Справа № 0907/17918/2012

Провадження № 22-ц/779/2529/2015

Категорія

Головуючий у 1 інстанції

Суддя-доповідач

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Горейко М.Д.

за участю секретаря: Шемрай Н.Б.

сторін: представника ПАТ «ОСОБА_1 Ворота» ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4, третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Ворота” (далі - ПАТ “ОСОБА_1 Ворота”) до ОСОБА_3 треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, про стягнення заборгованості за договором кредиту, шдяхом звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ “ОСОБА_1 Ворота” на рішення Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2015 року,-

в с т а н о в и л а :

10.09.2009 року АКБ “ОСОБА_1 ворота” звернулося до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставне майно посилаючись на те, що 07.05.2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір № 02/355Ф про надання споживчого кредиту у формі мультивідновлювальної кредитної лінії (відновлювальної). Згідно умов даного договору позивач зобов’язався надати ОСОБА_5 кредит з максимальною сумою заборгованості 150 000 грн. (ліміт). Станом на 28.08.2009 року загальна сума заборгованості відповідача по сплаті кредиту становить 262 576,87 грн. В забезпечення виконання даного договору 26.09.2008 року було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 Забезпеченням виконання зобов’язань також є порука ОСОБА_7 Просили стягнути солідарно із ОСОБА_5, ОСОБА_7 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 267 576 грн. 87 коп. У випадку несплати боргу звернути стягнення на заставне майно, що належить ОСОБА_3

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.02.2011 року задоволено заяву представника ПАТ “ОСОБА_1 Ворота”. У частині вимог позивача до ОСОБА_5 та ОСОБА_7 про стягнення боргу по кредитному договору позов залишено без розгляду.

ОСОБА_3 подала позов до АКБ “ОСОБА_1 ворота” про визнання договору іпотеки, укладеного між нею та ОСОБА_1 у м. Івано-Франківську, недійсним.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 04.02.2011 року об’єднано в одне провадження справу за позовом ПАТ “ОСОБА_1 Ворота” до ОСОБА_3 про стягнення боргу по кредитному договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки та справу за позовом ОСОБА_3 до АКБ “ Золоті Ворота” про визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2008 року.

Позивач неодноразово змінював позовні вимоги та остаточно заявою від 13.03.2013 року просив стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту у формі мультивованої кредитної лінії (відновлювальної) №02/355Ф від 07.05.2008 року в розмірі 552 475 грн. 56 коп. з ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру за адресою: вул.Вовчинецькій,124/39 у м.Івано-Франківську, загальною площею 71.7 м.кв., що належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, шляхом проведення прилюдних торгів із початковою ціною 399 906 грн., виселити відповідачку з даної квартири та зняти її з реєстраційного обліку, стягнути судові витрати.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що згідно Договору іпотеки від 26.09.2008 року забезпечено виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту у формі мультивованої кредитної лінії (відновлювальної) №02/355Ф від 07.05.2008 року. Забезпеченням зобов'язань є двохкімнатна квартира, що розташована за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Вовчинецька (Гагаріна), 124/39. Вказане майно, яке є предметом стягнення, належить на праві приватної власності ОСОБА_3

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.03.2012 року в позові АКБ “ОСОБА_1 ворота” до ОСОБА_3 відмовлено, а позов ОСОБА_3 до АКБ “ОСОБА_1 ворота” задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.07.2012 року скасовано рішення Івано-Франківського міського суду від 01.03.2012 року та відмовлено в задоволенні позову АКБ “ОСОБА_1 ворота” до ОСОБА_3 та позову ОСОБА_3 до АКБ “ОСОБА_1 ворота”.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.11.2012 року рішення Івано-Франківського міського суду від 01.03.2012 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31.07.2012 року скасовано.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15.03.2013 року до участі у справі залучено третьою особою приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8, яка посвідчувала підпис ОСОБА_3 на оскаржуваному договорі іпотеки.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18.11.2013 року до участі у справі залучено третьою особою ОСОБА_5, як позичальника за кредитним договором.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 01.10.2015 року заяву ОСОБА_3 про залишення її позову до ПАТ “ОСОБА_1 Ворота”, треті особи – ОСОБА_8, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору іпотеки від 26.09.2008 року без розгляду, - задоволено.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 01.10.2015 року в задоволенні позову ПАТ “ОСОБА_1 Ворота” до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту від 07.05.2008 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 26.09.2008 року, виселення та зняття з обліку ОСОБА_3, стягнення судових витрат – відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ “ОСОБА_1 Ворота” подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначив, що висновком почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 907/4092/2012 встановлено, що договір іпотеки від 26.08.2008 року було підписано ніби-то не ОСОБА_3, а іншою особою. Натомість висновком експертизи у іншій цивільній справі за участю тих самих сторін встановлено, що даний договір було підписано саме ОСОБА_3 При цьому допитана в якості свідка нотаріус ОСОБА_8В неодноразово підтверджувала, що ОСОБА_3 було укладено оспорювані договори з власної волі при повному усвідомленні значення своїх дій та строків, на які ці договори укладаються. Про дані факти суду було відомо, однак залишено їх поза своєю увагою, всупереч вимогам ст.214 ЦПК України.

