ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"13" березня 2007 р. Справа № 16/3148
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді
суддів:
при секретарі ,
за участю представників сторін:
від позивача: від позивача: Войдевич О.А., довіреність №17678/В/10 від 19.07.2006р.,
від відповідача: Андріцо О.Є., довіреність №101 від 12.03.2007р.,
від прокуратури: Гринчук К.Е.- заступник прокурора, посвідчення №539 від 12.11.2004р.,
розглянувши апеляційну скаргу військового прокурора Житомирського гарнізону (м.Житомир)
на постанову господарського суду Житомирської області
від "29" листопада 2006 р. у справі
за позовом Державної податкової інспекції у м.Житомирі (м.Житомир)
до 25-го Гарнізонного будинку офіцерів (м.Житомир)
про стягнення 167,50 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Державна податкова інспекція у м.Житомирі звернулась до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з 25-го Гарнізонного будинку офіцерів 167,50 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Постановою господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2006 року у справі №16/3148 позов задоволено.
Стягнуто з 25-го Гарнізонного будинку офіцерів на користь Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м.Житомирі 167,50 грн. боргу по сплаті фінансових санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Не погоджуючись із прийнятою постановою, військовий прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В апеляційній скарзі прокурор вказує, що згідно ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків. Оскільки відповідач не є власником транспортних засобів, він не може бути платником податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Крім того, прокурор зазначає про необхідність застосування до спірних правовідносин п.п.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та звертає увагу на порушення судом норм процесуального права у зв'язку з незалученням до участі у справі в якості третьої особи Міністерства оборони України.
Військовий прокурор та представник відповідача в судовому засіданні підтримують апеляційну скаргу.
Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.
Задовольняючи позов, господарський суд Житомирської області виходив з того, що заявлена сума заборгованості підтверджується матеріалами справи, є узгодженою і відповідачем не погашена.
Заслухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необґрунтованість скарги.
При цьому колегія суддів виходить з наступного.
25-й Гарнізонний будинок офіцерів зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та як платник податків знаходиться на обліку в ДПІ у м.Житомирі.
Відповідно до п.3 ст.9 Закону України "Про систему оподаткування" відповідач зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідач на день вирішення спору мав борг перед бюджетом в сумі 167,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, застосованих до нього за неподання розрахунку по даному податку за 2003 рік, що підтверджується довідкою №322/17-0116/09891006 від 28.11.2003 року (а.с.7,8), корінцем податкового повідомлення-рішення форми "Р" від 12.12.2003 року (а.с.6), розрахунком (а.с.9), зведеним розрахунком (а.с.5), довідками позивача №820/19-0 від 23.08.2006 року, б/н від 07.11.2006 року (а.с.4,46), підписаним позивачем актом звірки розрахунків від 03.11.2006 року (а.с.47).
Згідно з п.6.2. ст.6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачем направлені відповідачу дві податкові вимоги - №1/2 від 10.01.2006 року та №2/150 від 18.02.2006 року (а.с.11,12), які відповідачем залишені без задоволення.
Правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 12.12.2003 року, яким застосовано до відповідача штрафні (фінансові) санкції по податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, була предметом розгляду справи №10/699.
Як вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 16 березня 2005 року у справі №10/699 застосування позивачем до відповідача штрафу за неподання розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2003 рік визнано обґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" платниками цього податку є підприємства, організації, установи, які є юридичними особами та мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, визначені в статті 2 цього Закону як об'єкт оподаткування.
Згідно зі ст.39 Закону України "Про власність" майно, що є державною власністю та закріплене за державною установою, належить їй на праві оперативного управління. На праві оперативного управління, як передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", належить військовим частинам і майно, яке закріплене за ними.
Аналіз змісту зазначених правових норм дає підстави для висновку, що оскільки платниками вищевказаного податку є підприємства, організації й установи безвідносно до форми власності, на якій вони засновані, в тому числі й державні, а державні установи можуть мати закріплене за ними майно лише на праві оперативного управління, при відсутності законодавчо встановленого виключення щодо державної установи як платника податку та при чітко визначеному статтею 4 Закону України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" колу осіб, які звільняються від сплати цього податку, застосоване в ст.1 цього Закону поняття "власні транспортні засоби" наряду з правом власності на транспортні засоби, означає також їх перебування у платника податку на праві повного господарського відання та на праві оперативного управління.
Згідно із частинами 1, 3 ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюється Верховною Радою України, Верховною Радою АР Крим, сільськими, селищними і міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.
Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.
Оскільки Закон України "Про Збройні Сили України" не є нормативним актом податкового законодавства, то відповідно до вимог ст.1 Закону України "Про систему оподаткування" пільга, визначена у ст.14 Закону України "Про Збройні Сили України" не може поширюватись на відповідача.
Враховуючи, що Закон України "Про систему оподаткування" є спеціальним законом про оподаткування, виходячи із правила співвідношення загальної і спеціальної норм у разі їх конкуренції, його норми підлягають застосуванню при вирішенні спору, зокрема, щодо пільг з оподаткування у випадку встановлення таких пільг іншими законами, крім законів про оподаткування.
Відповідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З урахуванням положень п.п.5.2.4 п.5.2. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заборгованість відповідача перед бюджетом в сумі 167,50 грн. є узгодженою.
Відповідач доказів погашення податкового боргу не надав.
Довід відповідача про необхідність залучення до участі у справі у якості третьої особи - Міністерства оборони України не є переконливим, оскільки 25-й Гарнізонний будинок офіцерів є юридичної особою і відповідно до вимог чинного законодавства зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом терміни.
За таких обставин, постанова господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2006 року у справі №16/3148 прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, п.п.6,7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу військового прокурора Житомирського гарнізону залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 29 листопада 2006р. - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя
судді:
Віддрук. 5 прим.
1- в справу
2-3- сторонам
4- військ. прокурору
5- в наряд