КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 10.01.07 р.          № 6/242

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Решоткіній Т.О.

 За участю представників:

 від прокуратури: не з”явився;

від позивача: Ковтун Л.В. (дов. від 09.01.07 № 04-02/2);

від відповідача: Данилевич О.Й (дов. від 28.03.06 № 28-03-06/1);

від третьої особи 1: Кундрик А.В. (дов. від 09.01.07 № 01-46);

від третьої особи 2: Савицька І.В. (дов. від 06.12.06 № ДЦ-11-6376/0/6-06);

  

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області

 на постанову Господарського суду Чернігівській області від 19.09.2006  

 у справі № 6/242 (Блохiна Ж.В.)

 за позовом                               Прилуцького міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області  

 до                                                   Акціонерного товариства закритого типу „А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.-Прилуки”

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                     Прилуцький міськрайонний центр зайнятості

                    Державний центр зайнятості

 про                                                  стягнення 1086 138,90 грн.

 

В судовому засіданні 10.01.07 відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

 

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 19.09.06 у справі № 6/242 у позові відмовлено.

          Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області, не погоджуючись з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її.

          В своїй скарзі заявник зазначає, що встановлення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів на ЗАТ „А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки” повинно здійснюватись відповідно до правил, визначених  ч. 1 ст. 19 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".  Відповідач не звільняється від обов'язку сплачувати штрафні санкції на підставі статті 20 Закону України " Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", оскільки зазначена норма не ставить відповідний обов'язок підприємства у залежність від будь-яких обставин, з яких інваліди не працюють на підприємстві.

Відповідач просить постанову господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів” (далі - Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

          Пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, передбачено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

          В пункті 14 Положення зазначено, що підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

          З наявного у матеріалах справи звіту про зайнятість та працевлаштування  інвалідів за 2005 рік по формі державної статистичної звітності № 10-ПІ (річна) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача становила 961 особи, а кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві становить 38 осіб, працевлаштовано 23 інваліди. Отже, невиконання нормативу становить 15 робочих місць.

          Статтею 20 Закону, встановлено, що підприємства (об’єднання), установи і організації, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч.1.ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

          Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, що використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечити інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

           3гідно п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів  робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

          Зі змісту згаданої правової норми вбачається, що підприємство вважається таким, що належним чином виконало покладені на нього Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні” обов'язки у тому випадку, коли підприємством були надані або докази проведення атестації робочого місця для працевлаштування інваліда у встановленому законом порядку, або докази того, що необхідна кількість робочих місць була створена і введена в дію шляхом працевлаштування на них відповідної кількості інвалідів.

          Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.98 затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)”, яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

          3 наведеного слід зробити висновок, що на підприємство хоч і не покладається обов’язок працевлаштовувати інвалідів, але покладається обов’язок створити та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

          Як вбачається з листа Прилуцького міськрайонного центру зайнятості від 11.12.06 № 01-2562 підприємство відповідача статистичної звітності форми           3-ПН в 2005 році не подавало. Крім того, в матеріалах справи знаходяться інші листи, які підтверджують ненадходження від відповідача вищевказаних звітів.

          Отже, відповідач не повідомляв органи працевлаштування інвалідів про наявність на підприємстві вакантних посад, на яких може використовуватися праця інвалідів, в зв”зку з чим останнім були порушені покладені приписами Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” обов’язки.

          Висновок суду першої інстанції, що при визначенні нормативу для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише ту кількість робочих місць, які не пов’язані зі шкідливими, важкими та небезпечними умовами праці, колегією суддів не береться до уваги, оскільки ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює норматив робочих місць від середньооблікової чисельності штатних працівників.

          За таких обставин постанова господарського суду Чернігівської області від 19.09.06 у справі № 6/242 від підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Апеляційну скаргу Відділення Фонду соціального захистуінвалідів у Чернігівській області задовольнити.

          2. Постанову Господарського суду Чернігівської області від 19.09.06 у справі № 6/242 скасувати.

          3. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства закритого типу „А/Т Тютюнова компанія В.А.Т.- Прилуки” (м. Прилуки Чернігівської області, вул. Незалежності, 21, р/р 26005200010019 в АКБ „Сіті банк”, МФО 300584, ЄДРПОУ 14333202) на користь Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області (м. Прилуки Чернігівської області, р/р 31210230600006 в УДК Чернігівської області, МФО 853592, код 22822145)  1 086 138 грн.           90 коп. штрафних санкцій.

           4. На виконання п. 3 резолютивної частини даної постанови зобов’язати Господарський суд Чернігівської області видати виконавчий лист.  

 5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 Головуючий суддя          Григорович О.М.

 Судді

           Гольцова  Л.А.

          Рябуха  В.І.