РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом  Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до                 Державного підприємства  „Київський науково-дослідний інститут гідроприладів”

про              стягнення 147 842,66 грн.

За участю представників сторін:

від позивача:      Касаткін В.В. –представник за довіреністю № 394 від 16.03.2009 року;

  Барановська Т.В. – представник за довіреністю № 2165 від 19.12.2008 року.  

від відповідача: Чабан В.В. –представник за довіреністю №  968/юр від 16.12.2008 року.

встановив :

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (позивач) звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(відповідач) про стягнення 126 158,47 грн. відсотків за користування кредитом, 11 541,60 грн. пені, 8 699,90 грн. збитків від інфляції та 1 442,69 грн. –3% річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.11.2004 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 15-39/18/11/04 про надання кредиту, згідно умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 2 700 000,00 грн. у кредит, а відповідач зобов’язався повернути позивачеві кредит згідно графіку повернення кредиту (додаток 2 до зазначеного договору).

Згідно з п.п. 5.5. договору про надання кредиту № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004 позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9 % річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту.

Відповідач свої зобов’язання за договором № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004 не виконав, станом на 17.02.2009 сума заборгованості відповідача по кредиту перед позивачем становить 2 700 000,00 грн., у зв’язку з чим позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом, пеню, збитки від інфляції та 3 % річних.

Відповідач позовні вимоги не визнає в повному обсязі та просить суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що невиконання ним зобов’язань за договором № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004 спричинене форс-мажорними обставинами. Крім того, відповідач посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 03.07.2008 у справі № 29/78, яким частково задоволено вимоги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи щодо стягнення з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»2 700 000,00 грн. заборгованості по кредиту, 95 072,69 грн. відсотків за користування кредитом, 195 553,44 грн. пені, 228 308,60 грн. збитків від інфляції та 28735,77 грн. 3 % річних. За таких обставин відповідач вважає неможливим нарахування процентів на суму коштів, яка уже підлягає стягненню з нього згідно рішення суду від 03.07.2008 у справі № 29/78. Крім того відповідач зазначає, що оскільки є рішення суду про стягнення всієї суми кредиту, то пеня яка є видом забезпечення позову, в даному випадку нараховуватись не може.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.03.2009 року порушено провадження у справі  № 33/162 і призначено до розгляду на 13.04.2009 року.

У судове засідання 13.04.2009 року представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 33/162 від 02.03.2009 року не виконав, через загальний відділ діловодства подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники позивача в судове засідання з’явились та подали документи на вимогу ухвали суду від 02.03.2009 року, подали заяву про продовження строку розгляду справи. Суд задовольнив клопотання представників позивача про продовження строку розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України суд відклав розгляд справи на 01.06.2009 року у зв’язку із клопотанням представника відповідача та враховуючи факт його неявки в судове засідання.

У судовому засіданні 01.06.2009 року представники позивача підтримали свої позовні вимоги, просили позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2009 року та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі

18.11.2004 року між Українською державною інноваційною компанією (кредитор) та Київським державним науково-дослідним інститутом гідроприладів (позичальник) був укладений договір № 15-39/18/11/04 про надання кредиту, згідно умов якого кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004 р. № 872 кредит в сумі 2 700 000,00 грн.

Постановою Кабінету міністрів України від 08.08.07 № 1007 Українську державну інноваційну компанію перейменовано у Державну інноваційну фінансово-кредитну установу та затверджено її статут.

Наказом Міністерства промислової політики України від 27.02.2008и № 119  Київський державний науково-дослідний інститут гідроприладів перейменовано на державне підприємство «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів».

Згідно з п.2.1. договору № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004 позичальник за користування кредитом сплачує кредитору 9 (дев’ять) % річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід’ємною частиною даного договору (додаток № 2).

17.12.2004 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004, якою додаток № 2 до договору № 15-39/18/11/04 викладено в новій редакції.

Згідно з п.п. 5.5. договору про надання кредиту від 18.11.2004 № 15-39/18/11/04 позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9 % річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків (додаток № 2).

З урахуванням обставин справи судом встановлено, що відповідач станом на день вирішення справи, не повернув позивачеві суму кредиту у розмірі 2 700 000 грн. по договору від 18.11.2004 № 15-39/18/11/04, що відповідачем не заперечується.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо існування форс-мажорних обставин виходячи з наступного.

Перелік обставин віднесених до форс-мажорних в п.8.1 договору від 18.11.2004 № 15-39/18/11/04 є вичерпним.

Відповідно до п.8.3 вказаного договору, у разі виникнення зазначених у п. 8.1. договору форс-мажорних обставин, сторони протягом п’яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність даних обставин, підтверджуючи це повідомлення відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення  форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Відповідачем не надано доказу існування форс-мажорних обставин у розумінні п.8.1.,8.3. договору від 18.11.2004 № 15-39/18/11/04.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Заборгованість відповідача перед позивачем за відсотками за користування кредитними коштами станом на 17.02.2009 року становить 126 158,47 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, яка знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у сумі 126 158,47 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком позивача суми втрат від інфляції за період з 01.07.2008 по 31.01.2009 та розрахунком трьох процентів річних від простроченої суми за період з 01.07.2008 по 31.01.2009, що надані у додатках до позовної заяви, і вважає їх обґрунтованими.

Таким чином сума збитків від інфляції становить 8 699,90 грн., сума 3 % річних становить 1 442,69 грн.

Згідно статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.6. договору у разі порушення строків погашення кредиту, визначених графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Враховуючи зазначене, судом не приймаються доводи відповідача стосовно неможливості застосування пені до цього зобов’язання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Оскільки договором передбачено нарахування пені до дати повного погашення кредиту, суд погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем у додатку до позовної заяви за період з  01.07.2008 по 31.01.2009 у розмірі 11 541,60 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення відсотків за користування кредитом у розмірі 126 158,47 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у сумі 11 541,60 грн.,  8 699,90 грн. - збитків від інфляції,  1 442,69 грн. –3 % річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч.5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Київський науково-дослідний інститут гідроприладів»(03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, р/р 26005301361882 в філії Залізничного відділення ПІБ у м. Києві, МФО 322153, код ЄДРПОУ 14310098) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 65-Б; р/р 26504010019142 в ВАТ „Укрексімбанк” м. Києва, МФО 322313, код ЄДРПОУ 00041467) 126 158 (сто двадцять шість тисяч сто п’ятдесят вісім) грн. 47 коп. відсотків за користування кредитом, 11 541 (одинадцять тисяч п’ятсот сорок одну) грн.60 коп. пені, 8 699 (вісім тисяч шістсот дев’яносто дев’ять)грн. 90 коп. - збитків від інфляції, 1 442 (одну тисячу чотириста сорок дві) грн..69 коп. –3 % річних, витрати по сплаті державного мита в сумі 1478 (тисяча чотириста сімдесят вісім) грн. 42 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

       Суддя                                                                                                        С.М.Мудрий

Дата підписання повного тексту рішення 15.06.2009 року.