ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2009 р. Справа №9/27
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Полтаванафтогаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пасіпол"
про зобов"язання відповідача укласти договір на встановлення земельного сервітуту в редакції позивача; розробити технічну документацію до договору на встановлення земельного сервітуту; провести державну реєстрацію договору на встановлення земельного сервітуту (з врахуванням заяви позивача від 23.03.2009р.).
Суддя Тимошенко К.В.
Представники сторін:
від позивача: Венжега Л.В.
від відповідача: Хоценко О.А., Антоненко В.О.
Суть справи: Розглядається позов про зобов"язання відповідача укласти договір на встановлення земельного сервітуту в редакції позивача; розробити технічну документацію до договору на встановлення земельного сервітуту; провести державну реєстрацію договору на встановлення земельного сервітуту (з врахуванням заяви позивача від 23.03.2009р.)
Відповідач позов не визнав посилаючись на необгрунтованість вимог та вину позивача в неукладенні договору.
В засіданні суду відповідно до ст.85 ГПК України оголошена вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:
Позивач просить суд зобов"язати відповідача укласти договір на встановлення земельного сервітуту в редакції позивача; розробити технічну документацію до договору на встановлення земельного сервітуту; провести державну реєстрацію договору на встановлення земельного сервітуту посилаючись на те, що обов"язок відповідача укласти договір встановлений мировою угодою сторін від 07.11.2005р., затвердженою ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2005р. (а.с. 7-9) (далі - мирова угода).
Відповідач, заперечуючи позов, посилається на невиконання позивачем п.6 мирової угоди, що унеможливлює вчинення відповідних дій по укладенню договору відповідачем, і на неправомірність вимог позивача.
Оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд, при прийнятті рішення, виходить з наступного:
Відповідно до п.6 мирової угоди відповідач зобов"язувався негайно після державної реєстрації документів, з яких виникне право користування чи власності, але не пізніше трьох місяців з моменту затвердження судом мирової угоди укласти з позивачем договір сервітуту на вільний прохід, проїзд та інший доступ до естакади, розташованій на земельній ділянці в с.Сагайдак.
Відповідно до Земельного кодексу України (далі - ЗК) - право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. (ділянками) (ст.98 ЗК); договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ст.100 ЗК).
Згідно п.2, п.3 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав" №1952-IY - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться за наявності кадастрового плану земельної ділянки та даних технічної інвентаризації інших об"єктів нерухомого майна, речові права стосовно яких підлягають державній реєстрації. Перелік документів, необхідних для державної реєстрації речових прав, наведений у ст.19 вказаного закону. Зокрема, такими документами є: державний акт на право власності на земельну ділянку у випадках, визначених законом, нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, дарування, міни земельної ділянки або іншого нерухомого майна; свідоцтво про право власності на будівлю. споруду; договори на іпотеку, оренду строком більше одного року, інші визначені законом документи щодо речових прав на нерухоме майно.
Відповідач неодноразово просив позивача надати документи (а.с. 48, 51, 52, 53), але позивач не надав відповідачеві документи на право користування чи власності позивача.
Доводи відповідача щодо ненадання позивачем документів, необхідних для укладення договору сервітуту, позивачем не спростовані, представник позивача в засіданні суду 21.05.2009р. факт ненадання позивачем документів визнав.
Таким чином, посилання відповідача на неможливість укладення договору сервітуту в результаті ненадання позивачем необхідних документів обгрунтоване.
Позивач просить зобов"язати відповідача укласти договір сервітуту в редакції позивача. Мирова угода, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не передбачає укладення договору в редакції позивача. Діючим законодавством також не передбачено укладення договору сервітуту саме в редакції сторони, яка набуває право проходу, проїзду по території земельної ділянки, належної іншій стороні. Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору. Таким чином вимога позивача про укладення договору саме в його редакції необгрунтована і задоволенню не підлягає.
Крім того, мирова угода в частині укладення договору сервітуту за своїм змістом є угодою про наміри укласти такий договір. Діюче законодавство не передбачає обов"язкової реалізації намірів, тобто наміри укласти договір не обов"язково мають перерости в договір. Викладене підтверджується наведеними вище нормами ст.627 ЦК України, а також тим, що ухвала суду, якою затверджена мирова угода, не є виконавчим документом, що виключає її примусове виконання.
Крім вимоги про зобов"язання відповідача укласти договір сервітуту позивачем також заявлені вимоги про зобов"язання відповідача розробити технічну документацію до договору на встановлення земельного сервітуту та провести державну реєстрацію договору. Мировою угодою, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не передбачено обов"язок відповідача розробити технічну документацію та провести державну реєстрацію договору У заяві від 23.03.2009р. (а.с. 60-61) позивач обгрунтовує позовні вимоги в цій частині тим. що зазначені дії є складовими частинами укладення договору з огляду на статті 22-29 Закону України "Про землеустрій" згідно яких обов"язковою умовою при укладенні договорів на встановлення земельного сервітуту та при проведенні їх державної реєстрації є розроблення технічної документації із землеустрою та на положення Земельного кодексу, згідно якого право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Отже, виходячи з доводів позивача, вимога позивача про зобов"язання відповідача укласти договір, включає в себе і інші зазначені у позові вимоги, таким чином позивач сам спростовує правомірність заявлення ним, як окремих позовних вимог, вимог про зобов"язання відповідача розробити технічну документацію та провести державну реєстрацію договору.
Стаття 33 ГПК України обо"язок доказування позовних вимог покладає на позивача.
Позивач свої вимоги належним чином не обгрунтував.
В зв"язку з викладеним позов задоволенню не підлягає.
На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Відмовити в позові повністю.
Суддя Тимошенко К.В.
Повний текст рішення підписано 26.05.2009р.