КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.2007 № 05-5-4/217
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коваленка В.М.
суддів: Вербицької О.В.
Пантелієнка В.О.
при секретарі: Котелянець О.О.
За участю представників:
від позивача – Глазунов М.Ю. (дов. № 208 від 02.03.2006 року);
від відповідача – не з’явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710), м. Київ
на ухвалуГосподарського суду м.Києва від 12.01.2007
у справі № 05-5-4/217 (Борисенко І.І.)
за позовом 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (Військова частина Т 0710), м.Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Наукове-виробниче підприємство "Продмедсервіс-Укрмісцевпром"
про стягнення 19668,49 грн.
Суть ухвали і скарги:
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12січня 2007 року № 05-5-4\217 (суддя – І.І. Борисенко), за позовом 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) (надалі – Позивач, Служба) до товариства з обмеженою відповідальністю “Наукове-виробниче підприємство “Продмедсервіс - Укрмісцевпром” (надалі - Відповідач, Товариство) про стягнення 19 668 грн. 49 коп. позовні матеріали були повернути позивачеві без розгляду (л.с. 7).
195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710), не погоджуючись з прийнятою ухвалою судом першої інстанції, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу, справу за позовом Служби до Товариства про стягнення заборгованості з орендної плати передати на розгляд господарського суду м. Києва (л.с. 3-6).
Враховуючи, що матеріали справи містять належні докази повідомлення Відповідача про день і час судового засідання по розгляду апеляційної скарги Позивача, що підтверджується ухвалою від 14.02.2007 року, що була направлена Відповідачу та повернулась із відміткою на поштовому конверті “адресат выбыл” (л.с. 1, 57-58), апеляційний суд вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу Служби без участі представників Товариства.
Заслухавши усні пояснення представника Позивача в судовому засіданні та дослідивши та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд
ВСТАНОВИВ:
195 центральна база Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) звернулась до господарського суду м. Києва із позовом № 1092 від 02 жовтня 2006 року, в якому просила стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Наукове-виробниче підприємство “Продмедсервіс - Укрмісцевпром” 19 668 грн. 49 коп. (л.с. 8-12). Служба обґрунтувала свої вимоги заборгованістю перед ним Товариства з орендної плати по укладеному між військовою частиною А 0547 та Відповідачем договору № 183\2001 від 12.01.2007 року (надалі – Договір) оренди нежитлового приміщення, яке згідно Указу Президента України було передано правонаступнику – Позивачу, та згідно наказу закріплено за останнім. Згідно рішення господарського суду м. Києва від 17.08.2005 року у справі № 32\334 Договір був розірваний, тоді як Відповідач не передав використовуване приміщення та продовжував ним користуватись, у зв’язку з чим відповідно до законодавства має сплатити подвійну плату за користування річчю за час прострочення. Служба вважає, що з Товариства має бути стягнено 19 668 грн. 49 коп. заборгованості з орендної плати згідно Указу Президента України “Про передачу залізничних військ Міністерства оборони України в підпорядкування Міністерства транспорту та зв’язку України”, ст.ст. 526, 533, 549, 610, 612, 623-625, 785 Цивільного кодексу України, ст. 291 Господарського кодексу України та ст.ст. 1, 2, 54, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України (л.с. 8-12).
Ухвалою господарського суду м. Києва від 12 січня 2007 року № 05-5-4\217 за позовом 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) до товариства з обмеженою відповідальністю “Наукове-виробниче підприємство “Продмедсервіс - Укрмісцевпром” про стягнення 19 668 грн. 49 коп. позовні матеріали були повернути позивачеві без розгляду.
В обґрунтування своєї позиції суд першої інстанції посилається на те, що не додано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, оскільки відсутнє платіжне доручення про сплату державного мита. При цьому, місцевий суд керувався Інструкцією Про порядок обчислення та справляння державного мита та п. 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України) (л.с. 7).
