КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.2007 № 24/848
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Пінчук А.П.
За участю представників:
від позивача - Атаєва Д.К. (дов. від 28.02.07 № 311 вих.);
від позивача: Лісовський А.В. (дов. від 05.10.06 № 01/16-5285);
від відповідача: Анікушин В.М. (дов. від 20.12.06 № 15);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Альтаір"
на рішення Господарського суду м.Києва від 19.12.2006
у справі № 24/848 (Смілянець В.В.)
за позовом Прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації
до Закритого акціонерного товариства "Альтаір"
про визнання недійсним договору,
Постанова прийнята 19.03.07, оскільки відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
ВСТАНОВИВ:
Прокурор Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації звернувся з позовом до Закритого акціонерного товариства „Альтаір” про визнання недійсним договору від 20.10.95 № 1/4, укладеного між АБ „Центральноєвропейський банк” та „Альтаір”, як такого що суперечить вимогам ч. 1 ст. 197 ЦК УРСР.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.06 у справі № 24/848 позов задоволено.
Визнано недійсним договір № 1/4 від 20.10.1995, укладений між АБ „Центральноєвропейський банк” та Закритим акціонерним товариством „Альтаір”.
Стягнуто з ЗАТ „Альтаір” на користь Державного бюджету 85 грн. державного мита, на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр” 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та припинити провадження у справі.
Скаргу заявник мотивує тим, що при розгляді справи судом були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та до прийняття судом необґрунтованого рішення.
Також, заявник зазначає, що даний спір необхідно було розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
У запереченнях на апеляційну скаргу, позивач просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
20 жовтня 1995 року між ЗАТ „Альтаір” та АБ „Центральноєвропейський банк” було укладено договір № 1/4, відповідно до умов якого АБ „Центральноєвропейський банк” в рахунок погашення заборгованості перед відповідачем за договором від 26.09.04 № Ф-1 на суму 28 450 000 крб. (еквівалент USD 150 000), уступив відповідачу право вимоги за зобов’язаннями Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва (правонаступник-Шевченківська районна у місті Києві державна адміністрація), що ґрунтуються на договорі від 04.04.94 № 14-18, додаткових угодах до договору від 02.08.94 та від 20.12.94 № 2.
АБ „Центральноєвропейський банк” уступив ЗАТ „Альтаір” право вимоги передачі усіх прав (володіння, користування, розпорядження) на будівлю за адресою: вул. Володимирська, 12, та земельну ділянку, на якій розташована будівля; право вимоги повернення грошових коштів, перерахованих на будівництво (п. 2.1 договору).
Як вбачається з матеріалів справи, при прийнятті рішення судом не було враховано, що в постанові Вищого господарського (арбітражного) суду України від 06.10.98 № 04-1/11-17/22 у справі № 17/427 за позовом ЗАТ „Альтаір” до Шевченківської районної державної адміністрації міста Києва та Державного підприємства Шевченківської райадміністрації м. Києва „Відділ капітального будівництва та інвестицій” про стягнення 1030783 грн. було дано правову оцінку договору від 20.10.95 № 1/4, а саме встановлено, що останній відповідає вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, вимоги, викладені відповідачем в апеляційні скарзі є слушними, а твердження прокурора та позивача щодо недійсності спірного договору не заслуговують на увагу.
Посилання заявника на те, що даний спір слід розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) колегія суддів не приймає до уваги, оскільки:
визначення поняття “справа адміністративної юрисдикції” наведено в ст. 3 КАС України, під якою розуміється переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією з сторін є суб'єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. Адміністративний договір - це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Спірний договір укладений між господарюючими суб’єктами, жодний з яких не є суб’єктом владних повноважень та не наділений владними управлінськими функціями.
Отже, дана справа підвідомча господарському суду і її належить розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.06 у справі № 24/848 скасуванню.
Відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.
Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита (ст. 49 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Альтаір” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.06 у справі № 24/848 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
Стягнути з Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на користь Закритого акціонерного товариства „Альтаір” 42 грн. 50 коп. державного мита, сплаченого за розгляд апеляційної скарги.
Зобов’язати Господарський суд міста Києва видати наказ.
4. Повернути Закритому акціонерному товариству „Альтаір” з Державного бюджету України 4 840 грн. 41 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого платіжним дорученням від 28.12.06 № 419.
5. Матеріали справи № 24/848 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.