договором, ця особа має право на захист свого володіння також від власника.
Аналогічне положення містить ст.396 ЦК України.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки посилання скаржника на відсутність між сторонами у справі договору оренди, що було підставою для його звернення з позовом до суду, не знайшло свого підтвердження та спростовується матеріалами справи, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ВАТ "Теофіпольський цукровий завод".
Також, зважаючи на те, що у зв'язку із дією договору оренди, ВАТ"Теофіполський цукровий завод" незаконно перешкоджає ТОВ "ІВК"Агроцукор" використовувати орендовані приміщення, суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічні вимоги ТОВ ІВК "Агроцукор" про усунення таких перешкод.
З урахуванням викладеного, рішення господарського суду Хмельницької області від 18.10.2006 р. у справі №11/3050 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Теофіпольський цукровий завод" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 18 жовтня 2006 року у справі №11/3050 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", м. Теофіполь Хмельницької області - без задоволення.
2. Справу №11/3050 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Ляхевич А.А.
судді:
Вечірко І.О
Зарудяна Л.О.
віддрук. 4 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3 - відповідачу
4 - в наряд