СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
|
21 березня 2007 року |
Справа № 2-16/16742-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко В.А.,
суддів Заплави Л.М.,
Котлярової О.Л.,
секретар судового засідання Макарова Г.О.
за участю представників сторін:
не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 30.11.2006 по справі № 2-16/16742-2006А
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1(АДРЕСА_1)
до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим (вул. Надінського 15, місто Сімферополь, 95022)
про відміну постанови
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Головної Державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим про відміну постанови НОМЕР_1 від 20.07.2006 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2006 (суддя Омельченко В.А.) у справі № 2-16/16742-2006А у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що позивач не довів суду неправомірність застосування до нього фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Не погодившись з вказаною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову скасувати, позов задовольнити.
На думку сторони висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, а також при прийнятті рішення у справі судом порушені норми матеріального права.
Позивач стверджує, що постанову про застосування штрафних санкцій прийнято на підставі протоколу, якій складений з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, посилання відповідача на неможливість призвести зміни в бланку протоколу неспроможне, оскільки в бланку додатку НОМЕР_2 замість статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” НОМЕР_3 від 05.01.2001 (яка вказана у протоколі НОМЕР_4 від 10.07.2006) вказана стаття 69 Закону.
Так, протокол складений 10.07.2006, а Закон України „Про автомобільний транспорт” НОМЕР_3 від 05.01.2001, на підставі якого відповідач застосовує штрафні санкції, набрав чинності 07.04.2006. В перехідних положеннях вказаного Закону визначено, що Кабінет Міністрів України повинен привести у відповідність з цим Законом свої нормативно-правові акти. Отже, законодавець визначає, що попередній порядок проведення перевірок та залучення до відповідальності не задовольняє вимогам закону. Керівництво нормами постанови Кабінету Міністрів України, яке не відповідає нормам Закону України, які мають більш високу юридичну силу, не відповідає принципу верховенства права.
Також, в протоколі не вказано дату, час та місце розгляду справи, що є порушенням права на захист.
Відповідно до статті 60 Закону України „Про автомобільний транспорт” НОМЕР_3 від 05.01.2001 фінансові санкції застосовуються до перевізника за здійснення перевезень без оформлення документів, а ні за відсутність їх в момент перевірки. На момент перевірки та прийняття постанови усі документи були оформлені належним чином. Позивач надав суду оригінали договору з замовником, замовлення зі штампом замовника, рахункову квитанцію з печаткою та штампом замовника.
Крім цього, позивач оскаржив постанову про застосування штрафних санкцій у вищестоящу інстанцію.
Отже, оскільки на момент проведення перевірки та прийняття постанови про застосування фінансових санкцій усі документи були оформлені, підстав для застосування штрафних санкцій не має. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить залишити скаргу без задоволення.
Розпорядженням першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.03.2007 змінено склад судової колегії, суддю Видашенко Т.С. замінено на суддю Котлярову О.Л.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
Судова колегія розглядає справу за відсутністю представників сторін, оскільки їх неприбуття в судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи.
Переглянувши постанову суду першої інстанції відповідно до вимог статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила таке.
Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим 10.07.2006 здійснено перевірку з питань дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт в місті Бахчисарай.
У ході перевірки встановлено, що водій (суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1) транспортного засобу, який належить йому на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу, здійснював нерегулярні перевезення пасажирів без оформлення документів, обов'язкових для надання послуг по перевезенню пасажирів, а саме без дорожнього листу, договору із замовником транспортних засобів та документу про оплату транспортних послуг, про що був складений протокол про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
20.07.2006 на підставі вказаного протоколу прийнято постанову НОМЕР_1 про застосування до суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 1700 грн.
Відповідно до статті 1 Закону України „Про автомобільний транспорт” НОМЕР_3 від 05.01.2001 НОМЕР_3 від 05.01.2001 нерегулярні пасажирські перевезення - перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою, з укладанням письмового договору на кожну послугу, в якому визначають маршрут руху, дату та час перевезень, інші умови перевезень та форму оплати послуги, або перевезення за власний кошт.
Згідно зі статтею 39 Закону України НОМЕР_3 від 05.01.2001 автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Так, документи для нерегулярних пасажирських перевезень для водія автобусу це посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
Відповідно до пунктів 1, 2, 6 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 143 цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування. Органами державного контролю є Мінтрансзв'язку, Головавтотрансінспекція, територіальні органи Головавтотрансінспекції, служба міжнародних автомобільних перевезень Мінтрансзв'язку та Державтоінспекція. За місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності державний контроль здійснюється шляхом проведення планових і позапланових перевірок.
Згідно з пунктом 24 вказаного Порядку у разі виявлення під час перевірки автотранспортного засобу порушень, відповідальність за які передбачена пунктами 1-6 статті 69 Закону України "Про автомобільний транспорт" НОМЕР_3 від 05.01.2001, посадовими особами, що провели перевірку, не пізніше двох місяців з дня вчинення порушення складається протокол за формою згідно з додатком 4, який подається керівникові органу державного контролю для прийняття рішення щодо застосування до суб'єкта підприємницької діяльності фінансових санкцій відповідно до частини першої статті 70 Закону України "Про автомобільний транспорт" НОМЕР_3 від 05.01.2001.
Як вбачається з протоколу від 10.07.2006 позивачем у розділі „Пояснення водія автотранспортного засобу” вказано „забыл, спешил”, що на думку судової колегії свідчить про відсутність у позивача на момент перевірки документів, встановлених законом. У зв'язку з цим доводи апеляційної скарги стосовно наявності у позивача усіх необхідних для перевезення документів, не приймаються судом до уваги.
Судова колегія також погоджується з висновком суду стосовно вірності вказання статті Закону України НОМЕР_3 від 05.01.2001 у протоколі, якою передбачений порядок розгляду справ про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що відповідно до Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 № 143 у додатку НОМЕР_2 встановлена форма бланку протоколу і до внесення змін Кабінетом Міністрів України форма бланку змінена представниками Головної державної інспекції на автомобільному транспорті бути не може.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Оскільки позивачем не надано доказів неправомірності постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Автономній Республіці Крим про застосування до нього фінансових санкцій у сумі 1700 грн., судом першої інстанції вірно відмовлено в задоволенні позову.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу або постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки постанову суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, вона зміні чи скасуванню не підлягає.
Апеляційна скарга залишається судовою колегією без задоволення з вищевказаних підстав.
Керуючись статтями 195, 196, 198 (пункт 1), 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.11.2006 у справі № 2-16/16742-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскарженою в порядку і строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя В.А. Лисенко
Судді Л.М. Заплава
О.Л. Котлярова