ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2006 р. | № 6/750 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів: | Глос О.І., Бакуліної С.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. |
у справі | №6/750 |
господарського суду | м.Києва |
за позовом | Державної агрофірми "Квіти України" |
до | Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) |
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: | Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву |
про | визнання права власності |
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: | не з'явився |
від відповідача: | Кушнір О.Б. |
від третьої особи: | Чепурда П.І. |
від прокурора: | Баклан Н.Ю. —прокурор відділу Генеральної прокуратури України |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м.Києва від 17.11.2005 р. у справі №6/750 (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі №6/750 (судді: Моторний О.А., Алданова С.О., Кошіль В.В.), позов Державної агрофірми "Квіти України" про визнання права власності на об'єкти нерухомості за державою Україна та визнання права повного господарського відання на це майно за позивачем задоволено повністю: визнано право власності на об'єкти нерухомості: господарську будівлю (їдальню дитсадочку) загальною площею 139,8 кв.м, розташовану за адресою: м.Київ, вул.Тираспільська, 43 (літера "55" за Технічним паспортом), гончарний цех (гончарну майстерню) загальною площею 394,6 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, вул.Тираспілька, 43 (літера "54" за Технічним паспортом) за державою Україна та визнано право повного господарського відання на вказане майно за Державною агрофірмою "Квіти України"; стягнуто з Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради на користь Державної агрофірми "Квіти України" 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі —Головне управління) просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 17.11.2005 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. у справі №6/750 повністю та прийняти нове рішення, яким у позові Державної агрофірми "Квіти України" відмовити повністю; стягнути на користь Головного управління з Державної агрофірми "Квіти України" 42,50 грн. державного мита, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 43, 84, 99, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України; норм Положення про Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2003 р. №584/744; норм Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. №1820; та вимог, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. №11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
З метою захисту інтересів держави в особі Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у справу вступив прокурор відповідно до ст.ст. 35, 361 Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, про що повідомив суд (лист заступника Генерального прокурора України В.Кудрявцева від 18.07.2006 р. №05/1/1-5140-06).
Клопотання позивача (лист від 18.07.2006 р. №199) про відкладення розгляду касаційної скарги до вересня 2006 р. у зв'язку з відсутністю представника, який перебуває у відпустці, задоволенню не підлягає, оскільки: по-перше, відповідно до ст. 1118 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга (подання) розглядається у двомісячний строк з дня надходження справи разом із касаційною скаргою (поданням) до Вищого господарського суду України; по-друге, відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.
Заслухавши пояснення представників відповідача, третьої особи та прокурора, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Державна агрофірма "Квіти України" є державним підприємством, яке створено відповідно до наказу Державного комітету житлово-комунального господарства України від 22.01.1992 р. №5, що засноване на державній власності та зареєстроване виконавчим комітетом Шевченківської ради народних депутатів м.Києва 06.04.1992 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №1340.
10.09.1993 р. підприємство позивача було перереєстровано Подільською районною у м.Києві державною адміністрацією.
Відповідно до п. 4.2 Статуту позивача, затвердженого наказом вищевказаного комітету від 03.02.2003 р. №27 та зареєстрованого Подільською районною у м.Києві державною адміністрацією 07.05.2003 р. №03939/01840-391, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на власний розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству України та цьому Статуту.
Відповідно до п. 4.3 Статуту позивача джерелами формування майна підприємства є майно, в т.ч. нерухоме, передане йому органами державного управління.
Згідно з п. 4.1 Статуту позивача майно останнього становлять основні фонди та оборотні кошти (засоби), а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Згідно з інвентарними картками основних засобів та технічними паспортами, серед інших об'єктів на балансі Державної агрофірми "Квіти України" перебувають наступні об'єкти нерухомості: господарська будівля (їдальня дитсадочку) загальною площею 98,7 кв.м, розташована за адресою: м.Київ, вул.Тираспільська, 43 (літера "55" за Технічним паспортом), гончарний цех (гончарна майстерня) загальною площею 296,2 кв.м, розташований за адресою: м.Київ, вул.Тираспілька, 43 (літера "54" за Технічним паспортом).