Між тим, вказаний висновок суду першої інстанції слід визнати як таким, що зроблений з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого суду, обставинам справи та з неправильним застосуванням норм процесуального права (п.п. 2, 3, 4 ст.104 ГПК України).
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає повному скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню. Поряд з цим, апеляційний суд вважає за необхідне, керуючись, зокрема, ст. 106 ГПК України, передати справу (матеріали) № 05-5-4\217 на розгляд господарського суду м. Києва.
До вказаних висновків апеляційна інстанція дійшла враховуючи наступне:
Згідно ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно до п. 7 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити перелік документів ті інших доказів, що додаються до заяви.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 63 ГПК України визначені підстави повернення без розгляду позовної заяви.
В порушення вищезазначених норм суд першої інстанції повернув Службі без розгляду позовні матеріали за позовом № 1092 від 02.10.2006 року (л.с. 8-12) із вимогами до Товариства про стягнення з останнього 19 668 грн. 49 коп., невірно застосувавши норми діючого господарського процесуального законодавства. Так, висновок про недодання належних доказів про сплату державного мита за подання позову у встановленому порядку у зв’язку з ненаданням платіжного доручення про сплату державного мита, зроблений місцевим судом в оскаржуваній ухвалі без врахування роз’яснень, викладених в п. 3.3 Роз’яснення Вищого арбітражного суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” № 02-5\289 від 18.09.1998 року (із змінами та доповненнями), згідно якого недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах. Підставою для повернення позовної заяви є також відсутність викладу обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, та незазначення доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Господарський суд повертає позовну заяву, що не містить обґрунтованого розрахунку стягуваної чи оспорюваної суми, або такий розрахунок не додано до заяви. У вирішенні питання про наслідки порушення позивачем вимог статті 57 слід виходити з того, що підставою для повернення позовної заяви є тільки відсутність доказів сплати державного мита у встановлених порядку і розмірі, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача. Господарським судам не слід допускати повернення позовних заяв та заяв кредиторів у справах про банкрутство у разі подання як доказу сплати державного мита платіжних доручень, що відповідають вимогам Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.93 N 15 (з наступними змінами та доповненнями). У разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до Державного бюджету України суди мають право згідно з пунктом 4 статті 65 ГПК витребувати від позивача чи кредитора відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.
Так як Позивачем на підтвердження сплати державного мита за подання позову у даній справі, дійсно, не було надано відповідне платіжне доручення із визначеними відмітками про зарахування, а лише надана довідка Відділення державного казначейства у Шевченківському районі м. Києва № 04-14\2383 від 19.10.2006 року про підтвердження надходження коштів до Державного бюджету України із зазначенням по тексту довідки реквізитів платіжного доручення, згідно з яким Службою була перерахована відповідна сума державного мита, - № 844 від 25.09.2006 року (л.с. 53), з урахуванням визначених положень законодавства, суд першої інстанції мав право у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребувати у Позивача відповідне платіжне доручення.
У зв’язку із вищевикладеним, а також проаналізувавши обставини справи та викладені в оскаржуваній ухвалі висновки, апеляційний суд дійшов висновку про неправомірність та відсутність належних підстав для повернення Службі позовних матеріалів без розгляду згідно оскаржуваної ухвали.
Таким чином, вимоги Служби щодо скасування оскаржуваної ухвали, які викладені в апеляційній скарзі, обґрунтовані, відповідають обставинам справи та нормам діючого законодавства з підстав, викладених у даній постанові.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 36, 43, 54, 57, 63, 86, 91, 94, 99, 101 – 105, 106 Господарського кодексу України, апеляційний господарський суд, ---
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу 195 центральної бази Державної спеціальної служби транспорту (військова частина Т0710) задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду м. Києва від 12 січня 2007 року № 05-5-4\217 скасувати повністю.
3. Справу (матеріали) № 05-5-4\217 передати на розгляд господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя Коваленко В.М.
Судді Вербицька О.В.
Пантелієнко В.О.
19.03.07 (відправлено)