КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.03.2007                                                                                           № 18/376

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Григоровича О.М.

 суддів:                                          Гольцової  Л.А.

                                        Рябухи  В.І.

 при секретарі:                              Пінчук А.П.

 За участю представників:

 від позивача -Скачко А.А. (дов. відт 03.07.06 б/н);

від відповідача:Бахарева О.В. (дов. від 11.12.06 № 21-29/02-7715); Чемеріс О.Є. (дов. від 06.09.06 № 21-29/02-5416)

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Антимонопольний комітет України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.11.2006

 у справі № 18/376 (Мандриченко О.В.)

 за позовом                               ЗАТ "Калина ЛТД"

 до                                                   Антимонопольний комітет України

             

                       

 про                                                  визнання недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006 № 11-р/тк у справі № 03-06/52-2005

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.06 у справі № 18/376  позов задоволено повністю.

          Визнано недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006р. №11-р/тк у справі №03-06/52-2005 щодо накладення штрафу в сумі 50 000 грн. на Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД”.

          Стягнуто з Антимонопольного комітету України на користь Закритого акціонерного товариства “Калина-ЛТД” 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись з рішенням суду, Антимонопольний комітет України звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати.

В скарзі заявник зазначає, що ЗАТ «КАЛИНА-ЛТД» вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації низькооктанових бензинів, високооктанових бензинів та дизельного пального у вигляді схожих дій на ринках роздрібної торгівлі дизельним пальним у межах міста Суми та Сумського району, які призвели до обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій.

            В запереченні на апеляційну скаргу позивач проти вимог, викладених в апеляційній скарзі заперечує, посилаючись на те, що рішення господарського суду першої інстанції є обґрунтованим і відповідає вимогам чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За результатами моніторингу роздрібних цін на світлі нафтопродукти Сумським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було виявлено, що починаючи з липня 2005 року ВАТ «Суминафтопродукт», ЗАТ «ТД «Укртатнафта» в особі Сумської філії, ЗАТ «Гефест» та ТОВ "Суми-Ойл", що діють на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими бензинами, високооктановими бензинами та дизельним пальним в межах м. Суми та Сумському районі Сумської області, одночасно підвищували роздрібні ціни на моторні бензини та дизельне пальне, встановлюючи при цьому їх однаковий розмір, який утримували на протязі липня-жовтня 2005 року. Зазначені суб'єкти господарювання не пов'язані між собою відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

25.11.05 адміністративною колегією територіального відділення   Антимонопольного комітету України видано розпорядження № 61 про початок розгляду справи №03-06/52-2005 за ознаками порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

          27 квітня 2006 року Тимчасовою адміністративною колегією  Антимонопольного комітету України прийняте рішення №11-р/тк у справі №03-06/52-2005 „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу'".

          Вказаним рішенням визнано дії ВАТ „Суминафтопродукт", ЗАТ „ТД „Укртатнафта" в особі Сумської філії, ЗАТ „Гефест", групи „Суми - Ойл - Калина-ЛТД", які полягали у одночасному (синхронному) підвищенні, починаючи з липня 2005 року, роздрібних цін на моторні бензини та дизельне пальне, встановлені при цьому їх однакового розміру, який утримувався протягом тривалого часу - вересня - жовтня 2005 року у межах м. Суми та Сумського району, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що кваліфікується за пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини 2 та частиною 3 статті 6 Закону України „Про захист економічної конкуренції" як антиконкурентні узгоджені дії ВАТ „Суминафтопродукт", ЗАТ „ТД „Укртатнафта", ЗАТ „Гефест", групи суб'єктів господарювання у складі ТОВ „Суми-Ойл – ТОВ ВКФ „Калина ЛТД", групи суб'єктів господарювання у складі ТОВ „Суми-Ойл - ЗАТ „Калина ЛТД", які стосуються встановлення цін реалізації низькооктанових бензинів, високооктанових бензинів та дизельного пального у вигляді схожих дій (бездіяльності) на ринках роздрібної торгівлі низькооктановими бензинами, роздрібної торгівлі високооктановими бензинами та роздрібної торгівлі дизельним пальним у межах м. Суми та Сумського району, які призвели до недопущення, усунення, чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

          У відповідності до частини 2 статті 52 Закону України „Про захист економічної конкуренції" на ЗАТ „Калина-ЛТД" накладений штраф у сумі                50 000 грн. за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

За результатами проведеного дослідження ринків роздрібної торгівлі нафтопродуктами відповідачем було встановлено, що у період з січня 2005 року по жовтень 2005 року на ринках з товарними межами «роздрібна торгівля низькооктановими бензинами», «роздрібна торгівля високооктановими бензинами» та «роздрібна торгівля дизельним пальним» на території м. Суми та Сумського району Сумської області діяло 7 суб'єктів господарювання: ВАТ «Суминафтопродукт», ЗАТ «ТД «Укртатнафта», ЗАТ «Гефест», група «Суми-Ойл - Калина-ЛТД», ТОВ «Роснафтолюкс», ТОВ «Богест» та ТОВ «Альрамі».

