№1-349/09

В И Р О К

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

        15 червня 2009 року                                                          м.Житомир

                      Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

                             головуючого                    Поліщука М.Г.

                             при секретарі                   Рудницькій С.М.                

                             з участю прокурора         Гриценка С.М.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі кримінальну справу по обвинуваченню  

                    ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

                    року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3  та громадянина

                    України,з ІНФОРМАЦІЯ_4  освітою, ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовозо-

                    бов”язаного, не працюючого, проживаючого у АДРЕСА_1

                    АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні  злочину, передбаченого ст.164ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

            Згідно рішення Корольовського районного суду м.Житомира  від ІНФОРМАЦІЯ_6  року підсудний ОСОБА_1   зобов”язаний  щомісячно сплачувати на користь колишньої цивільної дружини ОСОБА_2  аліменти    на утримання неповнолітнього ОСОБА_3   в розмірі ј частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення останнім повноліття.

         Однак, підсудний ОСОБА_1   допустив умисне та злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання свого неповнолітнього ОСОБА_3 , і на протязі з ІНФОРМАЦІЯ_7  року по ІНФОРМАЦІЯ_8  року їх колишній цивільній дружині   ОСОБА_2   не перераховував, іншої будь-якої матеріальної допомоги не надавав, в результаті чого утворилась заборгованість на загальну суму ІНФОРМАЦІЯ_9  

         Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1  вину свою в вчиненні даного злочину визнав повністю і підтвердив те, що дійсно  з ІНФОРМАЦІЯ_7   року по ІНФОРМАЦІЯ_8  року колишній цивільній дружині ОСОБА_2  аліменти на утримання їх неповнолітнього сина не сплачував, що обумовлено тим, що не має роботи.  

        Крім повного визнання підсудним своєї вини у вчиненні даного злочину, його винність в цьому також підтверджується і письмовими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

        Так, з копії виконавчого листа (а.с.10)  видно те, що підсудний   ОСОБА_1  згідно рішення суду  від ІНФОРМАЦІЯ_6  зобов”язаний щомісячно сплачувати потерпілій ОСОБА_2  на утримання неповнолітнього ОСОБА_3  аліменти в розмірі ј частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення останнім повноліття.

          Із подання державного виконавця (а.с.9) видно те, що підсудний ОСОБА_1  дійсно ухиляється від сплати цих аліментів.

        Згідно довідки-розрахунку (а.с.13), розмір заборгованості по аліментам підсудного перед потерпілою   станом на ІНФОРМАЦІЯ_8  року становить ІНФОРМАЦІЯ_9

        Оцінивши зазначені докази в їх сукупності суд приходить до висновку про доведеність вини підсудного ОСОБА_1  в умисному злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання неповнолітньої доньки на користь потерпілої   ОСОБА_2   і ці його умисні дії кваліфікує за ст.164ч.1 КК України.

         Обираючи підсудному вид та міру покарання суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного  ним  злочину, особу самого підсудного та обставини, що пом”якшують та обтяжують його відповідальність.

         Так, обтяжуючих відповідальність підсудного обставин судом не встановлено.

         В якості пом”якшуючої його відповідальність  обставини суд визнає те, що в судовому засіданні він щиро розкаявся у скоєному та сприяв органу досудового слідства і суду у встановленні істини по справі.

         Крім того, обираючи вид та міру покарання підсудному суд також враховує і те, що він  вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, скоєний ним злочин не відноситься до категорії тяжких і тяжких наслідків по справі від його дій не настало, в зв”язку з чим приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання його можливе без ізоляції його від суспільства.

Керуючись ст.323, 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

           Визнати ОСОБА_1   винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164ч.1 КК України, та обрати йому за цим Законом міру покарання  у вигляді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.

           Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у відношенні    засудженого ОСОБА_1   залишити попередню – підписку про невиїзд.    

     

            Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області  через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі 15 діб  починаючи з моменту його проголошення.

Суддя                                      М.Г.Поліщук