Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
30 березня 2012 р. № 2а- 16267/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого –Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання –Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача та третьої особи - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області
третя особа ОСОБА_3
про визнання дій неправомірними,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, третя особа ОСОБА_3, в якому просить суд:
- визнати дії відповідача з проведення арешту, опису, вилучення та передачі на зберігання належного на праві спільної сумісної власності позивачу - ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_3 автомобіля марки ВАЗ, моделі - 2106, типу легковий седан-В, 1977 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 21060107292, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключів від та реєстраційних документів на вказаний вище автомобіль в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-442, виданого 12 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10081,0 грн., номер виконавчого провадження згідно ЄДРВП: 20668873 - неправомірними;
- зобов'язати відповідача повернути позивачу - ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ, моделі - 2106, типу легковий седан-В, 1977 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 21060107292, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключі від та реєстраційні документи на вказаний вище автомобіль.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суд від 30 березня 2012 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог про зобов'язання Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області повернути ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ, моделі - 2106, типу легковий седан-В, 1977 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 21060107292, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключі від та реєстраційні документи на вказаний автомобіль
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем було звернуто стягнення на майно (частку автомобіля), належне позивачу, який не є боржником за виконавчим документом (виконавчим листом № 2-442, виданим 29 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області), та без визначення судом частки майна позивача в автомобілі, яким позивач володіє спільно з третьою особою, що є протиправним з огляду положення чинного законодавства України.
Представник позивача та третьої особи в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.
Представник відповідача до суду не прибув, причини неявки не повідомив, правову позицію щодо заявлених позовних вимог, клопотань про відкладення розгляду справи або її розгляд за своєї відсутності не надав, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
Суд звертає увагу на те, що в ухвалі про відкриття провадження по даній справі та в листі-запиті, адресованого на адресу суб’єкта владних повноважень (відповідача) було запропоновано Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області надати до суду копії всіх документів, що стосуються предмету позову, однак відповідач не надав до суду ніяких документів та заперечень.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області знаходься виконавчий лист № 2-442, виданий 29 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 (третьої особи) на користь ОСОБА_4 10081,0 грн., за номером виконавчого провадження 20668873.
Починаючи з 26 липня 1986 року по теперішній час позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії ІП-ВЛ № 253849, виданим 26.07.1986 р. виконавчим комітетом Мереф"янської міської ради народних депутатів Харківського району Харківської області, актовий запис № 136.
За договором купівлі-продажу № 10 від 23 січня 1998 року ОСОБА_3 було придбано легковий автомобіль, тип кузову - легковий седан-В, рік випуску - 1977, державний номер 69543ХА, номер двигуна НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_3, колір - сірий, зареєстрований 23.01.1998 р. згідно з свідоцтвом про реєстрацію ХАС263851, що підтверджується карткою обліку вказаного транспортного засобу Відділення РЕР № 13 ГУМВС України в Харківській області. Також встановлено, що було проведено перереєстрацію зазначеного вище автомобіля 27 листопада 2007 року у зв'язку зі зміною кольору та замінено державні номерні знаки на АХ6949ВС, що підтверджується карткою обліку вказаного транспортного засобу Відділення РЕР № 13 ГУМВС України в Харківській області.
Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх сумісною власністю.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що автомобіль ВАЗ-2106, 1977 року випуску, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, придбаний за час шлюбу позивача з третьою особою, а тому відповідно до частини 1 статті 60 Сімейного кодексу України, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З акту опису та арешту майна від 08.07.2011 року встановлено, що відповідачем в межах виконавчого провадження № 20668873, був проведений опис, накладений арешт, встановлено заборону відчуження, вилучено та передано на зберігання належний на праві спільної сумісної власності позивачу, ОСОБА_2, третій особі ОСОБА_3, автомобіль ВАЗ-2106, 1977 року випуску, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключі та реєстраційні документи на вказаний вище автомобіль.
Щодо правомірності дій відповідача з проведення арешту, опису, вилучення та передачі на зберігання належного на праві спільної сумісної власності позивачу - ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_3 вказаного автомобіля, в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-442, виданого 29 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Згідно з частиною 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»у разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
Згідно з ч. 1 ст. 73 СК України та ч. 6 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»за зобов’язаннями одного подружжя стягнення може бути накладено лише на його особисте майно і на частку у праві спільної сумісної власності подружжя, яка виділена йому в натурі. У випадках, коли частка боржника в натурі не виділена, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Порядок визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, встановлено ст. 379 ЦПК України.
Судом встановлено, що відповідач в рамках виконавчого провадження не звертався з відповідним поданням до суду, для визначення частки майна боржника, яке є спільним майном з іншою особою.
Згідно з ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя. Якщо судом встановлено, що договір було укладено одним з подружжя в інтересах сім’ї, і те, що було одержане за договором, використовується на її потреби.
Таким чином, відповідачем в порушення частини 6 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження»було звернуто стягнення на майно (частку автомобіля), належне позивачу, який не є боржником за виконавчим провадженням, без визначення судом частки вказаного майна (автомобіля), яке є об'єктом спільної сумісної власності.
Викладене вище узгоджується з практикою розгляду подібних справ Верховним Судом України, відповідно до ч.2 ст.161 КАС України.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням вищевикладених обставин справи, дії відповідача з проведення арешту, опису, вилучення та передачі на зберігання належного на праві спільної сумісної власності позивачу - ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_3 автомобіля марки ВАЗ, моделі - 2106, типу легковий седан-В, 1977 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 21060107292, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключів та реєстраційних документів на вказаний вище автомобіль в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-442, виданого 12 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області, не відповідають вимогам ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 3 ст. 2 КАС України, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованим та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Відділу державної виконавчої служби Харківського районного управління юстиції у Харківській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними - задовольнити.
Визнати дії відповідача з проведення арешту, опису, вилучення та передачі на зберігання належного на праві спільної сумісної власності позивачу - ОСОБА_2 та третій особі - ОСОБА_3 автомобіля марки ВАЗ, моделі - 2106, типу легковий седан-В, 1977 року випуску, номер шасі (кузова, рами) 21060107292, державний номер НОМЕР_1, синього кольору, а також ключів та реєстраційних документів на вказаний вище автомобіль в межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-442, виданого 12 липня 2010 року Харківським районним судом Харківської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 10081,0 грн., номер виконавчого провадження згідно ЄДРВП: 20668873 - неправомірними.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3.40 грн. (три гривні сорок копійок).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 30 березня 2012 року.
Суддя Д.В.Бездітко