Вказав, що як вбачається із оскаржуваного рішення, висновок місцевого суду про те, що відповідача при укладенні договору іпотеки ніби-то було введено в оману, базується на вироку Івано-Франківського міського суду, який в силу приписів п.4 ст.61 ЦПК України преюдиційної сили немає.

Зазначив, що у матеріалах справи відсутні докази того, що позивач навмисно ввів в оману відповідача при укладенні договору іпотеки щодо істотних обставин справи. Тому вважає висновки суду в цій частині необгрунтованими. Із матеріалів справи вбачається, що у відповідачки був обман щодо мотивів правочину (легітимності мети отримання кредиту позичальником). Однак, обман щодо мотивів правочину немає істотного значення (пункт 20 постанови Пленуму ВСУ №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009 року), що місцевим судом теж було залишено поза увагою.

Просила скасувати рішення суду першої та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, відповідачку ОСОБА_3, третю особу ОСОБА_9, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Договору №02/355Ф про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної лінії (відновлювальної) від 07.05.2008 року Акціонерно-комерційний банк “ОСОБА_1 ворота” (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариства “ОСОБА_1 ворота”), зобов'язався надати ОСОБА_5, як позичальникові, у період з 07.05.2008 року по 24.02.2010 року кредит у рамках мультивалютної відновлювальної кредитної лінії з максимальною сумою заборгованості за нею 150000,00 грн. (ліміт) у будь-який день зазначеного періоду, а позичальник зобов'язався повернути кредит у терміни, встановлені графіком платежів у розрізі сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, вартості супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань позичальника за кожним платіжним періодом з розписом сукупної вартості кредиту, але не пізніше 23.04.2010 року, та сплачувати проценти за користування ним за ставкою: 22% річних за користування коштами у гривнях, 17% річних за користування коштами у доларах США, 15% річних за користування коштами у євро (а.с. 6-7 т.1). До даного договору внесені зміни від 26.09.2008 року стосовно забезпечення зобов’язань іпотекою спірної квартири (а.с.9 т.1).

Згідно Договору іпотеки від 26.09.2008 року за № 5454, ОСОБА_3 у забезпечення виконання всіх вимог АКБ “ОСОБА_1 ворота” до ОСОБА_5 за Договором №02/355Ф про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної лінії (відновлювальної) від 07.05.2008 року та всіма додатковими угодами до нього, передала банку в іпотеку, як іпотекодержателю, нерухоме майно разом з усіма його приналежностями, а саме: двохкімнатну квартиру № 39 по вул.Вовчинецька (колишня назва вул.Гагаріна), 124 в місті Івано-Франківську (а.с.12-15 т.1). При цьому, дана квартира перебувала вже в іпотеці цього ж банку згідно договору від 25.09.2008 року за № 5407 (п.1.1, 3.1 договору).

Однак, свої зобов’язання позичальник, яким вважав банк саме ОСОБА_5, належним чином не виконував, тому банком було направлено в 2009 році претензію позичальнику та іпотекодавцю про наявність заборгованості за кредитним договором (а.с.23-26 т.1).

Станом на 09.01.2013 року заборгованість за договором №02/355Ф про надання споживчого кредиту від 07.05.2008 року становить 552 475.56 грн., згідно поданого розрахунку позивачем (а.с.38-41 т.3).

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29.04.2014 року з позичальника ОСОБА_5 було стягнуто на користь ПАТ “ОСОБА_1 ворота” - 523 055,29 грн. заборгованості за Договором №02/355Ф про надання споживчого кредиту у формі мультивалютної лінії (відновлювальної) від 07.05.2008 року.