Згідно з вказаними інвентарними картками та даними бухгалтерського обліку спірні об'єкти було введено в експлуатацію у 1960 р. та 1979 р. відповідно, але докази введення об'єктів в експлуатацію було втрачено.
26.07.2005 р. позивач звернувся до відповідача з листом №331, в якому просив видати правовстановлюючі документи на спірні об'єкти, який відповідач залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання права власності на вищенаведені об'єкти нерухомості за державою Україна та визнання права повного господарського відання на це майно за позивачем.
Задовольняючи позов Державної агрофірми "Квіти України" про визнання права власності на об'єкти нерухомості за державою Україна та визнання права повного господарського відання на вказані об'єкти за позивачем, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, позивач є державним підприємством, майно якого перебуває у державній власності та закріплюється за ним на праві господарського відання; по-друге, відповідач залишив без відповіді і задоволення лист позивача від 26.07.2005 р. №331, в якому останній просив відповідача видати правовстановлюючі документи на вказані об'єкти, що, за висновком суду, є достатньою підставою для визнання права власності на об'єкти за державою Україна.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки наявним у справі доказам, як і не надано будь-якої оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву і в апеляційній скарзі про те, що: по-перше, об'єкти, на які позивач просить визнати право власності за державою Україна не перебувають у комунальній власності м.Києва, тоді як відповідач відповідно до п. 6 Положення про Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює в межах своїх повноважень функції щодо управління майном комунальної власності територіальної громади м.Києва; по-друге, відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств, установ, організацій, які звертаються за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, однак позивачем подано позов в інтересах держави без зазначення підстав звернення з таким позовом і доказів порушення інтересів держави відповідачем, який ніяким чином не заперечував не оспорював право державної власності на спірне майно.
Однак, господарські суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на те, що майно позивача є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання згідно з п. 4.2 Статуту позивача та п. 3 ст. 73 Господарського кодексу України (що є достатньою підставою для задоволення позову про визнання права власності на вказане майно за державою Україна), не встановили правові підстави звернення позивача з позовом в інтересах держави.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Таким чином, господарськими судами не встановлено які саме права та охоронювані законом інтереси держави і позивача порушено відповідачем, який не заперечує і не оспорює права державної власності на спірне майно.
Нормами ст. 33 Закону України "Про власність" від 07.02.1991 р. №697-ХІІ визначено, що управління державним майном від імені народу (населення адміністративно-територіальної одиниці) здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві Ради народних депутатів України, а також уповноважені ними державні органи.
Однак, господарські суди попередніх інстанцій не встановили, чи є позивач уповноваженим від імені держави органом, який має право звертатися з позовом в інтересах держави про визнання права власності за державою Україна.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, господарські суди не встановили, чи віднесено до повноважень Головного управління вирішення питання щодо визнання права власності на нерухоме майно за державою Україна, не надали оцінки доводам відповідача про те, що згідно з Положенням про Головне управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідач здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади м.Києва та державним майном, що передане до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Що стосується доводів позивача щодо залишення відповідачем без відповіді листа позивача про видачу правовстановлюючих документів на нерухоме майно, слід зазначити, що згідно з Положенням про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна Головне управління здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації) у разі звернення останніх із заявою відповідного зразка (додаток №4 до Положення) і подання необхідного для оформлення права власності пакету документів. Однак господарськими судами не встановлено, чи звертався позивач до відповідача з заявою відповідного зразка згідно з Положенням і чи надавав передбачений Положенням необхідний для оформлення права власності пакет документів.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 ГПК України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа — передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. та рішення господарського суду м.Києва від 17.11.2005 р. у справі №6/750 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий К.Грейц
Судді О.Глос
С.Бакуліна