ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 листопада 2015 року № 826/23134/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом ОСОБА_1

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на

ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Додусенко

Володимира Івановича

про зобов'язання вчинити дії

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенко Володимира Івановича (надалі - Відповідач) про зобов'язання Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича надати додаткову інформацію стосовно збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплату коштів за вкладами в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: відносно вкладника ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Саксаганським РВ КМУ УМВС України в Дніпропетровській області 13.02.2001 року, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1), за Договором № КР-169 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті від 25.09.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що всупереч нормам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК КАМБІО" Додусенка В.І. не включено його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "БАНК КАМБІО" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, чим порушує законне право Позивача на отримання гарантованої суми вкладу.

В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлені про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України.

На адресу суду надійшли заперечення на позовну заяву від Відповідача, в обґрунтування заперечень Відповідача зазначає, що Уповноважена особа діє від імені Фонду та виконує виключні функції з ліквідації банку відповідно до вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та має чіткий перелік власних повноважень. Представник Уповноваженої особи зазначив, що включення певного вкладника банку до повного переліку вкладників, а потім і до загального реєстру означає підтвердження права цієї особи на отримання коштів від Фонду, проте Позивач не набув такого права і не має законних підстав для включення його до такого переліку, оскільки, як встановлено Уповноваженою особою, кошти на поточний рахунок Позивача надійшли внаслідок так званого "дроблення" коштів з поточного рахунку іншої особи з метою штучного створення обов'язку Фонду щодо відшкодування вкладу за рахунок бюджету. У зв'язку з наведеним вище, Уповноваженою особою подано заяву про злочин з вимогою перевірити в діях вказаних осіб складу злочину. Саме до надання відповіді на дану заяву вказані в ній особи тимчасово не були включені до реєстру вкладників. На підставі цього, Відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю.

У відповідності до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (Клієнтом), з однієї сторони, та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (Банк), з іншої сторони, укладено 25.09.2014 року Договір № КР_169 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення. Предметом вказаного договору є прийняття від вкладника грошової суми в розмірі 14 542,44 доларів США, строк розміщення вкладу складає 95 днів: з 25 вересня 2014 року по 29 грудня 2014 року, процентна ставка складає 5% річних.

У відповідності до виписки по особовому рахунку кошти в сумі 14 542,44 доларів США надійшли на рахунок Позивача з призначенням платежу: Прийом депозиту згідно договору Депозиту № КР_169 від 25.09.2014 року.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року № 144 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №46 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Додусенка Володимира Івановича строком на 1 рік з 02 березня 2015 року по 01 березня 2016 року включно.

На офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 04 березня 2015 року розміщено оголошення, згідно якого, у зв'язку з прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення від 02 березня 2015 року №46 про початок ліквідації ПАТ «Банк Камбіо», Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам даного банку.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 21.05.2015 року Позивач, як вкладник ПАТ «Банк Камбіо», у зв'язку з його ліквідацією, звернувся до директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» з проханням включити його до Загального переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, 21.05.2015 року позивач, як вкладник ПАТ «Банк Камбіо», у зв'язку з його ліквідацією, звернувся до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» з проханням включити ОСОБА_1 до Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про не обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року №4452-VI (далі - Закон №4452-VI), Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону №4452-VI, виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 26 Закону №4452-VI, передбачено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Згідно ч. 1 ст. 27 Закону №4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

У відповідності до частин 5 та 6 ст. 27 Закону №4452-VI, протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Відповідно до Закону №4452-VI розроблено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затверджене рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (далі - Положення № 14).

Згідно з пунктів 3, 4 розділу ІІІ Положення № 14, Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.

Згідно п. 6 Положення № 14, протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Відповідно до п. 2, 3 розділу IV Положення № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.

Крім того, частинами 2, 3 та 5 ст. 38 Закону №4452-VI, передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Уповноважена особа Фонду: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

У разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.

Згідно частин 1, 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Судом встановлено, що на виконання обов'язків, передбачених ст. 37 Закону №4452 наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО" від 17 лютого 2015 року № 157 "Про перевірку вкладів фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО", було створено комісію з перевірки вкладів фізичних осіб для перевірки документів, пов'язаних з укладанням Банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, договорів банківського вкладу (депозиту) та договорів банківського рахунку (поточних рахунків, в тому числі карткових) з вкладниками, а також обставин зарахування грошових коштів на рахунки таких осіб.

За результатами роботи Комісії Тимчасової адміністрації ПАТ "БАНК КАМБІО", 27 лютого 2015 року складено протокол комісії з перевірки вкладів фізичних осіб, яким встановлено наступні факти: безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків юридичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року; безготівкове перерахування грошових коштів з банківських рахунків фізичних осіб на банківські рахунки фізичних осіб в ПАТ "БАНК КАМБІО" у серпні-вересні 2014 року.

