У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Оніпко О.В., Хилевича С.В.,

Секретар судових засідань ОСОБА_1

З участю представника позивачки ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна, що є особистою приватною власністю, -

в с т а н о в и л а:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаними позовними вимогами.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання майна, що є особистою приватною власністю – відмовлено за безпідставністю.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_2 вважає рішення суду незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі вказує, що 17 червня 2011 року вона уклала з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, а 20 березня 2012 року зареєструвала на себе право власності на дану квартиру.

Вважає, що зазначена квартира, хоч і була придбана під час перебування у шлюбі з ОСОБА_3, проте є її особистою власністю.

Вказує, що на оплату вартості квартири гроші надавали її батьки після продажу належної їм квартири АДРЕСА_2. Також, як їй стало відомо у 2014 році, договір купівлі-продажу спірної квартири з боку продавців укладався по дорученню з відповідачем ОСОБА_3, що є порушенням ч. 3 ст. 238 ЦК України.

З наведених підстав, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

В своїх запереченнях ОСОБА_3 з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить її відхилити, а рішення Сарненського районного суду від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її відхилення з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2011 року між продавцями ОСОБА_4, ОСОБА_5, від імені яких діяв на підставі нотаріально посвідчених довіреностей ОСОБА_3, з однієї сторони та покупцем ОСОБА_2 з іншої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Як встановлено судом 10 травня 2009 року позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

23 квітня 2013 року шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Сарненського районного суду Рівненської області.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).  Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, судом першої інстанції безспірно встановлено, що квартира АДРЕСА_3 придбана сторонами під час шлюбу, тому є спільною сумісною власністю подружжя.

Частиною 3 ст. 57 СК України визначено, що суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зазначених норм при вирішенні питання про визнання майна подружжя спільною сумісною чи особистою приватною власністю, з’ясуванню підлягають не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але і обставини, що свідчать про джерело його набуття, чи придбано майно за спільні сумісні кошти або спільну працю подружжя, чи майно набуте за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як встановлено рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2014 року спірна квартира куплена за кошти в розмірі 100000гривень, взяті ОСОБА_3 в позику у свого дядька та його особисті кошти, які були ним відкладені.

Твердження позивачки, що даний борг був повернутий її батьками після продажу належної їм квартири АДРЕСА_2 не заслуговують на увагу, оскільки як встановлено вказаним вище рішенням, повернення боргу за придбання квартири надавались її батьками добровільно, з метою допомоги подружжю.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 29 квітня 2014 року, яке ухвалою колегії суддів Апеляційного суду Рівненської області від 26 червня 2014 року залишено без змін, за ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 21-22, 23).

На час розгляду даної справи Апеляційним судом зазначені вище рішення сторонами не оскаржувалися і є чинними.

В судовому засіданні Апеляційного суду представник позивачки не надала суду жодного доказу про те, що позивачка ОСОБА_2 на час придбання квартири АДРЕСА_4 , що в м. Сарни мала власні кошти , якими сплатила за придбану квартиру.

Отже, суд першої інстанції перевірив усі докази, які навели сторони у підтвердження своїх вимог та заперечень, навів у рішенні фактичні обставини, які були встановлені судом при розгляді справи, вірно застосував правові норми, що регулюють ці правовідносини, та зробив  обґрунтований висновок про відмову в позові.

Виходячи з того, що суд першої інстанції при вирішенні справи норми матеріального та процесуального права не порушив, а доводи апеляційної скарги правильності висновків суду наведених у рішенні не спростовують, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 22 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.М. Собіна

Судді: О.В. Оніпко

ОСОБА_6