ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.02.2007 року Справа № 2/522
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Медуниці О.Є.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Толстолуцький О.Г. - директор,
Толстолуцька М.М., дов. від 10.01.2007№ 4
від відповідача Колесніков В.О.- заступник директора,
наказ від 11.08.2004 №2
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного
підприємства „Апрель”
на рішення
господарського суду Луганської області
від 25.12.2006
у справі №2/522 (суддя –Седляр О.О.)
за позовом Малого приватного виробничо-комерційного
підприємства „Апрель”
до відповідача Приватного підприємства „Торгівельна фірма
„Укрсхідвугілля”
про стягнення 106714 грн. 20 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Мале приватне виробничо-комерційне підприємство „Апрель” (далі –МПВКП „Апрель”) звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою про стягнення з приватного підприємства „Торгівельна фірма „Укрсхідвугілля” (далі –ПП „ТФ „Укрсхідвугілля”) заборгованості за договором поставки від 13.07.2006 № 11 (далі –договір) у розмірі 22672 грн. 80 коп., штрафних санкцій у сумі 83751 грн. та штрафних санкцій у сумі 290 грн. 40 коп.
Рішенням господарського суду Луганської області від 25.12.2006 у задоволені позовних вимог відмовлено.
Мотивоване дане рішення вимогами ст. 181 Господарського кодексу України. Посилання відповідача на не укладення договору судом не прийняти до уваги.
Судом першої інстанції відхилені вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором, оскільки за умовами укладеного між сторонами договору відповідач прийняв на себе зобов’язання перед позивачем щодо поставки вугільної продукції та не мав зобов'язання перед ним по її оплаті, тому позивачем не доведено суду нормативне обґрунтування щодо стягнення з відповідача заявленої заборгованості у сумі 22672 грн. 80 коп.
Щодо стягнення з ПП „ТФ „Укрсхідвугілля” штрафних санкцій відповідно до вимог пп. 7.8 п.7 договору та ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, за висновком суду, позивачем не доведено виникнення у відповідача зобов’язання щодо поставки продукції, оскільки п.п. 3.3, 3.4 договору передбачена своєчасність розрахунків позивача із залізницею по транспортуванню вугілля, однак доказів здійснення перерахування залізниці оплати за транспортування вугілля позивачем не надано.
МПВКП „Апрель” не погодилося з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій йдеться про скасування рішення та прийняття нового про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, на умови договору, на положення ст. 181 Господарського кодексу України та ст. ст. 207, 231, 642 Цивільного кодексу України.
Скаржник оспорює висновок суду щодо порядку розрахунків за транспортування вугілля та посилається на усну домовленість сторін з цього питання. За твердженням позивача відповідач виступив з пропозицією щодо відшкодування послуг залізниці і направив на адресу позивача рахунок-фактуру від 13.07.2006 у сумі 25672, 80 грн. Позивач прийняв пропозицію та в той же день перерахував відповідачеві вказану суму.
За твердженням скаржника доказом викладеного є часткове повернення відповідачем сум за платіжними документами від 17.08.2006 на суму 1000 грн. та 29.08.2006 на суму 2000 грн., якими він повертав передплату за послуги Укрзалізниці за договором, які судом не враховані при прийнятті рішення.
Відповідач доводи позивача за апеляційною скаргою оспорює, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та залишити оскаржуване рішення без змін.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення, виходячи з наступного.
Відповідно до загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину згідно Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства ( ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 208 Цивільного кодексу України правочин між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги умовами договору. До матеріалів справи позивачем надані копії договору та специфікації № 1 до нього. Остання сторінка, що додана до договору та містить відомості про юридичну адресу та інші реквізити сторін, є факсимільною копією та відрізняється зовнішньо від інших сторінок копії договору.
Оригінали договору та специфікації до нього в матеріалах справи відсутні. З пояснень представника відповідача у судовому засіданні оригінал договору не підписувався та взагалі не існує.
Також з пояснень представника відповідача усною домовленістю сторін було передбачено 100% переплату вартості вугілля. Проект договору, що був направлений позивачем під час знаходження керівництва ПП „ТФ „Укрсхідвугілля” у службовому відрядженні, угоді сторін не відповідає. За змістом договору він укладений ПП „ТФ „Укрсхідвугілля” в особі директора Бондаренко А.В., який діє на підставі Статуту. Проте, з пояснень представника відповідача факсимільну копію договору директор підприємства також не підписував. Поставив підпис та печатку підприємства на копії договору секретар.
Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Рахунки –фактури № СФ –000026 та № СФ – 000027, на які посилається позивач, датовані 13.07.2006, вказівки на договір та посадову особу, що підписала ці рахунки, не містять і тому не можуть бути доказом схвалення відповідачем договору.
Не може бути доказом схвалення договору і факт часткового повернення відповідачем суми, що перерахована йому позивачем за платіжним дорученням від 13.07.2006.
До того же умовами копії договору передбачено здійснення позивачем розрахунків за послуги по транспортуванню із залізницею, а не з відповідачем.
Отже, з урахуванням вимог законодавства та фактичних обставин договір, на який посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, є недійсним відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Оскільки позовні вимоги базуються на умовах недійсного договору, вони не можуть бути задоволені, тому висновок суду щодо необґрунтованості позовних вимог є правомірним.
Позивач не позбавлений права вирішити питання щодо повернення йому перерахованих відповідачеві коштів з інших підстав згідно законодавства.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, п. 1 ч.1 ст. 83, ст. ст. 99, 101, п.4 ст. 103, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Малого приватного виробничо-комерційного підприємства „Апрель” на рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2006 по справі №2/522 задовольнити частково
2. Рішення господарського суду Луганської області від 25.12.2006 по справі №2/522 змінити.
3. Пункт 1 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
договір поставки від 13.07.2006 № 11, укладений між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством „Апрель” та приватним підприємством „Торгівельна фірма „Укрсхідвугілля”, визнати недійсним.
4. Пункти 1 і 2 резолютивної частини рішення вважати відповідно пунктам 2 і 3.
5. Судові витрати за апеляційною скаргою покласти на позивача.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя О.Є.Медуниця