Дане рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 12.11.2014 року (а.с.1-2 т.4). Апеляційним судом було встановлено, що вироком Івано-Франківського міського суду, який набрав чинності 09.10.2014року (а.с.3-89 т.4), ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 191 ч.4, 195 ч.5, 209ч.3, 28 ч.3, 366 ч.2 КК України, та ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 195 ч.5, 209 ч.3, 28 ч.3, 366 ч. КК України. Саме даним вироком встановлено, що кошти за договором №02/355 від 07.05.2008 року укладеного між ПАТ “ОСОБА_1 ворота” та ОСОБА_5 отримав ОСОБА_11, який розприділив між членами злочинної групи. Також вироком задоволено цивільний позов банку та винних осіб, а тому суд прийшов до висновку, що вимоги банку до ОСОБА_5 є безпідставними.

Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням та вироком суду, доказуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 33 Закону України “Про іпотеку” визначено підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов’язання забезпеченого іпотекою, іпотекодержатель вправі задовільнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. За рахунок предмета іпотеки він має право задоволити в повному обсязі свої вимоги з урахуванням сплати відсотків, неустойки, збитків та іншого. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Як встановлено судом при розгляді кримінального провадження, до укладення договору іпотеки ОСОБА_3 була знайома з ОСОБА_12, який в свою чергу був добре знайомий з ОСОБА_11, з яким познайомив і її (як пізніше зясувалось по матеріалах кримінальної справи ОСОБА_11 працював заступником директора ТзОВ „Устя-Зелене та був одним з членів організованої групи, що створювалась на заволодіння коштами АКБ „ОСОБА_1 ворота”). ОСОБА_12 представив ОСОБА_11 як людину, що займається бізнесом і для розвитку бізнесу ТзОВ „Устя-Зелене” йому потрібна допомога, а саме, щоб позивач заставила на два місяці свою квартиру по вул.Вовчинецькій у м.Івано-Франківськ. ОСОБА_11, діючи через ОСОБА_12, переконали її про надання 2-х кімнатної квартири АДРЕСА_2 в заставу по кредиту терміном на два місяці. Позивач, нічого не підозрюючи про злочинні наміри самого ОСОБА_11 та, як виявляється, і всієї організованої групи з якою він діяв, погодилась на пропозицію ОСОБА_12, який діяв в інтересах ОСОБА_11, на тих умовах, що іпотека квартири укладається тільки на два місяці. Про суму кредитного зобов’язання позичальником їй не було відомо, оскільки, як вказував ОСОБА_12 та ОСОБА_11, позика незначна і тільки формально треба забезпечити даний кредит іпотекою, при цьому тільки тимчасово.

До укладення договору іпотеки будь-якої заяви про згоду передати в іпотеку квартиру, ОСОБА_3 не підписувала, як і Акт погодження вартості майна, що передається в заставу. Всі ці дії щодо її підпису як майнового поручителя були вчинені, а підпис підроблений членами організованої групи, що вже встановлено судом у кримінальній справі.

Враховуючи наведені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Рішенням Апеляційного суду, яке набрало законної сили від 12 листопада 2014 року у задоволенні позову про стягнення боргу з ОСОБА_5 відмовлено з тих підстав що вироком у кримінальній справі, задоволено цивільний позов та стягнуто із засуджених осіб 3 883 674, 22 грн. на відшкодування шкоди, в тому числі у зазначену суму входить 558217, 01 грн. за договором укладеним між АКБ «Золоті Ворота» та ОСОБА_5

Боржником у зобов’язанні яке було забезпечене іпотекою є ОСОБА_7 та ОСОБА_13 Відповідачка не погоджується забезпечувати виконання зобов’язання новими боржниками, а тому на підставі ч.1, ст. 523 ЦК України договір іпотеки вважається припиненим.

Зазначені положення відповідають Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс 13.

Відповідно до вимог ч.2 ст.303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку.

Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.

При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір в розмірі 9115 гривень 84 коп., хоча належало сплатити 7938 гривень 25 коп. а тому зайво перерахований судовий збір в розмірі 1177 грн. 59 коп. відповідно до вимог ч.1 п.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» підлягає поверненню позивачу.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з

додержанням вимог матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_1 Ворота”, відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 01 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Повернути Акціонерному товариству «ОСОБА_1 Ворота» 1 177 ( одну тисячу сто сімдесять сім) гривень 59 копійок зайво сплаченого судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з

розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_14