Відповідно до пункту 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі-Закону) порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії. Антиконкурентність може проявлятись при відповідному положенні підприємства на ринку, тобто підприємство повинно мати відповідний вплив на цей ринок, а зловживання впливовим (домінуючим) становищем і є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 13 Закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

В ч. 5 ст. 12 Закону встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови: сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків; сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Розроблена відповідно до статті 12 зазначеного Закону та затверджена розпорядженням Комітету від 5 березня 2002 року N 49-р Методика встановлює порядок визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку і призначена для аналізу діяльності суб'єктів господарювання, груп суб'єктів господарювання та споживачів з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт на загальнодержавних та регіональних ринках.           Згідно з пунктом 1.2 Методики об'єктами для визначення монопольного (домінуючого) становища є: суб'єкти господарювання; групи суб'єктів господарювання - декілька суб'єктів господарювання, які діють на ринку в певних товарних та територіальних (географічних) межах; обставини, які визначають на відповідному товарному ринку умови здійснення господарської діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів, надання послуг, виконання робіт, а також умови придбання та використання зазначених товарів, робіт, послуг.

Пунктом 2.1 Методики передбачено, що визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання може включати такі дії:

- встановлення об'єктів аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, а саме: суб'єкта господарювання (групи суб'єктів господарювання), конкретного товару (продукції, роботи, послуги), який випускається, постачається, продається, придбавається (споживається, використовується) цим (цими) суб'єктом (суб'єктами) господарювання;

- складання переліку товарів (робіт, послуг), щодо яких має визначатися монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання і які мають ознаки одного товару, товарної групи;

- складання переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів (товарних груп);

- визначення товарних меж ринку;

- визначення територіальних (географічних) меж ринку;

- встановлення проміжку часу, стосовно якого має визначатися становище суб'єктів господарювання на ринку - визначення часових меж ринку;

- визначення обсягів товару, який обертається на ринку;

- розрахунок часток суб'єктів господарювання на ринку;

- складання переліку продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товару (товарної групи) - потенційних конкурентів, покупців, які можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- визначення бар'єрів вступу на ринок та виходу з ринку для суб'єктів господарювання, які продають (постачають, виробляють), придбавають (споживають, використовують) або можуть продавати (постачати, виробляти), придбавати (споживати, використовувати) той самий або/та аналогічний товар (товарну групу) на ринку;

- встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання на ринку.

Таким чином, встановлення монопольного (домінуючого) становища суб'єкта (суб'єктів) господарювання включає застосування як структурних, так і поведінкових показників, що характеризують стан конкуренції на ринку. При цьому застосування структурних показників зумовлюється встановленням об'єктів аналізу, визначенням товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку тощо на підставі інформації, що може бути використана для визначення монопольного (домінуючого) становища.

Матеріали справи свідчать, що:        

- при визначенні товарних меж ринку відповідач об'єднав в одну товарну групу роздрібну реалізацію нафтопродуктів за готівку та реалізацію нафтопродуктів за використанням безготівкових засобів реалізації нафтопродуктів, хоча споживачами вказаних послуг є різні суб'єкти та з різних регіонів;

- відповідач визначив територіальні межі зазначеного товарного ринку в межах території міста Суми та Сумського району, але не вказав доказів, на підставі яких він дійшов висновку щодо економічної недоцільності отримання споживачами аналогічних послуг за межами зазначеної території;

- відповідач не надав обґрунтування щодо визначення часових меж ринку;

- при визначенні бар'єрів вступу на ринок та бар'єрів виходу з ринку відповідач оцінював лише ситуацію, яка склалася з отриманням зазначених послуг споживачами, тоді як згідно з пунктом 1.2 Методики слід було розглянути обставини, що перешкоджають новим суб'єктам господарювання почати конкурувати на рівних із суб'єктами господарювання, що вже діють на даному товарному ринку;

- відповідач не визначив потенційних конкурентів, які можуть надавати аналогічні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

В пункті 1 частини 2 Закону передбачено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів.

Антиконкурентними узгодженими діями вважаються також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не узгоджував з іншими суб'єктами  господарювання ціни на нафтопродукти у спірний період. Отже, інші підприємства не були обмежені в конкурентоспроможності та могли діяти на власний розсуд щодо підтримання чи зміни цін.

          Враховуючи викладене, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним рішення Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 27.04.2006р. №11-р/тк у справі №03-06/52-2005 в частині накладення штрафу в сумі 50 000 грн. на Закрите акціонерне товариство “Калина-ЛТД”.

За таких обставин рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.06 у справі № 18/376 відповідає матеріалам справи та діючому законодавству, доводи, на яких ґрунтується апеляційна скарга не є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.06 у справі № 18/376 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 18/376 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Григорович О.М.

 Судді                                                                                          Гольцова  Л.А.

                                                                                          Рябуха  В.І.