На підставі наведеного, Комісією було запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "БАНК КАМБІО" Додусенку В.І. тимчасово обмежити здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.

Як зазначив у запереченнях на адміністративний позов Відповідач, під час перевірки комісією було встановлено, що кошти на рахунок Позивача надходили внаслідок так званого "дроблення" великого депозиту інших клієнтів з метою відшкодування грошових коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Під час перевірки Відповідачем встановлено наступне: « 22.08.2014 року на ім'я Позивача у Публічному акціонерному товаристві «БАНК КАМБІО» було відкрито депозитний рахунок № НОМЕР_3 у валюті - долари США. В той же день грошові кошти в сумі 14 500,00 доларів США на вищезазначений рахунок надійшли від іншої фізичної особи ОСОБА_4 з призначенням платежу «Перенесення грошових коштів на користь 3-ї особи зг. Деп. договору № КР_USD/12 від 21.08.2014 року, дод. Угоди № 1 від 22.08.2014 року та заяви від 22.08.2014 року», що підтверджується меморіальним ордером №263_33 від 22 серпня 2014р.

На депозитний рахунок ОСОБА_4 грошові кошти надійшли з його ж поточного рахунку, який 21.08.2014 року було розбито на 20 депозитних рахунків.

В подальшому поточний рахунок Позивача було змінено наступним чином: 25.09.2014 року грошові кошти в сумі 14 500,00 доларів США з зазначеного депозитного рахунку № НОМЕР_3 було перераховано на поточний рахунок № НОМЕР_3 у валюті - долари США, який також було відкрито на ім'я Позивача.

Грошові кошти в сумі 14 542,44 долари США, 25.09.2014 року із поточного рахунку № НОМЕР_3 було перераховано на депозитний рахунок № НОМЕР_3 у валюті - долари США, який також відкрито на ім'я Позивача, що підтверджується меморіальним ордером № 169 від 25.09.2014 року».

Крім того, вищезазначене підтверджується випискою по особовому рахунку.

На підставі Протоколу засідання Комісії від 27.02.2015 р. Уповноваженою особою прийнято рішення щодо тимчасового блокування коштів за рахунками фізичних осіб-вкладників ПАТ "БАНК КАМБІО" згідно переліку, та блокування у файлах "D" та "Z" Узагальненої бази даних Фонду гарантування.

Після чого відділ організації виплат Фонду відобразив блокування у файлах "D" та "Z" Узагальненої бази даних Фонду гарантування відповідно до інформації, наданої Уповноваженою особою.

Також, Уповноважена особа звернулася до органу прокуратури із заявою про злочин.

На підставі чого у ЄРДР зареєстроване кримінальне провадження № 22015000000000082 за фактом вчинення службовими особами ПАТ "БАНК КАМБІО" злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється Головним слідчим управлінням СБУ України.

Також, зареєстроване кримінальне провадження №12015100000000453 від 22.05.2015 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364-1 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється слідчим управлінням ГУ МВС України в м. Києві.

Крім того, 25.06.2015 року зареєстроване нове кримінальне провадження № 12015100060004279 за ознаками складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу України. Досудове розслідування здійснюється Печерським районним управлінням ГУ МВС України в м. Києві.

Суд звертає увагу, що статтями 37 та 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", передбачено право уповноваженої особи Фонду звертатися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення в разі виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій працівників банку або інших осіб стосовно банку; та обов'язок забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

З аналізу норм права та матеріалів справи Суд приходить до висновку, що Уповноважена особа вчиняла відповідні дії, на виконання своїх повноважень, зазначені дії відповідають вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вживалися дії щодо перевірки правочинів, укладених банком, формування переліку вкладників, яким кошти підлягають відшкодуванню, та повідомлення правоохоронних органів за фактом виявлення можливих протиправних дій відносно банку, тобто в ході розгляду даної справи судом не встановлено пасивної поведінки як відповідача відносно позивача при складанні переліку вкладників.

Отже, враховуючи дану відповідь, суд звертає увагу, що Відповідач має право для здійснення перевірки рахунки на яких знаходяться кошти.

Крім того, суд зазначає про відсутність порушених прав Позивачки, виходячи з наступного.

Статтею 11 Кодексу передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приписами ч.1 ст.6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтерес.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав Позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Враховуючи викладене, суд вважає передчасними вимоги Позивача щодо зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенко Володимира Івановича включити Позивача до додаткового переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Частиною 1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням викладеного, суд приходить висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук