КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24.07.06 р. № 44/556-А
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів: Гольцової Л.А.
Рябухи В.І.
при секретарі: Решоткіній Т.О.
За участю представників:
від прокуратури -не з”явився, був присутній в судовому засіданні 12.07.06;
позивача: не з”явились, був присутній в судовому засіданні 12.07.06;
відповідача : Кіцак О.В. (дов. від 12.10.05 № 29);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"
на постанову Господарського суду м.Києва від 19.04.2006
у справі № 44/556-А (Морозов С.М.)
за позовом Заступника Прокурора Дарницького району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського центру зайнятості
до Закритого акціонерного товариства "Індустріальні та дистрибуційні системи"
про стягнення 25 286,76 грн.
В судовому засіданні 24.07.06 відповідно до п. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.04.06 у справі № 44/556-А позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи” на користь Київського міського центру зайнятості 25 286,76 грн. штрафу.
Направлено окрему ухвалу прокурору Дарницького району міста Києва для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Закрите акціонерне товариство „Індустріальні та дистрибуційні системи” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою скаргу заявник мотивує тим, що в ході судового засідання були порушені норми адміністративного процесу.
В постанові суду є посилання на лист Донецького обласного центру зайнятості № 06-2956 від 04.07.05, який відсутній в матеріалах справи.
Також, відповідач посилається на те, що задоволення судом першої інстанції вимог про стягнення штрафу за неподання звіту про вивільнення є безпідставним, оскільки не враховані вимоги ст. 250 Господарського кодексу України.
На думку заявника положенням вищезазначеної статті врегульовано порядок застосування штрафних санкцій, а не їх стягнення.
Термін „застосування” в розумінні глави 27 Господарського кодексу України має більш широке значення ніж термін „стягнення”, оскільки він охоплює всі види адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 239 Господарського кодексу України, в тому числі адміністративно-господарський штраф.
Київський міський центр зайнятості в запереченнях на апеляційну скаргу не погоджується з обставинами, які в ній викладені та зазначає наступне.
При прийнятті постанови судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права.
Також, позивач зазначає, що до штрафу, який накладено на відповідача за порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” не може застосовуватися термін „адміністративно-господарського штрафу”, оскільки згідно ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф – це грошова сума, що сплачується суб”єктом господарювання у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Таким чином, на думку позивача, штраф накладений на відповідача за порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” не є адміністративно-господарським штрафом.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та помічника прокурора і враховуючи, що:
26 серпня 2005 року головним інспектором Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість Київського міського центру зайнятості було проведено перевірку ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи”, в ході якої виявлено порушення п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення”, про що складено акт № 12/63.
Перевіркою встановлено, що наказом № 186.1-04 від 06.12.04 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України Беневську І.В.. Звіт про фактичне вивільнення в десятиденний строк після звільнення в службу зайнятості не подавався.
Крім того, наказом № 51.1-04 ВК від 30.04.2004 звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України Головську О.В.. Звіт про фактичне вивільнення в десятиденний строк в службу зайнятості також не подавався.
На підставі акту перевірки № 12/63 на відповідача накладено штраф в сумі 25 286,76 грн..
Згідно п. 5 ст. 20 Закону України „Про зайнятість населення” при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.
У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.
Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив вимоги вищезазначеної норми закону, а саме не повідомив державну службу зайнятості про вивільнення працівників.
Як передбачено ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.
Якщо ці правила порушуються, до суб’єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового чи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення та ліквідацію його наслідків.
Статтею 239 Господарського кодексу України передбачено перелік адміністративно-господарських санкцій, які органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень можуть застосовувати до суб’єктів господарювання.
Таким чином, оскільки однією із сторін у спірних відносинах є Державна служба зайнятості в особі Київського міського центру зайнятості, а відносини складаються у сфері господарювання, отже вони є адміністративно-господарськими.
За таких обставин колегія суддів погоджується з запереченнями заявника в частині того, що ці санкції є адміністративно-господарськими.
У відповідності до ст. 241 Господарського кодексу України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення. Адміністративно-господарський штраф може застосовуватися у визначених законом випадках одночасно з іншими адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими статтею 239 цього Кодексу.
Отже, вищезазначена норма визначає цей штраф, як грошову суму, що стягується суб”єктом господарювання до відповідного бюджету.
Заперечення заявника стосовно того, що строк для застосування штрафу, відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, збіг 11.05.05 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб”єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення.
Як вбачається з матеріалів справи, факт порушення позивачем встановлено під час перевірки, а саме 26.08.05, а позовна заява подана до суду 28.11.05, тобто у встановлені строки.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про залишення постанови Господарського суду міста Києва від 19.04.06 у справі № 44/556-А без змін, незалежно від її мотивації.
Керуючись статтями 160, 167, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Постанову Господарського суду міста Києва від 19.04.06 у справі № 44/556-А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи № 44/556-А повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Григорович О.М.
Судді
Гольцова Л.А.
Рябуха В.І.